Повісті та оповідання, драматичні твори - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (книги онлайн без регистрации полностью TXT) 📗
Хор девок (начинает петь за кулисами).
Та ти, душечко, наша Улянко!
Обмітайте двори,
Обмітайте двори,
Застилайте столи,
Кладіте ложечки,
Срібні блюдечки,
Золотії мисочки,
От ідуть дружечки!
1-я девка (кланяясь, и все за нею). Дай боже вечір добрий! Помагайбі вам иа усе добре.
Алексий и Уляна, привстав, кланяются.
Одарка. Спасибі, дружечки! Просимо на хліб, на сіль і на сватання. Сідайте сюди, дівчата. (Усаживает их подле У ляны.) От же вам і ложечки; брусуйте, друженьки* брусуйте...
Скорик (продолжает есть). Вот єдак і у Франції: перва пакушают страву, а там і яловичину покришуть.
2-я девка. Та нам же при людях їсти не подоба!
3-я девка. Лучче ми вам заспіваємо та ваших молодих возвеличаємо.
Скорик (оставив есть). Ех, девушки! патеште нас, па-тєште пісеньками.
Хор девок.
Ой чому, чому В сім новім дому Так рано засвічено?
Улянка рано вставала,
Русу косу чесала,
Матінку питала.
Одарка (во все время сей песни плакала). Ох, дружечки, сизі голубочки! Не розривайте мого серденька жалобними пісеньками. Як здумаю та згадаю, як мені без Уляни зоставатись, так за слізоньками світу не бачу! Зостануся з п’яницею, і вже добра не ждати.
Скорик. Нечего плакать; вот тут-то і пайдьот тебє дабро.
О д и р к а. Де вже добра ськатиI Про к и п. Добра? Осьде добро.
ВОДЕВИЛЬ
Хто добре п’є, той знай «се спить;
Прокип.
А хто все спить, той не грішить.
Чого ж нам тут вередовати?
Приньмімось лишень куликати,
То й вродиться добро той час.
Не було сварки,
Не буде лайки,
Горілочка зупинить нас.
Як нап’ємось та й полягаєм, Прокинувшись, давай знов пити;
Та так собі і прогуляем.
А що, Тиміше, як?
Тымиш.
Прокип.
Все.
Одарка.
Так-таки, так.
Коли ж тут лаятись і битись?
З горілкою добре нам жити!
Коли ж тут лаятись і битись? |
З горілкою добре нам жити! І .
От тут-то лаятись і битись! І аместе') З горілкою нам лихо жити! '
Як ланка стане мужика Товкти і вчити, часто бити,
Тогді нам добре буде жити.
Тепер же правда в вас яка?
Куди ні повернись, старші вони.
Мужик дуріє,
На все він с-міє,
Не слухає ні в чім жони.
Ось нуте лишень нам піддайтесь,
Під нашу дудку годака Скачіть, мовчіть і не брикайтесь.
А що, Тиміше, як?
Так-таки, так.
Тымиш.
Одарка.
Все.
Алексий
Нехай вчить жінка мужика!
То й правда буде не така.
Нехай вчить жінка мужика! і То й правда буде не така.
Ие вчити жінці мужика; [
На світі правда не така. і
и У л я н а.
Тогді иа світі правда стане,
Тогді добро меж нас прогляне,
Як щира буде в нас любое,
Не буде лайки ні розмов.
А що, Тиміше, як?
Т ы м и ш. Алексий
Все,
Скорик,
Так-таки, так. и Уляна;
Як станемо усі любитись,
За що нам буде вже сваритись?
Як станемо усі любитись,
За що нам буде вже сваритись?
В паходах всюди пабував,
Каких земель не павидав!
Так знаю всьо, і вот порада:
Вперьод веєво так треба-нада Увесь народ ва фрунт паставіть, Меня фельтфебелем наставіть. «Муницу бережи Аль пряжку падв’яжи».
Кагда ж суд’ям тут брать взятки?
І лєкарям народ морить?
Кагда матать нам без аглядки?
На зло не будет часу, вірно,
Чуть што не так, каманда «смірно»!
І фуктель паказал їм бравой,
І «е места марш все: левой, правойї» І в ногу будуть все хадіть,
Кагда ж тут ссори завадіть?
А што, тавариш, как?
Так-таки, так.
Т ы м и ш. Скорик.
Все.
/
Стецько
Ах, матушка, воєнна служба!
В тебе адной любов і дружба!
Ах, матушка, воєнна служба!
В тебе одной любов і дружба!
(перед тем возвратившийся).
Ось і я до вас вернувся*
Ось і я вже схаменувся;
І женитися не буду,
Ні довіку, ні до суду.
Своїм дітям закажу:
Не казітесь, не женітесь.
Так і батькові скажу:
А чому він оженився?
Я б без нього народився.
Всяк про щастя все питає,
А того ніхто не знає,
Що тогді б прийшло добро,
Якби не женивсь піхто.
А що, Тиміше, як?
Так-таки, так.
'Г м м и ш.
Стецько. Все. Тыми ш.
Хор.
От тогді б прийшло добро,
Якби не женивсь ніхто.
От і згинуло б добро,
Якби ие женивсь ніхто.
Гай-гай, товкуєте об чім!
Тогді добро ми будем знати,
Як що-небудь не так зовсім,—
А нам не спорить, а казати:
Та так-таки, так.
Хоч луплять волость писарі;
Жінки у гречку знай все скачуть,
В горілку воду шинкарі Знай ллють; та що робить? всі кажуть: Та так-таки, так.
Багатий дметься, мов шкурат,
І часом бреше, пальці знати!
Сам бачиш! — він чортяці брат,
Не треба спорить, а казати:
Та так-таки, так.
(К зрителям.)
А що, чи можна вас спитать?
Чи сватанням вам не остили?
Як нічого про те сказать;
Плесніть, панове мої милі!
Оттак, оттак!
ФИНАЛ
Поки добра иа світі ждати,
Все.
Так нам оттут хіба дрімати?
Ану! почнем лишень гуляти! Горілка є, музика гра.
Дівчата! Нуте танцьовати!
Трара-рара, трара-рара.
Общие танцы.
ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК ?
Комедия в пяти действиях
ДЕЙСТВУЮЩИЕ
Кирило Петрович Шпак — помещик.
Фенна Степановна — жена его.
ГІрисинька — дочь их
Тимофей Кондратьев ич Лопуцьковский — жених ее.
Осип Прокопович Опецковски й—приезжий помещик.
Аграфена Семеновна — жена его.
Э в ж е II и — дочь их.
Иван Семенович Скворцов — капитан, квартирующий с командою в деревне Шпака.
Шельменко — денщик его.
М о т р я — горничная Фенны Степановны.
Ключница, лакеи, кучера и другие слуги и служанки Шпака.
Гости, мужчины, женщины, дети с корми' лицами, няньками и т. под.
Действие в Малороссии, в деревне Шпака.
ДЕЙСТВИЕ ПЕРВОЕ
Простой, без всяких украшений сад: кое-где большие ветвистые деревья; под ними деревянные некрашеные скамейки. Из-за деревьев виден
господский дом.
ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ
Скворцов (сидит под деревом и читает книгу, потом [говорит]). Посланный мой нейдет... Какое нетерпение!.. (Читает.) Видно по всему, что доступ труден, когда уже и Шельменко не может пробраться. (Читает и потом, бросив книгу, встает.) Как бы огорчился дядя, если бы узнал, что генеральскому племяннику отказали... И где же? в Малороссии!.. Он верить не хочет, чтобы могли быть здесь порядочные люди... Однако ж отказали!.. Увезти бы, и конец делу. Посердятся, да н простят, а я буду с состоянием. 1 Ірпсииька, право, очень мила; имеет странности, по я, женясь, с моими кузинами ее перевоспитаю... Она добра, любит меня, капризов не пм<4ет, и ноіідет дело ладно...
ЯВЛИППК І?ГОРОІ*
Скворцом II III I' .4 Ь м <' II к о.
Шельменко (выбегает от дому, торопливо оглядываясь). Тю, тю на твого батька!.. (Увидя Скворцова, становится в позитуру с неловкостью.)
Скворцов. Что, есть ли какоіі успех?
Шельменко. Лепортую вашому благородію, усьо о(>« стоїть благополучно. Будучи, нету-тс иікакого успеху.
Скворцов. Как? Стало, ты не исполнил моего приказания?
Шельменко. Я усьо справил, ваше благородіє, тесто, справно.
Скворцов. И барышню видел?
Шельменко. Нікак нет, ваше благородіє!
Скворцов. Стало, и письма пе отдал?
Шельменк о. Нікак пет, ваше благородіє!
