Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
Річард почав відчувати занепокоєння.
— Ніккі, можна задати тобі питання? Дуже серйозне питання щодо магії?
Вона подивилася на нього і перевела коня на крок.
— Що ти хочеш дізнатися?
— Скільки, по-твоєму, може дракон прожити без магії? — Ніккі зітхнула.
— Я знаю тільки історію з драконами в Старому світі, як мені її розповідали. Як тобі відомо, не всім древнім записам можна довіряти. Можливо, це всього лише наукова гіпотеза. Що ж стосується драконів… Можу припустити, що не дуже довго. Можливо, кілька днів або довше — але ненабагато. Це спрощений варіант питання, скільки риба може прожити без води. А чому ти запитав?
Річард скуйовдив волосся.
— Коли шими були тут, у цьому світі, вони висмоктали магію. На якийсь час вся магія — ну, або майже вся — зникла.
Ніккі спрямувала погляд на дорогу.
— За моїми прикидками, зникнення магії було абсолютним — принаймні на якийсь час.
Ось цього-то він і боявся! Річард зіставив її слова з тим, що знав сам, і задумливо промовив:
— Не всі істоти, наділені магією, залежать від неї. Ось ми, наприклад. Ми в якійсь мірі чарівні істоти, але і без магії теж можемо жити. Мене цікавить, чи змогли вціліти істоти, саме існування яких залежить від магії, поки шими не були вигнані і не відновилася магія в світі живих.
— Магія не відновилася.
— Що?! — Річард різко осадив коня.
— Не так, як ти думаєш. — Ніккі повернулась до нього обличчям. — Річард, хоч я і не знаю точно, що сталося, така подія не могла пройти без наслідків.
— Розкажи, що тобі відомо. Вона з цікавістю примружилася:
— А чому це тебе так турбує?
— Ніккі, будь ласка, просто розкажи, що знаєш! — Вона поклала руки на луку сідла.
— Річард, магія — складне утворення, з нею ніколи нічого не можна сказати з упевненістю. — Ніккі жестом зупинила готовий посипатися град запитань. — Але одне відомо точно. Магія непостійна. Вона весь час змінюється. Магія — не тільки частина цього світу. Це провідник між світами. Розумієш?
Річарду здалося, що він зрозумів.
— Я випадково за допомогою магії викликав дух батька з підземного світу. І вигнав його назад — за допомогою магії ж. Плем'я Тіни, наприклад, користується магією, щоб спілкуватися з духами предків через завісу між нашим і підземним світами. Мені довелося відправитися в Храм Вітрів, в підземний світ, коли Джеган велів одній сестрі обрушити на нас чуму, принесену нею зі світу мертвих.
— І що спільного між цими подіями?
— Магія використовується як міст між світами.
— Так. Але не тільки. Світи існують, але їх розуміння залежить від світу живих, вірно?
— Ти хочеш сказати, що життя зароджується в цьому світі, а після смерті душі забирає Володар нижнього царства?
— Так, але не тільки. Ти не бачиш зв'язку? Річард вже нічого не розумів. Він виріс, не маючи ні найменшого уявлення про магію.
— Ми спіймані між двома царствами?
— Ні, не зовсім так. — Ніккі блиснула очима. Почекавши, поки він зустрітися з нею поглядом, вона підняла палець, підкреслюючи важливість своїх слів. — Магія — провідник між світами. Коли магія зменшується, від нас не просто віддаляються інші світи, але і вплив цих світів в нашому світі стає менше. Розумієш?
Річарда пробрало тремтіння.
— Тобто інші світи починають впливати менше, як… як батьки на змужнілу дитину?
— Так. — Її очі раптом зробилися дуже глибокими. — Світи віддаляються один від одного, приблизно як дитина — він росте, виростає і покидає будинок. Але і це ще не все. — Ніккі трохи подалася вперед. — Бачиш, можливо, інші світи здатні існувати лише завдяки їх зв'язку зі світом живих, з нашим світом. — Зараз вона здавалася саме тим, ким і була насправді — стовісімідесятирічною чаклункою. — Вважається навіть, — прошепотіла Ніккі абсолютно абстрактним тоном, — що без магії, що зв'язує інші світи з нашим, ті світи перестануть існувати.
Річард сковтнув.
— Тобто коли дитина виростає і покидає батьківський дім, батьки вже не так важливі для його подальшого існування. Навіть коли вони врешті-решт постаріють і помруть. Хоча колись вони були йому життєво необхідні і міцно з нею пов'язані, тепер, коли вони перестали існувати, він продовжує жити і без них.
— Абсолютно вірно, — дуже тихо сказала Ніккі.
— Світ змінюється, — кивнув Річард. — Світ не стоїть не місці. Ось чого домагається Джеган. Він хоче, щоб магія і ті інші світи перестали існувати, а цей світ залишився в його одноосібному володінні.
— Ні, — неголосно заперечила Ніккі. — Він хоче цього не для себе, а для всього людства. — Річард почав було заперечувати, але вона обірвала його. — Я знаю Джегана і кажу тобі так, як вважає він. Може, він і насолоджується тим, що творить, але в глибині душі вірить, що робить це не для себе, а для всього людства.
Річард не бачив сенсу сваритися. Як би там не було, через зміни, що відбуваються, істоти, подібні драконам, цілком могли померти. Ті білі кістки, можливо, були останками останнього червоного дракона.
— Через таку ось подію, як нашестя шимів, світ вже змінився безповоротно — настільки, що чарівні істоти всі померли, — продовжила Ніккі, дивлячись в сутінкову далечінь. — І в цьому взаємопов'язаному світі, що я описала, магія — навіть така, як наша — теж дуже скоро зникне. Тепер ти зрозумів? Без цього провідника між світами, цієї зв'язки з іншими світами, які, можливо, вже більше не існують, діти чарівників будуть народжуватися без магічного дару.
У всякому разі, одне йому було зрозуміло точно: коли прийде час, він подбає, щоб Ніккі припинила своє існування. Вимерла.
Вони рушили далі. Річард часто озирався на величезні біліли кістки, поки ті не зникли з очей.
У місто вони в'їхали вже затемна. Коли Річард поцікавився у перехожого, що це за місце, то дізнався, що містечко називається Ріпплі. Тихе містечко у віддаленому кутку Серединних Земель, неподалік від того місця, що раніше було пусткою, звідки ніхто не повертався. Жителі Ріпплі вирощували на продаж пшеницю і розводили овець, а дрібну живність тримали для своїх потреб.
Сюди йшла дорога з північного заходу, з Ренвольда, інші дороги вели на північ. Ріпплі служив торговельним перехрестям між Ренвольдом і селами на півночі і сході. Тепер, звичайно, Ренвольда більше немає. Імперський Орден вирізав усе місто і на вулицях Ренвольда живуть лише примари. Мешканці степів, що продавали там свої товари, залишилися без засобів до існування. І жителі навколишніх сіл і міст, які приїжджали торгувати в Ріпплі, — теж. У Ріпплі настали важкі часи.
Річард з Ніккі привернули до себе загальну увагу. Після загибелі Ренвольда приїжджі стали тут рідкістю. Вони обидва втомилися, а в містечку малася таверна, але там збиралася місцева банда, і Річарду зовсім не хотілося вплутуватися в неприємності. В іншому кінці міста була непогана стайня, і власник дозволив їм переночувати на сіннику за срібний пенні з кожного. Ночі стояли холодні, а на сіннику можна було сховатися від вітру, і Річард, не торгуючись, заплатив за місце для них з Ніккі і ще три за коней. Неговіркий господар був такий радий додатковій платі, що пообіцяв Річарду почистити коней, нагодувати і перекувати.
Коли Річард, подякувавши, сказав, що вони дуже втомилися, господар вперше за весь час усміхнувся:
— Ну, тоді піду займуся вашими кіньми. Сподіваюся, ви з дружиною гарненько виспитеся. Доброї вам ночі.
Річард пішов за Ніккі наверх по грубих сходах. Сидячи на сіні, вони їли холодну вечерю і слухали, як господар доглядає їх коней. Річард з Ніккі ледь обмінялися перед сном парою слів. Прокинувшись незабаром після світанку, вони виявили зграйку худих дітлахів та виснажених дорослих, які прийшли подивитися на «багатих» мандрівників. Схоже, їх коні стали джерелом пліток і здогадок.
Річард привітався з людьми, але у відповідь наткнувся на порожні погляди. Коли вони з Ніккі попрямували в крамницю, розташовану неподалік, через кілька обшарпаних будиночків, ці люди пішли за ними, ніби вони — король і королева міста. Бродячі по вуличках кози і кури розбігалися, угледівши процесію. Молочна корова, що паслася позаду шкіряної лавки, на мить перестала жувати траву і подивилася на те, що відбувається. Сидячий на паркані півень роздратовано заплескав крилами.
