Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Ярославна - Чемерис Валентин Лукич (бесплатные онлайн книги читаем полные txt) 📗

Ярославна - Чемерис Валентин Лукич (бесплатные онлайн книги читаем полные txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Ярославна - Чемерис Валентин Лукич (бесплатные онлайн книги читаем полные txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Далі письменник розповідає про, здавалося б, безконечні пошуки загадкової річки Каяли в донецькому краї.

«Каких только научных предположений и догадок, и вероятных небылиц не высказывалось на этот счет! Даже как-то краеведы, увлеченные поисками реки Каялы, совершили конный переход верхом по предполагаемому пути следования Игоревого войска, при этом засекая время и вымеряя расстояния в верстах. И сошлись на том, что 11 мая 1185 года половцы разбили русичей где-то над речкой Макатыхой, прозванной летописцем Каялой…»

Ще одна здогадка, гіпотеза, яких і справді вже набереться чи не на окрему книжку. А результат?

«…битва Игорева полка была где-то совсем рядом… Однако велико и широко, и неоглядно Дикое Поле! И где-то затерялась в нем половецкая река Каяла, один Бог ведает. Утешением же для нас является то, что битва на этой реке, по словам Бояна, выявила не только слабость разобщенных междоусобицами князей всей Руси, а откликнулась и в сердце Игоря, и в сердцах его содружников зовом к единству и грядущим победам, к пиру-битве. И оттого река Каяла вызывает не только скорбь, жал ость и плач, а и чувство торжества от несгибаемого духа русичей, наших соплеменников».

Правда, чомусь в автора згадуваної праці – «Думы о Донбассе» – плач Ярославни лунає в… «граде Киеве» (стор. 24), де жона Ігоря Святославича ніколи не була, а плакала-тужила вона, як відомо, у Путивлі на валу. Але це вочевидь простий недогляд.

У Києві жила інша Ярославна – тільки на його мурах вона не плакала. Не було причини. Та й вдалася вона веселою життєлюбкою, відзначалася старанністю в науках, з охотою вчила грецьку мову – Анна, старша з трьох дочок Ярослава Мудрого (рік народження – за різними даними – 1024 або 1036). Вона й започаткувала когорту славних киянок – які були не тільки знані, а й народилися саме в Києві.

Серед давньоруських Ярославен Анна була першою, Єфросинії, яка плакала у Путивлі на валах, судитиметься стати другою.

Бог відає, закінчує свою розмову Іван Костиря, – де загубилася у донецькому краї (колишнє Дике Поле) річка Каяла.

Те ж можна сказати, зіславшись на Бога, і про другу трагічну річку в історії Давньої Руси, – Калка, де відбулася тяжка, трагічна і далеко не славна битва руських князів, яких роз’єднали чвари, із татаро-монголами у 1223 році.

Іван Костиря:

«Никто доподлинно никогда уже не узнает, на самом ли деле в то время так называлась река, у которой русичи сошлись в битве с татарами. Был ли это собирательный образ болотистой, топкой, с водой и тиной местности, или так был впоследствии обозначен черный, позорный день для русских князей. По-разному толкуют это слово этимологи и ономасты. Хотя на географических картах Донецкой области и по сию пору сохранились старинные названия, явно тюркского происхождения: Калка, Кальчик, Западный Кальчик, Калец, тот же Кальмиус, который до XVII века нарекался Калой. А может, это был и Каратыш, омывающий с востока Каменные Могилы. Бог ведает.

Ученые мужи ломают словесные копья, а о ту пору ломались копья со стальными наконечниками о грудь богатырей».

Ой, ламалися!

Той же Іван Костиря:

«Да вознесись моє сердце в даль поднебесную и окинь своим внутренним взором многострадальное Дикое Поле, сплошь погорбленное могилами отчаянных ратников, и славянских, и иноплеменных, усеянное при жестокой пахоте черепами и костьми русичей, половцев и татар, узри бесстрашно окропленный кровавой росой, а теперь уже давным-давно повыцветший до сивины ковыль в степи Половецкой!»

І останній акорд (жаль, що в історії це рідко буває – останній акорд безконечним війнам):

«Долго граяло жадное воронье над Половецкой степью, где отгремела кровавая битва – им было чем поживиться и неделю спустя, и две, и три… Да орел-стервятник, широко распахнув огромные крылья и зорко поводя красными гла-зами, высматривал с высоты поживу и затем камнем падал вниз, распугивая воронов и всякую живую тварь. Волки, те поначалу набрасывались на убиенных, а когда от них вернуло смертным духом, разбрелись кто куда в поисках иных новых жертв.

Потом хлынули ливни, припекло солнце, задул с моря жаркий ветер, и на поле брани забелели кости да черепа человеческие. И в них закопошились змеи – играли свои змеиные свадьбы, свертываясь в нерасторжимые клубки».

А щодо місця знаходження Калки, багато дослідників упевнені: Калка – це нинішня річка Кальчик – права притока Кальміусу, басейн Азовського моря. Назва від тюрк. кала – «лійка, коло». [39]

У Кальчика є «син», Малий Кальчик, ліва притока великого. Можливо, саме там і відбулася тяжка для Русі битва, де стільки полягло наших пращурів.

«Битва та (на річці Калці – В.Ч.) аукнулась великим плачем по всей земле русичей – плакали матери, плакали жены и сестры, плакали дети, горестный вопль стоял во всех городах и селах.

Оплачем же и мы, сердце, своих соплеменников, воинов Руси-Украины! А заодно выроним хотя бы скупую слезу и по неприятелям нашим, безрассудно отдавшим жизни невесть за что. Потому как заповедано же от сотворения мира и во имя того же мира меж людьми любить даже врага, яко ближнего своего… И помолчим, точно над могилой, в печальном раздумье: «Отчего же все неймется здравомыслящему люду? Отчего испокон веков враждуют меж собой и бьются насмерть отнюдь не боги бессмертные, а что ни на есть смертные люди, да еще на таком коротком веку, какой отведен свыше для радостей земных?»

Отец Всевышний, не отнимай у нас остаток разума!

Пусть и не видишь нашим грехопадениям конца-краю, все же не отнимай. Авось образумимся».

Отче Всевишній, батьку наш, не віднімай у нас останньої надії. Може ж таки, ачей і ми колись прийдемо до розуму.

СХАМЕНЕМОСЯ…

Частина четверта

І тому в них щастя і нещастя в житті вважається справою спільною

«…Ці племена (мова іде про слов’ян і антів – В.Ч.) не керуються однією людиною, але здавна живуть в народоправстві (демократії) і тому в них щастя і нещастя в житті вважається справою спільною».

Прокопій Кесарійський, візантійський історик VI ст.

І

«І зібрали половці увесь свій народ на руську землю»

«…Майже все військо загинуло в бою, а князі на чолі з Ігорем потрапили до полону. Ігор бився хоробро, й половці взяли його пораненим. З великою ордою Кончак напав на Переяславщину одразу по перемозі над Ігоревим військом. Святослав Всеволодович зміг захистити Київ з Правобережжям Дніпра, але половці розграбували Лівобережжя аж до Переяслава. Нерозумні, азартні й спонтанні дії новгород-сіверського князя та його родичів погіршили становище Київської Русі в її протистоянні зі степом», – М.Ф. Котляр.

Хоч як це не дивно і не парадоксально звучить – та ще у світлі всього написаного про «Слово о полку Ігоревім» – ціла бібліотека дослідницьких праць! Значна бібліотека! [40] – коли вже й канонічні, ледь чи не сакральні оцінки виставлені, і всі крапки над «і» поставлені, але автор все ж зважується на свою, а відтак, може, й крамольну думку: не проти половців, як ворогів Русі, ходив Ігор Святославич у свій славетний, героїчний – з одного боку, – і авантюрно-нещасливий з другого – похід до Дону великого.

Попри «Заспів» до «Слова», який починається з «пісні слави», звичайно ж, «про сина Святослава, князя Ігоря, війну», це пізніше автор поеми на віки та віки «застовбує» у «Слові» тезу про те, що князь Ігор «розум укріпивши й одвагою серця свого погостривши, був уже готовий до січі, смерті на бранному полі сміливо глянути в вічі. І військо повів він – дружини, хоробрі полки свої гожі за Руськую землю в Половецькії землі ворожі…» – Попри, попри ці надто лобові, прямолінійно-публіцистичні пасажі.

вернуться

39

В Донецькій області є гірська країна в мініатюрі. Так геологи називають унікальний заповідник «Кам’яні Могили» – відділення Українського степового заповідника. Близько 2 мільярдів років тому невгамовний вулкан намагався вирватися з обіймів землі. Йому вдалося підняти земну кору. Так утворилися унікальні виходи рожевого граніту, що не мають аналогів у світі – ні за хімічним складом, ні за фізичною структурою. Так з’явилися кам’яні узвишшя, найвищі на Донбасі. Деякі з них мають вигляд куполоподібних горбів – Токмак-Могила, Бельмак-Могила, Корсак-Могила, вони здіймаються на висоту 324 м над рівнем моря. Вчені називають «Кам’яні Могили» містом мертвих, його оточують два кільця курганів, там поховані найзнатніші представники давніх племен. Посеред степу стоять скіфські кам’яні баби. Деякі історики вважають, що саме там відбулася битва на річці Калка у 1223 році, сумна і тяжка для руських В пам’ять про 300 000 загиблих у битві споруджено меморіал з хрестом і капличкою. На ній напис: «Каплиця преподобного Іллі Муромця. Збудовано Спілкою козаків південно-східної України «Військо Запорізьке» та Спілкою козаків Донбасу «Свобода» на честь 2000-річчя Різдва Христового, 777-річчя битви на Калці, 55-річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. Ця подія буде нагадувати майбутнім поколінням, що історія – це кров предків, і вона вчить не йти вдруге шляхами безславними».

вернуться

40

Особливо в останні роки.

Перейти на страницу:

Чемерис Валентин Лукич читать все книги автора по порядку

Чемерис Валентин Лукич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Ярославна отзывы

Отзывы читателей о книге Ярославна, автор: Чемерис Валентин Лукич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*