Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗

Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Марджорі Дувалл. Група крові А, позитивна. Медова алея № 17. Іншими словами: «Агов, милочко, як твоє життя-буття, ти там іще на задніх лапах і нюхаєш повітря?»

— Я думала про Брендолін, — почула вона власний голос.

— Ох, дівчинко моя, — промовив він, і в цій чуйній інтонації був весь Боб. Ця його чуйність була їй добре знайома. Хіба вона не покладалася на неї знову і знову, починаючи з 1984 року? Ба навіть раніше, коли Боб ще тільки залицявся до неї, і вона дійшла розуміння, що він саме той? Звичайно, покладалася. Як і він на її. Сама думка, що ця чуйність може бути нічим іншим, окрім як лише тонким шаром солодкої глазурі на отруйному тістечку, здавалася божевільною. Той факт, що зараз, у цю мить, вона йому бреше, був ще більш божевільним. Тобто, якщо погодитися з тим, що існують різні ступені божевілля. Чи, може, божевілля — це унікальна річ і порівняльного та найвищого ступеня означень не існує? Та про що це вона собі думає? Заради Бога, про що?

Але він продовжував говорити, а вона поняття не мала, про що він оце тільки-но вже їй казав.

— Повтори мені ще раз останні слова. Я якраз була потягнулася по чай. — Чергова брехня, руки в неї трусилися так сильно, що куди там їй щось до них брати, проте маленька, прийнятна брехня. І голос в неї не тремтів. Так вона принаймні сама гадала.

— Я питав, що до цього призвело.

— Дзвонив Донні й розпитував про свою сестру. Ну, це й навело мене на думку про мою. Я ходила надвір, прогулялася трохи. Хлюпаю дещо носом, але це від того, що я просто змерзла. Ти, певне, дочув це в моєму голосі.

— Йо, відразу, — підтвердив він. — Слухай, я не поїду завтра, як збирався, до Верлінгтона, а зразу ж повернуся додому.

Вона мало не скрикнула «Ні!», але це точно було б неправильно. Це могло б змусити його сісти за кермо рано на світанку, геть стурбованого.

— Приїдеш і отримаєш від мене в ніс, — заявила вона, відчувши полегшення, коли він засміявся. — Чарлі Фрейді тобі казав, що той будинок на продаж у Берлінгтоні [269] варто подивитися, а в нього гарні контакти. Й інстинкти також. Ти сам так завжди казав.

— Атож, та мені не подобається ця твоя зажуреність у голосі.

Отже, він уловив (і то вмент! у єдину мить!), що з нею діється щось насправді погане. Що вона змушена брехати про справжні цього причини — ох, а це ж найгірше. Вона заплющила очі, побачила Погану Курву Бренду, що кричить, накрита чорним каптуром, і знову розплющила очі.

— Я була зажурилися, але тепер усе вже минулося, — промовила вона. — Короткий приступ. Вона ж моя сестра, я бачила, як батько приніс її додому. Іноді я про це згадую, от і все.

— Розумію, — мовив він. Він дійсно розумів. Смерть її сестри не була причиною того, що вона покохала Боба Андерсона, але його розуміння її печалі зміцнило їхній зв’язок.

Брендолін Медсен збив на смерть якийсь п’яний водій снігомобіля, коли вона пішла прогулятися на лижах. І втік, заховавши її тіло в гайку за якихось півмилі від будинку Медсенів. Коли Бренді не повернулася додому о восьмій, на її пошуки вирушили пара фріпортських копів і члени місцевої «Сусідської варти» [270]. Саме батько Дарсі знайшов тіло і ніс його півмилі додому через сосновий ліс. Дарсі — вона сиділа у вітальні, контролювала телефон, одночасно намагаючись заспокоїти матір, — побачила його першою. Він з’явився на галявині у безжалісному світлі зимового місяця, дихання білими хмарками виривалося з його рота. Першою, що спало на думку Дарсі (вона й тепер усе ще її жахалася), були ті старі, нудотні чорно-білі фільми про кохання, які подеколи крутять на каналі «Класика кіно», в яких хтось несе на руках свою новоспечену дружину до котеджу, де вони насолоджуватимуться медовим місяцем, а тим часом п’ять десятків скрипок ллють сироп у фонограмі.

Боб Андерсон, як з’ясувалося, у цьому сенсі був пов’язаний із Дарсі, як мало хто. Він не втрачав ні брата, ні сестри; він утратив свого кращого друга. Той хлопець вискочив на дорогу за невдало вибитим м’ячем під час вуличної гри в бейсбол (принаймні подачу робив не Боб; він взагалі тоді не грав, бо того дня пішов поплавати), його збило розвізним фургоном, і невдовзі він помер у шпиталі. Такий збіг старих печалей не був єдиним фактором, що робив їхній зв’язок особливим у її очах, але саме це надавало їх подружжю якоїсь містичності — не випадковості, а запланованості.

— Залишайся у Вермонті, Боббі. Поїдь, подивися ту садибу на продаж. Я ціную твою душевність, але якщо ти примчиш додому, я почуватимуся, немов якесь дитя. І от тоді-то оскаженію.

— Гаразд. Тільки я зателефоную тобі завтра вранці о сьомій тридцять. Чесно попереджаю.

Вона засміялася, з полегшенням почувши, що сміх її звучить натурально... ну, або так схоже, що різниці помітити неможливо. Хіба вона мусить отримувати в когось дозвіл на щирий сміх? З якої такої бісової причини? Вона його кохає, надаючи йому розкіш презумпції невинності. Поза всякими сумнівами. Та й вибору іншого не існує. Любов — навіть притлумлену, іноді монотонну й таку самоочевидну після двадцяти років шлюбу, — неможливо прикрутити, наче водяний кран. Любов тече з серця, а серце керується своїми власними імперативами.

— Боббі, ти завжди телефонуєш о пів на восьму.

— Винен, визнаю по всіх пунктах. Дзвони мені, якщо тобі…

— ...щось знадобиться, о будь-якій годині, — закінчила вона фразу за нього. Тепер уже вона знову почувалася майже цілком сама собою. Це було просто чудесно, після такої кількості важких ударів, пережитих її розумом. — Так я й зроблю.

— Кохаю тебе, серденько.

Той самий фінал незліченної кількості розмов, що відбулися впродовж усіх цих років.

— І я тебе кохаю, — відповіла вона, усміхаючись. А тоді поклала слухавку, уперлася лобом в стіну, заплющила очі і почала плакати, тимчасом як усмішка все ще сповзала з її лиця.

— 6 —

Її комп’ютер «ай-Мак» [271] — достатньо вже старий, щоб виглядати модним ретро — містився у кімнаті для шиття. Вона рідко ним користувалася для чогось, окрім як прочитати електронну пошту й відповісти на листи та подивитися, що є нового на «і-Беї» [272], але зараз Дарсі відкрила «Гугл» і ввела ім’я Марджорі Дувалл. Перед тим, як додати до пошукового запиту слово Беде, вона завагалася, але ненадовго. Навіщо подовжувати агонію? До цього все одно дійде, вона не сумнівалася. Натиснувши клавішу ENTER, вона почала дивитися, як угорі екрана обертається й обертається маленьке біле коліщатко, та тут її знову запопали спазми. Вона поспішила до вбиральні, сіла на унітаз і, затуливши руками обличчя, почала робити свою справу. На дверях тут висіло дзеркало, і вона не хотіла бачити себе в ньому. Чому воно тут, до речі? Чому вона дозволила, щоб воно тут висіло? Кому це забажалося бачити себе сидячими на горщику? Навіть у найкращі часи, до яких теперішній беззаперечно не належав.

До комп’ютера вона поверталася повільно, тягнучи ноги, немов дитина, котра знає, що її буде покарано за якусь провину з тих, що мати Дарсі називала їх «Поганою гиддю». Вона побачила, що «Гугл» запропонував їй понад п’ять мільйонів результатів пошуку: о, всемогутній «Гугл», такий щедрий і такий жахливий. Але найперше зі знайдених посилань прямо-таки змусило її розсміятися; воно запрошувало приєднатися до Марджорі Дувалл Беде на «Твіттері» [273]. Дарсі здогадувалася, що цей пункт можна проігнорувати. Якщо вона не помилялася (а як же дико їй хотілося, щоб було навпаки), відтоді, як та Марджорі, котру вона шукає, востаннє цвірінькнула в себе на «Твіттері», вже минув деякий час.

Другий результат був із газети «Портленд Прес Геральд», Дарсі на ньому клікнула й за це була винагороджена тією фотографією (це нагородження вона сприйняла, як ляпас), котру пам’ятала з телевізора, а може, й з цієї ж самої статті, оскільки вони передплачували якраз «Прес Геральд». Статтю було надруковано десять днів тому, і то на передній шпальті. «ЖІНКА З НЬЮ-ГЕМПШИРА, МОЖЛИВО, СТАЛА 11-Ю ЖЕРТВОЮ Беде», кричав заголовок. А нижче йшов підзаголовок: «Джерело з поліції: ми впевнені на 90%».

вернуться

269

Burlington — засноване 1763 року місто, сьогодні найбільше в штаті Вермонт (42,5 тис. мешканців).

вернуться

270

Добровільні громадські угруповання, що стежать за порядком на своїй вулиці, у кварталі, селищі, співпрацюючи з місцевою поліцією; існують у багатьох країнах.

вернуться

271

«іМас» — комп’ютер виробництва компанії «Макінтош», що випускається з 1998 року.

вернуться

272

«еВау» — популярний інтернет-аукціон, на якому будь-хто може продати/купити будь-яку річ за довільну призначену ціну.

вернуться

273

«Twitter» («цвірінькання» — англ.) — соціальна мережа в інтернеті, що складається з приватних мікроблогів, де користувач може публікувати свої коротесенькі повідомлення.

Перейти на страницу:

Кінг Стівен читать все книги автора по порядку

Кінг Стівен - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Повна темрява. Без зірок отзывы

Отзывы читателей о книге Повна темрява. Без зірок, автор: Кінг Стівен. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*