Мина Мазайло - Кулиш Николай Гуриевич (читать полностью книгу без регистрации txt) 📗

Микола Гурович Куліш

Перша дія

Друга дія

Третя дія

Четверта дія

Микола Гурович Куліш

Мина Мазайло

Перша дія

1

Нарешті Уля прийшла. Рина до неї, од люстра:

Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собі, що в нас у кватирі робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки?… Що тільки, Улю, робиться! Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?

Уля тільки на двері - і собі до люстра.

Виглянулась. Примружила очі:

За три сорок!

Рина до люстра. Зробила трагічні очі:

І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево… Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла - так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише!

Уля повернулася од люстра:

Що ти кажеш?

Рина до люстра, перехрестилась:

От на! А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки - наше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не "сапоги", а "спаг'і"…

Уля навіть од люстра відійшла:

Так?

Рина

А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки - мріє, ти розумієш, мріє до нашого прізвища Мазайло додати ще Квач.

Уля аж сіла:

Та що ти кажеш? - А папа ще зранку пішов до загсу на вивідки, чи можна змінити прізвище і чи має він право заставити Мокія, ти розумієш? Мокій про це нічого не зна, розумієш? Мама пише секретного в цій справі листа до тьоті Моті в Курськ, щоб тьотя Мотя негайно (гукнула в двері: "Мамо, на хвилинку!…" До Улі) якнайскоріше приїхала, ти розумієш? Розумієш тепер, що в нас у кватирі робиться!

2

Увійшла мати. Рина до неї:

Ти написала листа?

Мати

Уже й одіслала.

Рина

Жаль! Я оце подумала: ніхто й не подума, що од-ного листа мало. Треба телеграму! (Нервово заломила руки, подивилась у люстро, як вийшло). Треба негайно телеграму вдарити! Те-ле-гра-му!

Мати теж заломила руки. В люстро:

Навіщо телеграму, коли я вже витратила десять копійок, послала листа?

Рина

Ой мамо, яка ти їй-богу!… Та поки там тьотя одержить листа, ти знаєш, що у нас тут статися може? Знаєш?… (Виразно). Все! А ти кажеш - навіщо… Зараз піди й напиши!

Мати пішла.

Уля

Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють? - А ти думала де? Тільки в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш? Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії, може, хоч прізвище дасть поміняти…

Ха-ха! Хіба це поможе? Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забувають, і не аби хто…

Улюню! Золотко! Ти серйозно? Серйозно. Не зможу я цього зробити. Чого? Ну, просто не зможу. Хіба я така?

Зможеш! У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом закохаєш. - Це тобі так здається. - От на! Він мені навіть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарні очі. - Серйозно? - Серйозно! Тим гарні, казав, що іноді нагадують два вечірні озерця в степу.

Уля в люстро:

Що ти кажеш?

От на!

Уля роздумливо, мрійно:

Два вечірні озерця.

Рина підкреслено:

Не забувай - у степу.

Уля роздумливо, критично:

Два вечірні озерця… Хоч це й поетично, проте… Знаєш, яку партію знайшла собі Оля Семихаткова?

Ну?

Комуніста. Молодий ще, ще двадцяти трьох нема, але стаж надзвичайний!

Щоліта відпочиватиме в Криму. А там не два озерця - море. Два моря! Чорне й Каспійське. Крім того, він сам з металістів, мускулату-ра в нього… Оля каже, як обійме - щось надзвичайне: немов, каже, гарячий удав… А кругом немов тропічний ліс. Температура - сорок.

Рина

Отож почни з Мокія, Улько, - практику матимеш, як треба закохувати. Думаєш, Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комуніста? Практику мала - з комсомольцями тощо. А наш Мокій теж у комсомолі скоро буде, розумієш?

Уля зацікавлено:

Серйозно?

Вже на збори ходить.

3

Увійшла мати.

Рина

Написала?

Мати

"Курськ, Корєнний ринок, 36, Мотроні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двічі "негайно", щоб вона, як тільки одержить телеграму, так щоб і їхала…

Рина

А подробиці листом навіщо?

Мати

Як навіщо? Щоб з них наперед довідалась, що ж таке у нас робиться…

Рина

Ну, то вона й ждатиме листа.

Мати з досади прикусила язика.

Тоді: - То я хотіла, щоб не пропали ті десять копійок, що на листа витратила.

Рина

Дай я покажу, як писати! (Вголос). "Курськ, Корєнний" - це так, ринок можна викинути, знають і так. (Подумала). "Мрія воскресла, папа міняє…"

Мати

Не папа, а Мина. Телеграма од мене.

Рина

Не заважай! Мені ніколи!… "Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно". (До матері).

Розумієш тепер, як треба писати? На, перепиши й одішли!

Мати вийшла, Рина до Улі.

Тепер ти розумієш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе, благаю - закохай!

Уля схвильовано:

Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український. Ну як до його підступитися? З якого боку? - З якого? - Так. - З українського. - Не розумію. Як це? - А так, що тільки з українського.

Уля подумала:

Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж іншого боку нема, а ти кажеш: тільки з українського. Він же з усіх боків український.

Рина подумала. Раптом:

Ха-ха! Ти дурна! - Серйозно? - Серйозно дурна! А я що тобі кажу? Тільки з українського. Це й означає, що в нього другого боку нема, що він кругом український.

Уля розсердилася:

Як так, то й розуміти не хочу! Взагалі! Бо все це дурниці взагалі.

Рина побачила - лихо:

Улю! Золотко! Ти не дурна!

Уля до люстра:

Не хочу! Не можу! Не знаю, як… Я покажу, як. Ось я зараз покличу його і покажу, як почати. Ні, ні!

Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Він зразу розсердиться, нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього підійти, з якої сторони він одмикається. Дурненька, не бійся! Я тобі дам потайний ключик, я покажу стежечку до його сердечка. Ні, ні! Я не розумію! не розумію!

Тоді Рина натхненно, з викликом:

Не віриш? А хочеш, Улько, і він тебе поведе сьогодні в кіно? Як усяка Уля, Уля - кіноманка:

Ти серйозно?

Рина не така, щоб назад.

Перехрестилась, немов збираючись у воду пірнути:

От на! Тільки ти, Улю, не зірвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумієш? Можеш навіть мовчати, тільки підтакни коли, кивни головою, усміхнися. А далі - сама побачиш… (Постукала в двері до брата).

Моко, вийди на хвилинку! Чуєш, Моко?

Уля ледь чутно, самими рухами:

Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха, підбігла до люстра. Очевидно, хотіла зробити очі озерцями. Не вийшло. Вхопилась за серце).

4

Увійшла мати. До Рини голосно й авторитетно:

Тьотя не одержить такої телеграми!