Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
— Але якщо Річард Рал або Ніккі ввели в гру нового гравця, то це може означати тільки одне — шкатулка тепер у них, — зробила висновок Сестра Юлія, — Виходить, навіть якщо Сікс справді якось заволоділа шкатулкою після Тові, то тепер вона не має її в своєму розпорядженні.
— Так ти гадаєш, що така жінка відмовиться від пекучих її бажань? Від всього, чого жадала і прагнула? — Джеган хитнув головою, — Ні, це ніяк не припишеш Сікс, плани якої були, скажем так, перервані. Сікс з тих жінок, що не відрікаються. Вона не стане церемонитися з тими, хто виявиться у неї на шляху. Я правий, Юлія?
Сестра Юлія сковтнула перед тим як кивнути.
— Я вважаю, що жінка з її прихованими талантами та безмежною рішучістю не зупиниться до тих пір, поки не усуне несправедливість, після чого вона долучиться до Ордену. Як бачите, я вважаю, що все під контролем. Один з тих двох зловмисників, Ніккі або Річард Рал, що ввели нового гравця, ніякої ролі в результаті не зіграють. Орден восторжествує.
Сестра Юлія, намагаючись втихомирити тремтячі пальці з того моменту, як було вимовлено вголос ім'я Сікс, зчепивши пальці і старанно утримуючи їх разом, схилила голову.
— Звичайно, Ваше Превосходительство. Я бачу, що у вас дійсно все під контролем.
Джеган, бачачи її скрушну поведінку, клацнув пальцями, залучаючи увагу одного з напівроздягнених рабів, що стояв позаду біля входу в імператорський намет.
— Я хочу їсти. Турніри Джа-Ла почнуться сьогодні. Я хочу щільно поїсти, перед тим, як наступить час гри.
Людина глибоко схилилася в поклоні.
— Слухаю, Ваше Превосходительство. Я негайно займуся цим.
Після того, як раб помчав передати розпорядження, Джеган пильно почав роздивлятися оточуюче їх море солдатів.
— Тепер наших хоробрих борців потрібно розважити після важкої роботи. Одна з прибулих команд, в кінцевому рахунку, завоює шанс грати проти моєї власної команди. Будемо сподіватися, що команда, яка виграє турнір і завоює право грати з моєю командою, виявиться достатньо хорошою, щоб, принаймні, змусити моїх людей попотіти, громлячи їх.
— Звичайно, Ваше Превосходительство, — обидві Сестри виголосили це в унісон.
Джеган, виглядаючи роздратованим від їх улесливості, жестом поманив до себе одного з числа особливих охоронців.
— Вона збирається вбити тебе першим.
Солдат завмер з панікою в очах.
— Ваше Превосходительство?
Джеган відкинув голову, вказуючи на Келен, що стояла лише за півкроку позаду і праворуч нього.
— Вона збирається вбити тебе першим, і ти заслуговуєш цього.
Чоловік шанобливо схилив голову.
— Я не розумію, Ваше Превосходительство.
— Звичайно що ти не розумієш, тупиця. Вона порахувала твої кроки. Ти робиш одну і ту ж кількість кроків кожного разу, перш ніж розвернутися і закрокувати в зворотному напрямку. Кожного разу, коли ти розвертаєшся, ти витріщаєшся на неї, після чого йдеш далі. Вона підрахувала твої кроки. Їй немає необхідності дивитися в твою сторону щоб помітити момент, коли ти розвернешся — вона точно знає, коли ти зробиш розворот. Більше того, вона знає, що безпосередньо перед тим, як ти повернешся — ти подивишся на неї, тому вона відвертає погляд у іншу сторону. Вона з легкістю заріже тебе. Дійшовши до нас справа, повертаючись, ти робиш завжди один і той же поворот в одну і ту ж сторону направо від себе. І кожного разу під час твого повороту ніж на твоєму поясі, що праворуч на стегні, знаходиться в безпосередній близькості від неї.
Солдат подивився вниз на ніж на своєму поясі. Він попереджувально прикрив його рукою.
— Але Ваше Превосходительство, я б не дозволив їй схопити мій ніж. Клянуся. Я зупинив би її.
— Зупинив би її? — Джеган видав пирхаючий смішок. — Вона знає, що вона всього лише в двох кроках від місця, де ти робиш поворот, в двох кроках, щоб вирвати ножа з твоїх піхов, — Джеган клацнув пальцями, — Ось так швидко твій нож опиниться в її руці. Ймовірно, ти навіть не встигнеш зрозуміти, що ти мертвий.
— Але я…
— Дивлячись на неї, ти намагаєшся упевнитися, що все в порядку, — і помічаєш, що вона дивиться в іншу сторону — і розвертаєшся іти у зворотний бік. До того моменту, як ти зробиш третій крок, твій ніж виявиться у неї.
А через мить твій ніж на всюдовжину леза буде в твоїй чутливій правій нирці. Ти будеш мерцем перш ніж зрозумієш, що тебе убито.
Незважаючи на холод, лоб солдата прикрасився бісером виступилих крапель поту. Джеган озирнувся на Келен. Вона демонструвала порожній вираз обличчя, позбавленого всяких емоцій.
Джеган помилявся. Цей солдат був би другим у списку мерців. Він був тупим, як правильно помітив Джеган. Тупих мужиків легше вбити. Найважче довелося б з кмітливими та уважними. Келен знала кожного з її спеціальної охорони.
Вона поставила перед собою завдання вивчити все, що можна вивчити про кожного з них. Наприклад, он той, інший, крокуючий перед наметом, був одним з найкмітливіших серед особливої охорони.
У будь-якому місці, де б не опинилася, вона завжди аналізувала ситуацію і уявляла, як вона зможе реалізувати спробу втекти. Навіть якщо це було не на часі або не до місця, вона все одно продовжувала придумувати плани.
Вона не вбила б тупого першим, але скористалася б його ножем, як і озвучив Джеган. Після викрадення ножа вона повернулася б до кмітливого охоронця, оскільки він був більш обережний і володів більш швидкою реакцією.
Завдання спеціальних охоронців полягало в тому, щоб перешкодити її втечі — але їм було заборонено прикладати такі зусилля, які могли б убити її.
Коли кмітливий підбіг би, щоб скрутити її, у неї в руках вже був би ніж і продовжуючи рух руки, яка витягала ніж, в розвороті вона перерізала б його горло.
Потім би зробила крок вліво від його падаючої мертвої туші і, крутнувшись, занурила б ніж в нирку дурного напарника так, як і припускав Джеган.
— Ви повністю розкусили мене, — сказала байдужим голосом Келен імператору. — Саме так все і сталося би.
Його ліве око ледь помітно пересмикнуло. Він не розумів, чи говорить вона правду чи ні.
— Що буде, якщо зняти печатку із цих дверей? — Запитала Кара.
Зедд через плече глянув на жінку.
— Хіба ти забула, що я — Чарівник Першого Рангу?
Кара відвела погляд.
— Прости. Чи знаєш ти наслідки зняття печатки з цих дверей, Чарівник Першого Рангу, Зедд Зорандер?
Зедд випростався.
— Це не те, що я мав на увазі.
— Ти не відповів на моє запитання, — промовила Кара, свердлячи його поглядом.
Якщо Морд-Сіт і були в чомусь послідовні, так це в тому, що їх не влаштовували ухильні відповіді на запитання. У цьому випадку вони ставали чорніше хмари.
Зазвичай Зедд не зловживав їх похмурістю, але тепер йому було не до того, щоб йому докучали. Тим більше зараз, коли він збирався зробити дещо важливе. Зедд насупився.
— Як Річард тебе терпить?
Кара ще пильніше глянула в очі Зедду.
— У нього немає вибору. А тепер дай відповідь на моє запитання, Чарівник: що трапиться, якщо розпечатати ці двері?
Зедд підпер кулаками боки.
— Чи не думаєш ти, що з нас двох я знаю про магію побільше тебе?
— Раніше я так і думала, але тепер починаю сумніватися.
— О, так ти думаєш, що знаєш про магію більше, ніж я?
— Я знаю що магія — суцільні одні неприємності. І мені здається, я знаю про це краще, ніж ти! Краще б нам не знімати печатки з дверей. Ніккі захистила їх магічним щитом неспроста. Думаю, це велика помилка — намагатися впоратися зі щитом, створеним Ніккі, навіть не знаючи, для чого він тут, ти не знаходиш?
— Я дещо знаю про ці печатки і щити.
Кара вигнула брову:
— Зедд, Ніккі могла використати для створення щита Магію Збитку.
Зедд подивився на двері, потім назад на Кару. Вона була так близько, що, здавалося, в будь-який момент готова схопити його за комір і відтягнути від оббитих міддю дверей, якщо це буде необхідно.
