Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
німецькому (1916-1918) фронтах. У складі Російського
експедиційного корпусу брав участь у боях під Марме-
лоном, Сілері і Брімоном (Франція). У квітні 1917 року
біля форту Брімон був поранений у руку. Із січня 1918
року воював у складі Іноземного легіону французької
армії. За бої в Пікардії був тричі нагороджений фран-
цузьким військовим орденом Круа де Гер з мечами.
У жовтні 1919 року повернувся в Росію.
Мануільський Дмитро Захарович (1883, с. Свя-
тець, тепер с. Мануільське Хмельницької області —
1959, Київ) — радянський партійний і державний діяч,
академік. У 1907-1917 роках з перервою (1912-1913)
був на еміграції у Франції, де 1911 року закінчив юри-
дичний факультет Сорбонни.
Маркаде Валентина, дівоче прізвище Васютинсь-
ка (1910, Одеса — 1995, Париж) — український і фран-
цузький мистецтвознавець. Була професором Націо-
нального інституту східних мов і цивілізацій в Парижі.
Походить із давнього українського дворянського роду
Мазеп-Васютинських. Батьки емігрували з Украї-
ни 1919 року. Здобула ґрунтовну гуманітарну освіту
і стала одним з найвидатніших істориків українсько-
го мистецтва. Серед її творів: «Українське мистецт-
во ХХ століття і Західна Європа», «Український вне-
сок до авангардного мистецтва початку ХХ століття»,
«Історія українського мистецтва» (видано французь-
кою мовою в Лозанні, 1990).
Маркевич Ігор Борисович (1912, Київ — 1983, Па-
522
риж) — французький диригент, піаніст і композитор
українського походження. З 1913 року жив за кордоном.
Марко Вовчок, псевдонім Вілінської Марії Олексан-
дрівни (1833, с. Єкатерининське Орловської губернії —
1907, х. Долинський, тепер у межах міста Нальчика,
Північний Кавказ) — письменниця, автор французьких
оповідань, перекладачка творів Жуля Верна та багатьох
інших французьких письменників. У 1859 році виїхала
за кордон. З 1860 року оселилася в Парижі, де жила до
повернення на батьківщину у лютому 1867 року.
Матюшенко Панас Миколайович (1879, с. Дергачі,
тепер місто Харківської області — 1907, Севастополь) —
один із керівників повстання на броненосці «Потьомкін»
у 1905 році. Після поразки повстання емігрував. Жив у
Румунії, Швейцарії, Америці, Франції (1907, Париж).
Махно Нестор Іванович (1888, с. Гуляй-Поле, те-
пер місто Гуляйполе Запорізької області — 1934,
Париж) — провідник повсталого революційного се-
лянства півдня України в роки революції та Грома-
дянської війни. У 1921 році емігрував. З 1926 року жив
у Парижі. Урна з прахом Махна замурована в стіні ко-
лумбарію паризького кладовища Пер-Лашез.
Мацієвич Левко Макарович (1877, с. Олександрів-
ка, тепер Кіровоградської області — 1910, Петер-
бурґ) — громадсько-політичний діяч, корабельний
інженер і авіаконструктор, перший український льот-
чик, винахідник. У березні — вересні 1910 року вивчав
авіаційну справу у Франції.
Меллер Вадим Георгійович (1884, Петербурґ —
1962, Київ) — художник театру. У 1912-1914 роках на-
вчався у «Вільних майстернях» у Парижі.
523
Мережковський Дмитро Сергійович (1865, Петер-
бурґ — 1941, Париж) — письменник, критик, перекла-
дач. У 1906-1914 та 1917-1941 роках жив і працював у
Парижі.
Мечников Ілля Ілліч (1845, с. Іванівка, тепер Хар-
ківської області — 1916, Париж) — український і
французький біолог, один із основоположників еволю-
ційної ембріології, порівняльної анатомії і мікробіоло-
гії. У 1887 році на запрошення Луї Пастера переїхав до
Парижа, де при Пастерівському інституті організував
лабораторію, якою керував до кінця життя. У 1908 році
йому було присуджено Нобелівську премію з фізіоло-
гії і медицини.
Мітковіцер Петро Веніамінович (1888 — 1942) —
скульптор. У 1910-1911 роках працював у О.Родена в
Парижі, брав участь у виставках Весняного салону в
Парижі. Повернувся в Україну в 1912 році.
Мишуга Олександр Пилипович, псевдонім Філіп-
пі-Мишуга (1853, с. Новий Витків, тепер Львівської
області — 1922, Фрайбурґ, Німеччина, похований у
Новому Виткові) — співак (тенор), педагог. У 90-х ро-
ках виступав у Паризькій опері.
Мороз Михайло (1904, Західна Україна — невідомо) —
живописець. Навчався в Парижі. З 1949 року жив у США.
Музика Ярослава Львівна (1898, с. Залісці, тепер
Тернопільської області — 1973, Львів) — живописець
і графік. Художню освіту здобула в Парижі (1935). Ви-
конала композицію на склі «Анна Ярославна».
Муравйов-Апостол Матвій Іванович (1793, Пе-
тербурґ — 1886, Москва) — декабрист. До літа 1809
року виховувався разом з братом Сергієм у Парижі в
524
пансіоні Хікса. Учасник повстання Чернігівського пол-
ку(1826).
Муравйов-Апостол Сергій Іванович (1795, Петер-
бурґ — 1826, там же) — декабрист. До літа 1809 року
виховувався разом з братом Матвієм у Парижі в пан-
сіоні Хікса. Керівник повстання Чернігівського полку.
Засуджений до страти через повішання і страчений
на кронверку Петропавловської фортеці в Петербур-
зі(1826).
Мурашко Олександр Олександрович (1875, Київ —
1919, там же) — живописець і педагог, громадський діяч.
У 1902-1904 роках удосконалював майстерність в Пари-
жі. З 1913 року викладав у власній студії, з 1917 року —
в Українській академії мистецтв (обидві в Києві).
Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна (1884,
Лодзь, Польща — 1937) — графік. Художню освіту здо-
була в Петербурзі, Мюнхені, Парижі. Репресована ра-
дянською владою.
Некрасов Віктор Платонович (1911, Київ — 1987,
Париж) — письменник. Автор повісті «В окопах Сталін-
ґрада» (1946), яка перекладена на 36 мов. У 1974 році
емігрував. Жив у Парижі, багато подорожував, читав
лекції, працював на радіостанції «Свобода». Похований
на кладовищі в Сен-Женевьєв-де-Буа під Парижем.
Нілус Петро Олександрович (1869, Поділля — 1943,
Париж) — живописець. З 1920 року жив за кордоном,
зокрема в Парижі. Малював невеликі за розміром жан-
рові картини.
Омелянович-Павленко Михайло Володимирович
(1878, Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія — 1952, Париж) —
військовий і державний діяч Української Народної Ре-
525
спубліки (УНР). Генерал-полковник армії УНР. З груд-
ня 1919 року командувач армією УНР. У 1944-1948 ро-
ках військовий міністр уряду УНР в екзилі. Помер
у Парижі, де і похований.
Омельченко Петро (1894, Хорол, Полтавщина —
1952, Париж) — графік. З 1928 року жив у Парижі.
Орлик Григор (1702, Батурин, Чернігівщина —
1759, смертельно поранений у битві під Мінденом,
Німеччина, місце поховання невідоме) — керманич
першої української політичної еміграції. З 1729 року
почав службу у французького короля Людовіка ХУ,
виконував його таємні дипломатичні доручення. Вся
діяльність Орлика була спрямована на те, щоб ви-
користати вплив Франції на визволення України від
ярма Росії. Генерал-поручик Григор Орлик став На-
ціональним героєм Франції.
Орловський Володимир Донатович (1842, Київ —
