Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
оформлення спектаклів у ряді міст Європи.
Гладкий Сергій (кінець 19-го століття, Полтав-
щина — невідомо) — архітектор, живописець і вида-
вець. Після Першої світової війни емігрував. Після
1924 року жив у Парижі. Наприкінці 1930 року повер-
нувся на батьківщину.
Глазуненко Степан Олександрович, справжнє
прізвище Глазунов (1870, Куп'янськ — 1934, Красно-
дар, Росія) — актор, режисер і антрепренер. У 1893-
1894 роках з трупою Г.Деркача виступав у Франції.
Глинка Михайло Іванович (1804, с. Новоспаське,
тепер Смоленської області, Росія — 1857, Берлін, Ні-
меччина, похований у Петербурзі) — композитор,
основоположник російської класичної музичної шко-
ли. У 1844-1845 і 1852-1854 роках жив у Парижі.
508
Глущенко Микола Петрович
(1901, Новомо-
сковськ, тепер Дніпропетровської області — 1977,
Київ) — живописець. З 1925 року жив і працював
у Парижі. У 1936 році повернувся на батьківщину.
Працював переважно в жанрах пейзажу, натюрмор-
ту, портрета. Створив цикли краєвидів Франції, Гол-
ландії, Італії, України; портрети А. Барбюса і Р. Рол-
лана (обидва у 1934).
Гоголь Микола Васильович (1809, с. Великі Соро-
чинці, тепер Полтавської області — 1852, Москва) —
письменник. З 1836 року жив за кордоном у Веве (Швей-
царія), Парижі, Римі. В Парижі у листопаді 1836 —
березні 1837 року працював над «Мертвими душами».
У 1848 році повернувся на батьківщину.
Гординський Святослав Ярославович (1906, Коло-
мия, тепер Івано-Франківської області — невідомо) —
поет, перекладач, художник, мистецтвознавець.
У 1929-1931 роках навчався в академії Р.Жульєна в
Парижі. З 1944 року — за кордоном.
Горленко Василь Петрович (1853, с. Ярошівка, те-
пер Сумської області — 1907, Петербурґ, похований
в Ярошівці) — письменник, мистецтвознавець, фоль-
клорист та етнограф. Закінчив Сорбонну в Парижі.
Гриценко Микола Миколайович (1856, Кузнецьк,
тепер Пензенської області, Росія — 1900, Ментона,
Франція) — художник-пейзажист. З 1896 року пер-
ший живописець Головного морського штабу Росії. По-
стійно жив у Парижі.
Грищенко Олексій Васильович (1883, Кролевець,
тепер Сумської області — 1977, Париж) — живо-
писець і мистецтвознавець. У 1918 році емігрував до
509
Франції. Працював у Парижі, де й здобув слави ху-
дожника зі світовим іменем.
Ґрімм Петро (1898, Катеринослав, тепер Дніпро-
петровськ — 1980, Париж) — живописець. З 1924 року
жив у Парижі.
Громницький Павло Антонович (1889, Катери-
нославщина — невідомо) — живописець. У 1922-1925
роках жив у Парижі.
Грушевський Михайло Сергійович (1866, Хелм,
нині Польща — 1934, Кисловодськ, Росія, похований у
Києві) — історик, громадський і державний діяч, го-
лова Центральної Ради (1917-1918), Президент Укра-
їнської Народної Республіки (1918). У 1903 році ви-
кладав у Російській школі суспільних наук у Парижі.
У 1919-1924 роках — на еміграції у Відні, Празі, Берлі-
ні, Женеві, Парижі.
Делімарський Юрій Костянтинович (1904, с. Крас-
нопілка, тепер Вінницької області — 1990, Київ) —
український хімік, академік, один із основоположни-
ків школи фізичної й електронної хімії. Читав лекції
у наукових центрах й університетах Франції, Англії,
Німеччини, Швеції, Фінляндії, Японії, США.
Деркач Георгій Йосипович, справжнє прізви-
ще Любимов (1846, Катеринослав, тепер Дніпропе-
тровськ — 1900, Томськ, Росія) — актор, антрепренер.
У 1893 році його трупа гастролювала в Парижі.
Деслав Євген, справжнє прізвище Слабченко (1900,
Київ — невідомо) — кінорежисер. З початку 20-х ро-
ків на еміграції. В кіномистецтві з 1925 року: в Парижі
(1925-1939), в Мадриді (1943-1953), потім у Ніцці. Почес-
ний диплом міжнародного фестивалю (Венеція, 1956).
510
Дольницький Зенон Кирилович (1896, Заліщи-
ки, тепер Тернопільської області — 1976, Париж) —
співак (баритон). З 1925 року співав на європейських
оперних сценах. Останні роки життя викладав у Ро-
сійській консерваторії в Парижі.
Донцов Дмитро Іванович (1883 — 1973) — політич-
ний діяч, публіцист, ідеолог українського націоналіз-
му. У 1945 році жив у Парижі. З 1947 року на емігра-
ції в Канаді.
Драгоманов Михайло Петрович (1841, Гадяч, те-
пер Полтавської області — 1895, Софія, Болгарія) —
публіцист, історик, літературознавець, фольклорист,
філософ, суспільно-політичний діяч. У 1876 році емі-
грував за кордон. З 1889 року — професор Софійсь-
кого університету. У 1870-1890 роках відвідував Па-
риж.
Драгомиров Михайло Іванович (1830, поблизу Ко-
нотопа, тепер Сумської області — 1905, Конотоп) —
військовий і державний діяч, видатний теоретик війсь-
кової справи, педагог, публіцист, генерал від інфан-
терії. Учасник австро-італо-французької війни 1859
року. Уряд Франції нагородив його орденами Почес-
ного Легіону 1-го і 2-го ступеня.
Екстер Олександра Олександрівна (1882, Біло-
сток, тепер Польща — 1949, Фонтене-о-Роз, поблизу
Парижа) — художниця театру і кіно, педагог. У 1908
році навчалася в Парижі. З 1924 року жила в Парижі.
Євсевський Федір Андрійович (1889, Бориспіль,
поблизу Києва — 1969, Париж) — композитор, дири-
гент. З 1920 року жив у Парижі.
Ємець Василь (1890, Жаборівці, тепер смт Шарів-
511
ка на Харківщині — 1982, США) — кобзар. З 1920 року
жив у Чехословаччині, Франції та США.
Єрмоленко-Южина Наталія Степанівна, справжнє
прізвище Плуговська (1881, Київ — 1937, Париж) —
співачка (сопрано). Вокальну майстерність удоскона-
лювала в Парижі. З 1901 року виступала на сценах
Петербурґа, Москви, Парижа, Лондона. Пропагувала
українську народну і класичну музику.
Жаспар Таїсія Павлівна (1912, Тобольськ, тепер
Тюменської області, Росія — 1986, Київ) — живопи-
сець і графік. У 1947-1948 роках навчалася в Парижі.
З 1947 року жила в Києві.
Жуковський Аркадій (1922 — невідомо) — істо-
рик, професор. Навчався в Сорбонні. У 1960-1968 ро-
ках викладав у Національному інституті східних мов
і цивілізацій (Париж). Голова Європейського відділен-
ня Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка (з 1985),
штаб-квартира якого знаходиться у Сарселі поблизу
Парижа.
Забела-Врубель Надія Іванівна, справжнє прізви-
ще Забіла (1868, Каунас, Литва — 1913, Петербурґ) —
співачка (лірико-колоратурне сопрано). Співацьку
майстерність удосконалювала в Парижі. Образ спі-
вачки втілений її чоловіком М.Врубелем у портретах і
картині «Царівна-либідь».
Забіла Пармен Петрович, знаний і як Забелло
(1830, с. Монастирище, тепер Чернігівської області —
1917, Лозанна, Швейцарія) — скульптор, академік.
Автор надмогильного пам'ятника О.Герцену в Ніцці (1872,
Франція).
Заболотний Данило Кирилович (1866, с. Чоботар-
512
ка, тепер с. Заболотне Вінницької області — 1929,
Київ, похований у рідному селі Заболотне) — мікро-
