Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Купальниця - Вдовиченко Галина (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗

Купальниця - Вдовиченко Галина (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Купальниця - Вдовиченко Галина (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

з французьким манікюром; показує, де та книжка лежить, ро-

бить дитячий жест «дай, дай».

На обкладинці — фото щільних несучих конструкцій, вну-

трішній вигляд будівлі. На дерев’яній балці — назва «Україн-

ська мала проза ХХ століття».

Марина вдячно глянула, просунувши у двері голову: «Дя-

кую!» Клацнув замок. Повела дівчат на сусідню вулицю, до

школи раннього розвитку, Крісту — на англійську, Амалію —

на логіку. На англійську — у чотири роки, на логіку — у два.

Що робиться у тому Києві! Крихітні учениці вчитимуться, мама чекатиме в холі з книжкою.

Кароліна увімкнула електрочайник, знайшла каву у верх-

ній шафці, помилувалась строкатою картинкою — макарони

та крупи в прозорих прямокутних банках з червоними криш-

ками, яскраві пачки кави та чаю, приправи в плетеному з ло-

зи кошичку. Пахне екзотичними спеціями та доброю кавою, добробутом пахне та щасливим сімейним життям.

Кавоварки, з якою ніколи справи не мала, навіть не торка-

лася. Запарила собі каву в горнятку з тонкої порцеляни, на-

півпрозорої, якщо подивитись на світло, з проступаючим

30

крізь стінки малюнком. Подумки відзначила, що вибрала най-

краще під впливом Марини. І ще трошки — того Павла Панча.

З вікна навіть глянути було лячно: така висота і така дале-

чінь, заповнена будинками, зеленими плямами дерев та іграш-

ковими машинами на дорогах.

Неквапливий обхід оселі з чашкою в руці переконливо до-

вів: це помешкання створене для щастя. Великі вікна, майже

нічим не затулені від безмежного блакитного простору з біли-

ми хмарками, сонячні плями на теплій підлозі, техніка-поміч-

ниця, з якою ще треба навчитись давати собі раду. Спальня, дитяча, вітальня, просторий передпокій, кухня з круглим сто-

лом і тацею, наповненою мандаринами та бананами, велика

ванна кімната з трикутною ванною, пральною машинкою та

сушаркою. Тепер уже знала, що сушаркою. А ще високим туа-

летним столиком з кремами та лосьйонами, великим кошиком

для білизни, вистеленим зсередини бавовняною смугастою

тканиною. У вітальні, біля вікна — музичний центр із сотня-

ми чи навіть тисячами компакт-дисків у стільникових сховках.

Між трьома шафами з книжками — невеликі проміжки,

у них — заглиблення у стіні, а там — колекція морських му-

шель на скляних поличках, деякі — з диню завбільшки, з до-

вгастими равличими ріжками, з ніжними рожевими нутроща-

ми, які загорілися від увімкненої підсвітки молочно-жовтим

теплом, як та дорога порцеляна.

Де ж вона спатиме? Виходить, що тут, у вітальні з книжка-

ми та мушлями, біля музичного центру, на канапі, оббитій

штучним леопардовим хутром.

Гаразд. Підколола волосся — і до роботи! Досить байдикувати.

Одного погляду на електричну плиту було достатньо, аби

кинуло в розпач. Кароліна вперше бачила таку, з колами різно-

го діаметра, немов намальованими на чорній лискучій поверх-

ні. У куті — квадратик з незрозумілими позначками. Усе. Су-

пу не буде. Ні, вона не може так зганьбитись у перший же день.

Набрала номер брата.

31

— Роберте, як увімкнути плиту?

— Зараз, — відповів брат.

У мобілці було чути голоси, шарудіння та кроки, він ви йшов, мабуть, з якоїсь кімнати — і голосом, який відлунював від по-

рожніх стін, докладно пояснив, на що треба натискати, і як ре-

гулювати температуру, і як увімкнути інше коло, не вимикаю-

чи першого. Кароліна зосередилась так, що заболіла закушена

губа. Ніколи у школі вона так уважно не слухала жодного по-

яснення, ті знання не були їй такими вкрай необхідними, як

вміння впоратися з сучасною кухонною технікою, аби вчасно

зварити племінницям суп.

Неймовірний вибух енергії стався з нею, коли приборкала то-

го кухонного монстра. Вона і суп зварила, і ванну почистила, і поскладала розкидані іграшки та одяг дівчат, розклала на куп-

ки речі з сушарки, протерла підлогу, навчившись вправлятися

з небаченою дотепер шваброю, схожою на дошку з волохатим

шаликом. Сама розібралася, що й до чого, просто порухала всі

пластмасові деталі — і зрозуміла, як витискати вологу з тої кон-

струкції. Вдома вони мили підлогу старою татовою майкою, ви-

кручуючи її над відром з водою. На тому піднесенні, що її охо-

пило, могла й два мішки квасолі перебрати, відділивши чорну

від білої, і три кущі троянд пересадити, але прийшли Марина

з дівчатами, і зупинили цей напад шаленої працездатності.

— Ну ти даєш! — тільки й сказала Марина. — Візьми малу, будь ласка.

Кароліна підхопила Амалію, стягнула з неї сандалики, панам-

ку та кофтинку. Старша як почала говорити з порога, а чи ще

й за дверима, то так і не закривала рота, сидячи на лавці біля вхо-

ду й витрушуючи пісок з сандаль на щойно помиту підлогу.

До вечора Кароліна вже багато чого вміла — вмикати й на-

ставляти на необхідний режим духовку, пральну та посудо-

мийну машини, тостер та кавоварку. Марина всього навчила.

А Кріста показала, як вмикати музичний центр, але Каролі-

на за відсутності господаря навіть не спробувала повторити.

32

Ніколи в житті Кароліна не вечеряла при свічках — думала, що це незручно, бо погано видно, що їсти… Марина увімкну-

ла локальне світло на кухні — вздовж дашка верхніх шафок та

над натюрмортом «Айва», запалила свічки, і кухня перевтіли-

лась: м’яке освітлення та запах зелені в салаті перетворили її

на покій у казковому замку. Дівчат цього разу нагодували на-

перед — вони бавились у своїй кімнаті.

До брата, заледве він подзвонив у двері, поспішили нато-

мість усі. Роберт видався Кароліні доволі стриманим. Якби не

подарунки, з якими він прийшов, вона вирішила б, що він їй

не радий.

Перший сюрприз із великого паперового пакунка призна-

чався дружині: олія для масажу, якій вона аж занадто зраділа.

Другий подарунок — сестрі: дзеркальце в металевій оправі та

гребінець з мереживним металевим руків’ям. Крісталіні — ко-

робку з пазлами, Амалії — щось яскраве, з картинками, у про-

зорій упаковці. Кріста допомогла сестрі довідатись, що там, і вони витягли книжку-незмокайку для купання у ванні.

— Сьогодні — день захисту дітей, — пояснив Роберт, від-

шукавши свої капці під лавкою. — Вітаю!

— А нам з Кароліною, виходить, за компанію пощастило? —

озвалась Марина, яка вже розкладала серветки.

— А жінки — вічні діти. Це ваш день. Зараз його й відсвят-

куємо. Де наш коркотяг? — у його руках звідкись узялася пляш-

ка вина.

Нові іграшки відволікли дітей. Молодша залишилась на кух-

ні, зосереджено гортала пластикову книжку на грубому пледі, постеленому на підлозі. Старша сховалась у дитячій кімнаті, щоб почати складати новий пазл, поки Амалія не заважає.

Для чого зліва від тарілки лежали ще й ложки, Кароліна не

розуміла, поки Марина не почала їсти. Довгі макарони вона на-

колювала виделкою у правій руці, спирала зубцями в ложку, яку тримала лівою, і прокручувала, немов викруткою. Мака-

рони намотувались — і відправлялись до рота.

33

Кароліна не була певна, що вона зможе повторити ці вправ-

ні рухи, тому, повагавшись, узяла виделку так, як звикла.

Брат глянув на неї і теж проігнорував ложку.

— Беріть грана-падано, — підвела голову Марина і зробила

ковток вина.

— Ага, — відповіла Кароліна й собі потягнулась до келиха.

— Мені видається, що сиру малувато, — уточнила Марина.

Кароліна кивнула. Вона геть заплуталася з тими назвами.

Роберт узяв зі столу прозорий конус з металевим носиком, струсонув двічі над своєю тарілкою — тертий сир сипонув на

макарони.

— Дозволиш? — повернувся до сестри і притрусив жовти-

Перейти на страницу:

Вдовиченко Галина читать все книги автора по порядку

Вдовиченко Галина - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Купальниця отзывы

Отзывы читателей о книге Купальниця, автор: Вдовиченко Галина. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*