Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
Бутович Микола (1895, с.Петрівка, тепер Дніпро-
петровської області — 1961, Гакензак, поблизу Нью-
Йорка, США) — живописець і графік. У 20-30-х роках
жив в Парижі та Югославії, у 30-40-х роках — у Льво-
ві, після 1947 року — у США.
Бутовський Олексій Дмитрович (1838, с. П'я-
тигірці на Полтавщині — 1917, Петроґрад, тепер
Петер бурґ) — видатний педагог у галузі фізичного
виховання, піонер сучасного олімпійського руху, ге-
нерал-лейтенант. У 1892 році познайомився з фран-
цузьким гуманістом і громадським діячем П'єром де
Кубертеном (1863-1937) — автором ідеї відродження
Олімпійських ігор. Бутовський — один із найближчих
однодумців та соратників П'єра де Кубертена. Віді-
грав провідну роль у підготовці та проведенні Першого
(установчого) Міжнародного Олімпійського конгресу
в Парижі (1894), на якому було утворено Міжнарод-
ний Олімпійський Комітет (МОК). Увійшов до першо-
го складу МОК як представник Росії і впродовж шести
років (1894-1900) був його активним діячем. Брав ак-
тивну участь у підготовці та проведенні Першої Олім-
піади (Афіни, 1896), згодом надрукував спеціальну
працю «Афіни весною 1896 року». Чимало зробив для
пропаганди олімпійських ідеалів, зокрема в Україні.
504
Буяльський Хома Станіслав (р.н. і р.с. невідомі) —
художник і педагог. У 1827-1837 роках навчався в Бер-
ліні, Дюссельдорфі, Парижі. Працював в Києві.
Васильківський Сергій Іванович (1854, м. Ізюм,
тепер Харківської області — 1917, Харків) — жи-
вописець. Удосконалював майстерність у Франції
(1886-1888). З 1888 року жив у Харкові.
Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович (1825,
с. Маліївка на Полтавщині — 1912, Київ) — видатний
український математик, педагог. У 1847-1848 роках
навчався в Сорбонні і Колеж де Франс (Париж), де ви-
кладали О.Л. Коші, Ж.А. Серре та Ж.Ліувіль.
Вернадський Володимир Іванович (1863, Петер-
бурґ — 1945, Москва) — природознавець, основопо-
ложник геохімії, біогеохімії, радіогеології, вчення про
біосферу та ноосферу, філософ. У 1889-1890 роках удо-
сконалював свою освіту в Італії, Німеччині та Фран-
ції. Перший президент Української академії наук
(1918-1921). З 1922 по 1926 рік перебував у Франції, де
на запрошення Сорбонни читав лекції з геохімії.
Вернер Михайло Євгенович (1881 — 1941) — кіноре-
жисер. 1908 року закінчив школу живопису в Парижі.
Вертинський Олександр Миколайович
(1889,
Київ — 1957, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — артист
естради, співак, композитор, автор пісень, мемуарист.
У 1927-1933 роках жив у Парижі, де створював і вико-
нував свої пісні інтимного, камерного жанру.
Винників-Нижник Іванна (1912, Львів — невідо-
мо) — живописець, керамістка, килимарниця. З 1946
року — в Парижі, з 1959 року — в Мужені поблизу
Канн (Франція).
505
Винниченко Володимир Кирилович (1880, Єли-
заветград, тепер Кіровоград — 1951, Мужен, побли-
зу Канн, Франція) — письменник, художник і полі-
тичний діяч. Автор усіх головних законодавчих актів
Української Народної Республіки (УНР). У листопаді
1918 — січні 1919 року очолював Директорію — уряд
УНР. З кінця 20-х років жив у Франції.
Виноградський Сергій Миколайович (1856, Київ —
1953, Париж) — мікробіолог. У 1885-1891 роках був у
науковому відрядженні у Франції і Швейцарії. З 1922
року і до кінця життя завідував Агробіологічним від-
ділом Пастерівського інституту в Парижі. Член Фран-
цузької академії наук (1924).
Вирста Аристид (1922, с.Борівці, тепер Чернівець-
кої області — невідомо) — музикознавець. У 1948-1949
роках навчався в Паризькій консерваторії, у 1953-1955
роках — в Паризькому університеті. Скрипаль-орке-
странт ряду камерних оркестрів Парижа (1950-1956).
Викладач історії музики та смичкового мистецтва у
Сорбонні (1956-1987). З 1960 року — голова Українсь-
кого академічного товариства в Паріжі. Автор статей
з питань української музики в зарубіжних музикаль-
них енциклопедіях.
Вирста Темістокль (1923, с. Іспас, тепер Черніве-
цької області — невідомо) — живописець, скульптор,
архітектор (Франція). Навчався мистецтву у Бухаресті, Відні,
Парижі. Один із зачинателів модернізму. Автор численних
абстрактних композицій, що відзначаються яскравим колоритом.
Персональні художні виставки у Парижі, Копенгагені, Брюсселі,
Детройті, Едмонтоні, Монреалі, Нью-Йорку, Філадельфії,
Чікаґо, в Україні. Серед нагород срібна медаль Товариства
«Мистецтво, наука, література» (Париж, 1968). Видання –
«Вирста» (1975).
506
Вишневський Володимир (1897 — невідомо) — діяч
православної церкви, протопресвітер. Провадив цер-
ковну і громадську роботу на Волині й Підляшші. Був
настоятелем парафії в Парижі, членом Святого Си-
ноду та адміністратором Української Автокефальної
Православної Церкви (УАПЦ) у Франції, Італії, Іспа-
нії та Швейцарії.
Віраг Юлій Георгійович (1880, Хуст, тепер Закар-
патської області — 1949, Мукачеве) — живописець,
один з основоположників закарпатської живописної
школи. Навчався в академії Р.Жульєна в Парижі.
Вовк Федір Кіндратович (1847, Полтавщина —
1918, Жлобін, Білорусь) — етнограф, антрополог і ар-
хеолог. У 1879 році емігрував за кордон, спершу — до
Болгарії, а з 1887 року — до Парижа, де працював у
Школі вищих досліджень, Антропологічній школі, Му-
зеї історії природи. У 1906 році повернувся на батьків-
щину. Нагороджений французьким орденом Почесно-
го Легіону.
Волошин Максиміліан Олександрович, справжнє
прізвище Кирієнко-Волошин (1877, Київ — 1932, Кок-
тебель, Крим) — поет, художник, критик, перекладач.
У 1901 році в Парижі слухав лекції в Сорбонні і Вищій
школі суспільних наук, займався самоосвітою в Наці-
ональній бібліотеці. У 1903-1905 роках жив у Парижі і
писав статті про його літературне і художнє життя та
вірші, присвячені Парижу. У 1915-1916 роках він знову
в Парижі, де пише цикл статей «Париж і війна», в яких
висловлює протест проти Першої світової війни.
Воронець-Монтвід Катерина Дмитрівна, справ-
жнє прізвище Монтвід (1883, Харків — 1955, Лені-
нґрад, тепер Петербурґ) — співачка (лірико-драма-
тичне сопрано). Співала на оперних сценах Європи,
зокрема Парижа.
507
Гайдебуров Василь Павлович (1866, Петербурґ —
після 1940, Мурманськ, Росія) — видавець, поет. Один
з ініціаторів створення в Парижі Вищої школи су-
спільних наук (1900).
Гамалія Микола Федорович (1859, Одеса — 1949,
Москва) — мікробіолог, епідеміолог, педагог. У 1886
році працював у французького мікробіолога Луї Па-
стера в Парижі. У 80-90-х роках працював в інституті
Пастера і в лабораторії професора Страуса.
Ган Отто (1904, Станіслав, тепер Івано-Фран-
ківськ — 1942, Львів) — живописець і графік. У 1923-
1928 роках навчався в Парижі.
Ґеркен-Русова Наталя (1902, Київ — невідомо) —
театральний декоратор і театрознавець. Навчалася
в Києві, Ніцці, Парижі й Празі. Автор книги «Героїч-
ний театр», статей з мистецтвознавства й літератури,
