Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Чоловік виглядав старим — але не від віку, а від важкої роботи, хоча сивина вже подекуди і пробивалася в його рідкого волоссі. Він важко, ніби ніс на плечах важкий мішок, зійшов сходами і шанобливо вклонився пані Сандерхолт. При цьому мимоволі косився то на Гратча, то на мертвих мрісвізів.
— В чому справа, Хенк?
— Неприємності, пані Сандерхолт.
— В даний час я трохи зайнята власними справами. Ви що, не можете без мене вийняти хліб з печей?
Чоловік схилив голову.
— Не в цьому справа, пані Сандерхолт. Неприємності пов'язані… — Він глянув на закривавлені останки мрісвіза, що валявся поруч, — … з цими тваринами.
Річард насторожився.
— Що таке?
Хенк подивився на меч у юнака на боці і швидко відвів погляд.
— Я думаю, це був… — Тут він поглянув на Гратча, який негайно розплився в усмішці, і втратив дар мови.
— Хенк, дивись на мене. — Річард почекав, поки чоловік виконає наказ. Гар не заподіє тобі шкоди. А ці тварюки називаються мрісвізами.
Їх убили ми з Гратчем. А тепер розкажи, що сталося.
Чоловік потер об штани мозолясті руки.
— Я зараз глянув на їх ножі, ці потрійні клинки, які вони носять.
Схоже, зроблено це саме ними. — Він спохмурнів. — Новина поширилася миттєво, почалася паніка. Загинули люди. Вся штука в тому, що ніхто не бачив, хто їх убив. Але у всіх розпороті животи чимось з трьома лезами.
Приречено зітхнувши, Річард провів рукою по лицю.
— Саме так мрісвізи і вбивають. Вони розпорюють живіт своїм жертвам, а побачити їх наближення неможливо. Де були вбиті ці люди?
— По всьому місту, приблизно в один і той же час. Судячи з того, що я чув, вбивць було декілька. А побачивши, скільки тут цих тварюк, готовий посперечатися, що це були вони. І всі вбивства тягнуться смугами, які як спиці в колесі сходяться в цьому дворі. Вони вбивали всіх, хто їм попадався, — чоловіків, жінок, навіть коней. Серед убитих є і солдати, тому по тривозі підняті війська: командування вважає, що це якийсь напад. Один з мрісвізів пройшов крізь натовп на одній з вулиць. Він навіть не потрудився їх обійти, просто прорубав собі шлях, немов через чагарник. — Хенк винувато глянув на пані Сандерхолт. — А один йшов по палацу. Убив покоївку, двох гвардійців і Джослін.
Господиня Сандерхолт ахнула, прикривши перебинтованою долонею рот, і, прикривши очі, зашепотіла молитву.
— Мені дуже шкода, пані Сандерхолт; але хоча б їй не довелося мучитися.
Я тут же підбіг до неї, але вона була вже мертва.
— Хтось ще з прислуги на кухні постраждав?
— Тільки Джослін. І вона була в палаці, а не на кухні.
Гратч мовчки стежив за Річардом, який оглядав кам'яні стіни замку, що підносився на горі. Сніг на вершині здавався рожевим в променях вранішнього сонця. Знову глянувши на місто внизу, Річард провів язиком по пересохлих губах і проковтнув гірку слину.
— Хенк!
— Сер?
Річард повернувся:
— Приведи сюди кілька чоловік. Доглянь, щоб усіх мрісвізів винесли з двору і склали зовні біля головних воріт. Зробіть це негайно, поки трупи не задубіли. — Він скреготнув зубами, і на вилицях у нього заходили жовна. — Голови відрубайте, насадіть на піки і поставте їх з кожного боку воріт, щоб кожен, хто бажає увійти до палацу, проходив між ними.
Хенк кашлянув, наче хотів заперечити, але, глянувши на меч Річарда, сказав лише:
— Слухаю, сер.
Вклонившись пані Сандерхолт, він заквапився до палацу за підмогою.
— Мрісвізи, ймовірно, володіють магією. Можливо, страх перед нею якийсь час буде тримати д'харіанців на відстані від палацу.
Пані Сандерхолт заклопотано насупилася;
— Ти кажеш, вони володіють магією? Чи може ще хтось, крім тебе, бачити їх, коли вони наближаються?
Річард похитав головою.
— Судячи з того, що мені було сказано, я єдиний володію таким даром, який дозволять відчувати їх. Однак немає жодних сумнівів, що Гратч теж їх чує.
— Імперський Орден твердить про згубність магії і порочність тих, хто нею володіє. Що, якщо цей Соноходець послав мрісвізів щоб убивати тих, хто володіє даром?
— Звучить правдоподібно. Але до чого ви це говорите? — Пані Сандерхолт подивилася на нього довгим серйозним поглядом.
— Твій дід, Зедд, володіє магією. І Келен теж. — Річард похолов: вона висловила вголос його найбільші побоювання.
— Знаю — але я щось придумаю. Тільки спочатку я повинен зробити щось з тим, що діється тут, розправитися з Імперським Орденом.
— Що ти можеш з ним зробити? — Пані Сандерхолт зітхнула і заговорила більш м'яким тоном:
— Я не хотіла образити тебе, Річард. Так, у тебе є дар, але ти не знаєш, як ним користуватися. Ти ще не чарівник і нічим не можеш нам допомогти тут. Їдь, поки є можливість.
— Куди?! Якщо мрісвізи зуміли дістатися до мене тут, вони знайдуть мене де завгодно! На світі немає такого місця, де можна сховатися від них надовго. — Він відвернувся, відчувши, що обличчя в нього горить. — І я знаю, що я не чарівник.
— Тоді що…
Річард суворо подивився на неї.
— Келен як Мати-сповідниця від імені Серединних Земель оголосила війну Ордену, війну тиранії. Мета Ордену відома — позбутися від чарівників і правити всіма народами. І якщо ми не будемо боротися, то всі вільні люди, не тільки ті, хто володіє магією, будуть вбиті або продані в рабство. Не може бути миру ні для Серединних Земель, ні для будь-яких інших країн, поки існує Імперський Орден!
— Річард, їх надто багато. Ти нічого не зробиш один.
Річард втомився від всяких сюрпризів, втомився кожну хвилину чекати нових неприємностей. Йому набридло бути бранцем, піддаватися тортурам, проходити всяке дурне навчання, без кінця вислуховувати брехню. Йому набридло, що його постійно використовують. Набридло бачити, як вбивають безпорадних людей. Він повинен був щось зробити.
Нехай він не чарівник, але знайомі чарівники у нього є. До Зедда всього кілька тижнів шляху, якщо їхати на південний захід. Зедд зрозуміє, що необхідно позбавити Ейдіндріл від Імперського Ордена і захистити замок Чарівника. Якщо Орден знищить магію, яка там зберігається, ця втрата буде непоправна.
А якщо знадобиться, є й інші чарівники — у Палаці пророків йому захочуть і зможуть допомогти. Уоррен його друг, і хоча він і не завершив навчання, все-таки він чарівник і розбирається в магії. В усякому разі, краще, ніж Річард.
Сестра Верна теж в допомозі не відмовить. Сестри — чаклунки, і у кожної є дар, хоча і не такий потужний, як у чарівників. Втім, Річард не довіряв нікому з них, крім сестри Верни. Ну і, мабуть, аббатиси Аннеліни. Свого часу він обурювався тим, що аббатиса багато чого від нього приховала, і йому довелося змусити її відкрити істину. Але вона зробила це не з власної примхи, а поступила так, піклуючись про всіх живучих. Так, Енн теж може допомогти.
А ще є Натан, пророк. Йому, який прожив майже все життя під закляттям Палацу пророків, вже майже тисяча років. Річард навіть боявся уявити всю величину його знань. Йому було відомо, що Річард — бойовий чарівник, за кілька тисячоліть вперше народжений на світ, і він допоміг юнакові прийняти свій дар і усвідомити його значення. Натан підтримав його тоді, і Річард був упевнений, що пророк буде допомагати йому і надалі. Тим більше що Натан теж Рал, предок Річарда.
У його голові проносилися відчайдушні думки, але вголос він сказав:
— Посередник встановив свої правила. Я повинен якимось чином їх змінити.
— І що ти думаєш зробити? Річард глянув на місто.
— Щось таке, чого вони не очікують. Він пробіг пальцями по золотих літерах слова «Істина» на руків'ї меча, і клинок відгукнувся звичним сплеском магічної сили.
— Я ношу Меч Істини, вручений мені справжнім чарівником. У мене є обов'язок. Я — Шукач.
І, згадавши про вбитих мрісвізами людей, він в люті прошепотів сам собі:
— Клянуся, цей Соноходець потоне в кошмарах!
4
