Українські традиції - Ковалевський О. В. (читать книги полностью без сокращений txt) 📗
Горобці сидять набундючившись.
Ластівки літають низько над землею.
Коні качаються на спині.
Перед сухою теплою погодою
Зеленуватий місяць.
Посилюється вітер.
Швидко рухаються хмари.
Випадає рясна роса.
Бджоли не сідають на цвіт акації.
Хмарного ранку бджоли вилітають з вулика.
Зозуля кує довго.
Соловей співає без угаву цілу ніч.
На дощову погоду восени
Хмари йдуть низько з півдня на північ.
Небо затягнуте білими хмарами.
Стеляться важкі тумани.
Відволожуються сіль і цукор.
Сильно пахне вовча ягода.
Комахи ховаються в листі дерев.
Домашні птахи ховають голови під крило.
Кури ощипують пір'я.
Кішка тягнеться до води, п'є більше звичайного.
Собака стає кволим, мало їсть.
У корови твердішає вим'я.
На суху теплу погоду восени
Небо на ніч вкривається хмарами.
Ввечері або вночі з'являється туман і довго не розсіюється.
Холоднішає під час дощу.
У вересні гримить.
Дим піднімається догори.
Павутиння розстелюється на рослинах.
Багато павутиння в час бабиного літа.
Горобці збираються зграями і галасують.
На відлигу взимку
Білі зірки на небі.
Білий вогонь у печі.
Жар у печі гасне швидко.
Падає сніжна крупа.
На льоду виступає вода.
Перед снігопадом, хуртовиною
Сонце сходить червоне.
Сонце сідає у хмарах.
Хмари йдуть проти вітру.
Птахи сідають на сніг і кричать.
Перед ясним погожим днем взимку
Вечірнє небо червоніє.
Падає пухнастий сніг.
Дим з труби йде вгору стовпом.
Вітер дме з півночі.
Дрова, згораючи, потріскують.
Туман стоїть високо над землею.
Порипує сніг, голос чути далеко.
Ворони сідають головами в різні боки.
Горобці тихо сидять на деревах чи хатах.
Ось такий далеко не повний перелік прикмет, якими послуговувався наш народ для передбачення погоди. Правильність народних передбачень легко перевірити, використавши записи у щоденнику спостережень. Зрештою, знання цих прикмет може стати в нагоді всім, хто збирається на прогулянку до лісу чи до роботи в саду або городі.
Народний сонник
Тлумачення снів надзвичайно популярне в усіх народів світу і, мабуть, таке ж давнє, як і людство. Повсякденна свідомість народу, певне, ще з часів неоліту була тісно пов'язана із сновидіннями як явищами містичними, віщими тощо. З язичницьких часів дійшло до нас уявлення про сон як про чарівну істоту або чарівних істот – дітей богів підземного царства, при цьому сон залишається абстрактним поняттям. З народних уст нам відомо, що Сон – це «кудлатий чоловік з чотирма очима», добрий і не страшний, його помічницею виступає Дрімота. Вони мають дивовижну силу – насилати на людей сни, під час яких людина зустрічається з душами померлих предків, бачить фантастичні картини, пов'язані з її переживаннями та мріями.
Символіка снів змінювалась відповідно до розвитку суспільства, і, звичайно, давніх пластів лишилось обмаль. Кожна людина сприймає світ індивідуально і по-своєму тлумачить сновидіння, але система символів-пояснень спільна для всіх представників народу, хоча в невеликій кількості багатоваріантність все-таки існує. Цікавими в цьому плані були б дослідження колискових не як фольклорних перлин, а як трансформованих і пристосованих до побутових потреб ранніх язичницьких молитв-заклинань, присвячених Сну і Дрімоті – представникам «темного царства», але це не входить у наше завдання.
Тлумачення сновидінь українцями відбувалось на рівні побутовому, коли сни намагались розгадати ті, хто їх бачив, і на рівні знахарському, коли сни тлумачились людьми, які на цьому розумілися більше за інших (знахарі, ворожки тощо). На обох рівнях існував певний підхід до тлумачення, щоправда в різному обсязі. Так, наприклад, всім відомий тижневий календар сновидінь. Сон з неділі на понеділок не можна нікому розповідати, бо не збудеться; з понеділка на вівторок збувається до обіду; з вівторка на середу – сон в руку; з середи на четвер – пустий сон; з четверга на п'ятницю – віщий; з п'ятниці на суботу та з суботи на неділю сни базарні і не тлумачаться.
Так само загальновідомі й магічні дії та заговори на погані сни. Треба зранку проказати: «Куди ніч, туди й сон», або подивитися у вікно, щоб сон забувся.
Тлумачення сновидінь другого рівня базується на повніших знаннях і ретельніших спостереженнях. Так, ворожбитам відомо, що віщі сни сняться на 4, 9, 12, 16, 19, 22, 27 день після появи нового Місяця і якраз їхнє тлумачення має важливе значення для прогнозування майбутнього, щоправда, трактування снів за місячним календарем теж мають розбіжності у різних ворожбитів та магів, але визначення їхньої правдивості – завдання науковців: медиків, психологів тощо.
Українська демонологія
Царство «темних сил», які в язичницькій міфології оселились у нижньому ярусі древа життя, в християнській системі уявлень і вірувань посіли провідне місце. Значна частина духів і поганських богів зникла з народної пам'яті з появою нової релігії, та з'явилась група пізніших демонологічних сил, витворених народною фантазією під впливом християнства. Демонічний світ розділено на три групи: духів природи, домашніх духів і злих духів – нечистої сили. Найбільша за чисельністю група – чорти, назва походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі письмена язичницькі, записані чертами (рисками). Християнська релігія, борючись з давньою вірою, вклала в це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна доля й у слова «біс» – назви знахаря, лікаря-шамана, який магічними рухами виганяв злих духів з тіла людини, звідси і «біситись», «біснуватись» та ін. Змішання тотемістичних, язичницьких і християнських вірувань створили дивовижний світ, населений фантастичними істотами.
Так, наприклад, існує різниця між самими чортами, а також між чортом і бісом. За народними уявленнями, чорт – чорний, а біс – рябенький.
Народна магія та ворожба
В основі всіх обрядових дій, пов'язаних із народними календарними святами, лежить імітаційна магія, смисл якої полягає в тому, що певні явища природи повинні в результаті словесних формул і різних дій підкорятись волі людини, а значить, благотворно впливати на її життя. Ми досліджували вже питання виникнення танцю, гри, пісні й з'ясували, що бажання зробити уявне дійсним з допомогою імітаційних рухів та словесних заклинань особливо характерні для весняного циклу, в якому переплелись господарські потреби з особистими людськими. Генетична основа всіх типів і видів магії не потребує пояснень. Вона чітко простежується аналізом світоглядних уявлень давніх слов'ян і трансформації цих уявлень під впливом розвитку суспільства та християнських нашарувань. Магія – найархаїчніша частка українського фольклору, яка зберегла різні типи первісних релігійних вірувань: віра в магічні властивості імітаційних рухів, людської мови, анімістичні уявлення.
Найбільш поширена магія словесна, якою пройнята значна частина обрядового фольклору, її пережитки у вигляді поетичних тропів зустрічаємо в родинно-побутових піснях та піснях про коханню, на її основі будуються сюжети казок та легенд. Збереглась вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань тощо. Зафіксована словесна магія й у повір'ях та магічних діях. Щоб не переобтяжувати розповідь великою кількістю прикладів, магія лікувальна виділена в окремий розділ, деякі з магічних повір'їв та ритуалів описані в календарі народних свят. Отже, цей розділ буде присвячено деяким видам народної магії, які існують у «чистому» вигляді, та ворожбі, яка, власне, є частиною теорії народної магії.
