Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗

Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Єдине, що мене непокоїть, — що буде далі з Сюзанною Дін (котра колись була Деттою/Одеттою). Вона вагітна, і мені боязно, хто може бути батьком її дитини. Якийсь демон? Насправді гадаю, що ні. Можливо, мені не доведеться розбиратися з цим, перш ніж з’являться ще пара наступних книг цієї серії. У будь-якому разі, з власного досвіду я знаю, що в будь-якій довгій книзі, якщо жінка завагітніла і нікому не відомо, хто батько дитини, така історія сходить на пси. Не відаю чому, але якщо розглядати вагітність як засіб ущільнення сюжету, то мені здається, вона просто природним чином завжди відсмоктує!

Та годі мені, це, либонь, узагалі не має ніякого значення. Наразі я втомився від Роланда і його ка-тету. Гадаю, мусить пройти якийсь час, перш ніж я знову до них повернуся, хоча фани будуть квилити-проквиляти від такого завислого фіналу в потязі, що рушив із Лада. Згадаєте мої слова.

Я радий, що написав її, авжеж, і, як на мене, кінець у ній цілком правильний. У багатьох значеннях «Загублена земля» є піковим моментом у моєму «уявлюваному житті».

Мабуть, вона навіть краща за «Протистояння».

27 ЛИСТОПАДА 1991 РОКУ

Пам’ятаєте, я казав, що мене клястимуть за фінал «Загубленої землі»? Ось, погляньте.

Цей лист надійшов від Джона Т. Спаєра з міста Лоренс, штат Канзас.

16 листопада, 91-го

Шановний містере Кінг!

Чи, мабуть, краще мені не тягнути кота за хвіст і звернутися «Шановний Засранцю»?

Я не можу сам собі повірити, що, заплативши таку купу баксів за випущену видавництвом Доналда Гранта вашу книжку про СТРІЛЬЦЯ «Загублена земля», отримав казна-що. Щоправда, назва в неї точна, бо витрачені на неї гроші я все одно що загубив.

Не скажу нічого поганого про саму історію, з нею все гаразд, фактично вона класна, але як ви могли «приліпити» до неї такий кінець? Це взагалі ніякий не кінець, а просто вам набридло і ви немовби кажете: «Та годі, що за фігня, навіщо мені перенапружувати мозок, писати якийсь кінець, якщо ті недоумки, котрі купують мої книжки, і так все проковтнуть».

Я збирався відіслати книжку видавництву, але збережу її, бо мені в ній принаймні сподобалися ілюстрації (особливо Юк). Але історія — ошуканство.

Ви розумієте значення слова «ошуканство», містере Кінг? Це ОБМАН.

Щиро ваш, критик Джон Т. Спаєр, Лоренс, Канзас.

23 БЕРЕЗНЯ 1992 РОКУ

А ось від цього мені ще більше погіршало.

Наступний лист надійшов від місіс Коретти Веле, зі Стоу, штат Вермонт.

6 березня 1992року

Шановний містере Кінг!

Я не знаю, чи ви особисто прочитаєте цього листа, але маю на це надію. Я прочитала більшість із ваших книжок і люблю їх усі.

Я 76-річна «бабця» з сусіднього з вашим штату Вермонт, і особливо мені подобаються історії з вашого циклу «Темна вежа». А тепер до справи. Минулого місяця я була на обстеженні в онкологів в Массачусетському генеральному шпиталі [165] і там мені сказали, що пухлина в моєму мозку швидше за все злоякісна (після першого разу вони казали «Не хвилюйтеся, Коретто, вона доброякісна»). Містере Кінг, я, безумовно, розумію, що ви робите те, що мусите робити, «прислухаючись до вашої музи», але мені сказали, добре, якщо я ще встигну відсвяткувати 4 липня цього року. Гадаю, я прочитала мою останню історію з «Темної вежі». І ось що мене цікавить. Чи не могли б ви розповісти мені, яким чином розв'яжеться «Темна вежа», принаймні чи справді дістанеться Роланд зі своїм ка-тетом до тієї Вежі? І якщо так, що вони знайдуть там? Я обіцяю вам, що жодній душі не розкажу, а ви зробите дуже щасливою помираючу жінку.

Щиро, Коретта Веле, Стоу, Вермонт.

Я почуваюся таким лайном, коли думаю про те, як нерозважливо я поставився до закінчення «Загубленої землі». Я мусив би відповісти на лист Коретти Веле, але не знаю як. Чи зміг би я її переконати, що знаю аніскільки не більше за неї саму про те, яким чином закінчиться історія Роланда? Сумніваюсь, хоча «це і є… правда», як сказав Джейк у своєму Іспитовому Творі. У мене не більше уявлення про те, що знаходиться там, усередині тієї чортової Темної вежі, ніж… ну, скажімо, в Юка! Я навіть не підозрював, що вона стоїть посеред трояндового поля, поки ці слова не зіскочили в мене з пучок, щоб з’явитися на дисплеї мого новенького комп’ютера «Макінтош»! А чи Коретта прийме таке пояснення? Що б вона сказала, аби я їй відповів: «Слухайте-но, Корі: вітер віє і несе історію. А потім він вщухає і тоді я можу лише чекати, так само як і ви».

Вони вважають мене босом, всі вони так думають: від найкмітливіших із критиків й аж до найбільш розумово обмеженого читача. Ось у чому справжня хохма.

Бо я ним не є.

22 ВЕРЕСНЯ 1992 РОКУ

Грантове видання «Загубленої землі» розпродано, і книжка в паперовій обкладинці йде дуже гарно. Я мусив би почуватися щасливим, і десь так воно й є, але я продовжую отримувати тонни листів про завислий кінець. Вони поділяються на три основні категорії: одні люди роздратовані; другі бажають знати, коли вийде наступна книжка цієї серії; і треті — це роздратовані, котрі бажають знати, коли вийде наступна книжка цієї серії.

А я застряг. Вітер з того боку просто не дме. Принаймні поки що.

Тим часом мені народилася ідея роману про леді, котра купує в ломбарді картину, а потім сама в неї типу провалюється. Агов, можливо, вона провалюється якраз у Серединний світ і зустрінеться там з Роландом!

9 ЛИПНЯ 1994 РОКУ

Відтоді, як я кинув пити, ми з Таббі нечасто сваримось, але, о Боже, сьогодні між нами немов чорна кішка пробігла. Ми, звісно, живемо у Ловеллі, тож коли я вже був готовий вирушити на свою звичайну вранішню прогулянку, вона показала мені замітку в сьогоднішній люїстонській [166] «Сан». Там ішлося про те, що Чарлза «Чіпа» Маккосленда, мешканця Стоунгема, [167] коли він ішов по трасі № 7, збив якийсь водій і втік з місця пригоди. Це якраз та дорога, якою я прогулююсь. Таббі намагалася мене переконати, щоб я гуляв тільки по Черепаховій алеї, я ж намагався переконати її, що я, як і будь-хто інший, маю повне право ходити вздовж траси № 7 (до того ж — чесно кажу, як перед Богом — асфальтом я проходжу лише з півмилі), і отут усе пішло шкереберть. Насамкінець вона мене попросила хоча б перестати заходити на пагорб Слеб-Сіті-роуд, бо там видимість тільки на короткі відстані і нікуди відскочити, якщо так трапиться, що хтось з’їде з дороги на узбіччя. Я їй відповів, що зважатиму на це (якби ми ще продовжували цю балачку, я б вийшов з дому вже десь опівдні), але, по правді, хай мене чорти краще вхоплять, аніж я буду жити отаким чином переляканим. Окрім того, здається мені, що той бідний чолов’яга зі Стоунгема понизив мої шанси бути збитим під час прогулянки до одного на мільйон. Я сказав про це Таббі, а вона мені: «Шанси на те, що ти станеш успішним письменником, були ще меншими. Ти сам так казав».

Боюся, на це відповісти мені нічим.

19 ЧЕРВНЯ 1995 РОКУ (БАНГОР)

Ми з Таббі щойно повернулися з Бангорського Аудиторіуму, де наш найменшенький (разом з чотирма сотнями своїх співучнів) нарешті отримав диплом. Тепер він офіційно став випускником середньої школи. Залишив за спиною і школу, і свою команду «Бангор Ремз». Восени поїде до коледжу. А ми з Таббі почнемо звикати до життя з широко відомим «синдромом порожнього гнізда». Всі кажуть, що не змигнеш і оком, як усе минає, а ти у відповідь так-так-так а тоді й справді все проходить.

вернуться

165

Массачусетський генеральний шпиталь має високу репутацію, оскільки є базовою навчально-дослідницькою лікарнею медичного факультету Гарвардського університету.

вернуться

166

Люїстон — друге за розмірами місто (38 тис. мешканців) у штаті Мен.

вернуться

167

Стоунгем — селище (250 мешканців) в окрузі Оксфорд, штат Мен.

Перейти на страницу:

Кінг Стівен читать все книги автора по порядку

Кінг Стівен - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Пісня Сюзанни. Темна вежа VI отзывы

Отзывы читателей о книге Пісня Сюзанни. Темна вежа VI, автор: Кінг Стівен. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*