Повісті та оповідання, драматичні твори - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (книги онлайн без регистрации полностью TXT) 📗

Скворцов. Зачем же ты пе отдал?

Шельменко. Не могу знать, ваше благородіє!

Скворцов. Как не можешь знать! Ведь же ты в доме был?

Шельменко. Нікак нет, ваше благородіє!

Скворцов. Почему же нет, когда я тебе приказал?

Шельменко. Еге!.. Пожалуй... Ваше б то благородіє і приказали, а я було, будучи, і пішов, так що ж? Собака, ваше благородіє, та так здорово за хатою загавкала, так я, теє-то, і навтікача...

С к в о р ц о в. Ах ты трус!..

Шельменко. Видюща смерть страшна, ваше благородіє!

Скворцов. Я тебя еще не так напугаю. Прикажу отпустить обещанных за неисправность тебе сто палок.

Шельменко. Ради стара... Чи то пак: без вини виноват, ваше благородіє!.. Ваше благородіє! не положіть гніву! Подозвольте мені, будучи, без артикулу, а так, словесно, побожитися перед вами, що коли, будучи, ми не від-штурмуемо панночки, так щоб я перед вашим благородіем оттутечка, тее-то, прахом розпався! От що.

Скворцов. С твоей ли головой это и сделать?

Шельменко. Та вже ж!.. ?-ох, .ваше благородіє! не знаєте ви сієї голови! Робили ми, будучи, проізводством і не таковії діла, як, бувало, відкомандируємося на слідствіє з покойним секлетарем Грошолупом. Нехай над ним земля пером! (Вздыхает.)

Скворцов. Ты все хвалишься, а сам и начала не сделал.

Шельменко. Де то вже не зділав? я, ваше благородіє, без сорому казка, підмовив одну чорнобривку, щоб теє-то, знаєте, вибігла ген до тії розсоховатої яблоні; так ми там, там, теє-то, порадимося. Знаєте, ваше благородіє! як Шельменко та з хитрою дівкою, теє-то, так, будучи,

і самого чорта зануздають. Ідіть же, ваше благородіє, на кватирю, тягніть люльку, а тут, будучи, усе гаразд буде.

Скворцов. Смотри, Шельменко, не проведи меня!.. Ах, какое мучение терплю!.. Бывал ли ты влюблен?

Шельменко. Що б то, будучи, як, ваше благородіє?

Скворцов. Ну, любил ли ты кого-нибудь?

Шельменко. Ох, ваше благородіє! Будучи, нігде гріха діти: любив, та ще й тепер кріпко люблю!

Скворцов. Вот это для меня новость. Кого же это?

Шельменко. Гроші, ваше благородіє! Любив, люблю і любитиму, аж поки, будучи, здохну. Що то я їх люблю!.. І батька, і матір, і жінку, і дітей, і увесь рід свій за них віддав би! Та коли по правді, будучи, сказати, так нема і у світі нічого і нікого луччого, як, будучи сказать, гроші.

Скворцов. Скот — и больше ничего.

Шельменко. Та єй, істинне слово, скот, ваше благородіє! І я те ж кажу. Ідіть же, будучи, собі відсіль; та будьте, теє-то, близенько, щоб як гукну, так щоб ви тут

і вродилися. Може, й панночка, теє-то, на шпацір вийде, а ви тут, стало бить, і є.

Скворцов. Смотри, Шельменко, работай проворно; я тебя награжу; а не то — палки по обещанию. (Уходит.)

Шельменко (один, в размышлении). Палки, палки!.. Чи думав ти, пан Шельменко, об палках, як був при волості писарем?.. Гай-гай! Не тепер споминки. Тогді не тільки уся волость трепетом мене трепетала, не тільки голова прийдіте поклонімося, та й сам засідатель не знав, на яку ступити перед Шельменком. А тепер не можна Шельменку і пари з уст пустити, та усе по артикулу: і ходи, і говори, і дивися усе по артикулу... Ой, Микито, Микито! а пуще його стара мати: заїли ви мою голову, чим би я досі, будучи, був? (Задумывается.)

Шельменко и М о т р я.

Мотря. Чего вы меня, господа служивый, звали?

Шельменко. Отже, спасибі нам, що ви, будучи, вийшли. Ось ходіте же сюди, під сюю грушу, я вам щось таке, будучи, скажу, таке гарне.

Мотря. Говорите же скорей, мне некогда.

Шельменко. Знаете, будучи, що? Які ви повновиді, мов місяць... та, теє-то... які чорняві,., Я пас, душко, кріп-ко, будучи, полюбив.

М о т р я. А мне какое до того дело? Пот сщої . Шельменко. Як, яке діло? Я впс так кріпко, будучи, полюбив, що удень не сплю, а уночі не їм, так, будучи, па стіну деруся та вас, теє-то, бажаю.

Мотря. Деритеся себе куда хотите, а мис нужды мало.

Шельменко, Як-то; нужди мало? Полюбіть-бо, кришечко, і ви мене.

М о т р я. Пожалуй, полюбить недолго, да какой из того толк будет?

Шельменко. А такий товк, що ми собі, теє-то, поберемося.

Мотря. Чтоб я не дождала за солдата выйти!

Шельменко. Отак. Який я салдат? Пуп колись солдатом, як і усяк Наш братчик воєнний, та знаєте, як я у службу пішов, будучи, охотою, так такий хвабрніі був, що тільки де забачу турка, то так його, будучи, і ізрубаю, так за се мене і пожаловали чином, і вже я, стало бить, з простих вийшов, а став, будучи, капітанський денщик. От щоі

Мотря. Так вы уже и благородные?

Шельменко. Еге!

Мотря. А ие брешете ж вы? Или, может, вы такой благородный, как за денежку пистолет?

Шельменко. Стану я, будучи, у такім важнім ділі брехати.

Мотря. Отчего же, когда вы благородные, а служите капитану?

Шельменко. Се вже у нас, будучи, у воєнних така поведенція, щоб старшому прислуговувати. Артикул так велить. Ось як- ще послужу та стану, будучи, генеральським денщиком, так тогді вже^ теє-то, і охвицери до мене прийдіте поклонімося.

Мотря. Когда выйду за вас, то буду ли я благородная?

Шельменко. Та-таки точнісінько, як і я.

М о т р я. Так присылайте же сегодня старост меня сватать; я уже вас крепко полюбила.

Шельменко. Отак би, будучи, й давно! Знаєте що? Часом пани ваші за мене вас не віддадуть, так ми ось що зробим: нехай мій, будучи, капітан та иа вашій панночці, теє-то, ожениться.

М о т р я. Так мои господа не отдают ее за него и уже барышне приказано, чтоб она об нем и не думала.

Шельменко. Так ми зробимо так, щоб вони побралися, хоч старі і не хочуть. Коли ж побачите, що вам непереливки, так ви з нами, теє-то, утечіть. Нате ж лишень оце, будучи, письмечко до панночки; тут усьо написано; у яку пору вам і куди вийти; тільки ви нам дайте, теє-то, звістку. Нате ж, нате, та віддайте, будучи, бережненько.

М о т р я. Этого никогда не будет. Что за находка идти за вашого капитана? Кругом бедный и ничего нет. А вот к обеду будет жених, пан Лопуцьковский, так-так! Богатый и перебогатый! Человек его рассказывал, что при сватаньи всем дворовым людям будет дарить шелковые платки. Так вот что!.. А ваш капитан что? Тьфу!

Шельменко. Та нехай же капітан, будучи, і тьфу, так я цяця. Будете, будучи, благородні і чиновні по мені.

М о т р я. Я лучше соглашусь выйти за богатого, чем за чиновного. Повесьте свои чины себе на шею; плевать я на вас хочу.

Шельменко. Ось послухайте, душко, що я вам, будучи, скажу...

М о т р я. Чтоб вы не дождали, чтоб я барышню согла* силася отдать за капитана; с тем меня и отпустите. Мне некогда: у нас такие приборы идут в доме, что не то что!..

Шельменко (в сторону). Та і бриклива ж! Але не лається улад. Ну, ще попробую. (Вслух.) Та я вже не про панночку; як ви собі з нею, будучи, знаєте; а я вже про себе казатиму. Коли б ви знали, який я, стало бить, бага* тий, скільки в мене худоби... Ось послухайте... (Говорит ей тихо, а между тем.)

ЯВЛЕНИЕ ЧЕТВЕРТОЕ

Те же и Шпак в халате, колпаке и туфлях, неся большую кипу московских газет.

Шпак. Уж мне эти приборы. И в кабинете не дали покою. Недавно мыли полы, а тут, для приема жениха, опять поднялась возня. Выйди да выйди! Только было принялся читать славную речь, говоренную кем-то в английском парламенте насчет Ирландии, так не дали, да и не дали!.

Лвось-либо здесь ие помешают. (Садится на скамейке и перевирает листы.) Где ж и остановился? Да, точно, № двенадцатый, февраля второенадесять число... что?., так, так. Ьоюеь, чтобы прочитанного не начать сызнова читать, а начавши, должен буду и оканчивать, так двойная бы работа была...

Мотря (испуганная). Ьеда моя, что теперь барин подумает? Как уйти?

Шел ь м е н к о. Попався, жучку, панові у ручку! От халепа буде.

Шпак. Кто это там? (Подходит и увиден их.) Чего вы тут забрались? Что это значит? II капитан и дечіцик принялись за любовные куры, а?