Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (книги читать бесплатно без регистрации TXT) 📗
MORRIS, CHARLES, Historical Tales. The Romance of Reality. Russian (Volume
Viii). Philadelphia, Pa: J.B. Lippincott Company, 1908.
[8] «З часів Ольги Київ мав християнські церкви та священиків, тож
Володимир легко міг бути охрещеним без потреби покидати батьківщину. Але
для такого гордого князя це було надто просто. Його має охрестити єпископ
покровительської церкви, і місіонери, які мали б його охрестити, мають прийти
із головного дому віри.
Чи повинен він просити у імператора право на хрещення? Хто завгодно, але не
Володимир: це було б як віддача пошани князеві, який не є кращим за нього самого.
Примхливий варвар потрапив у складне становище, але вже скоро він знайшов з
нього багатообіцяючий вихід. Він розпочне війну з Грецією, захопить священиків та
церкви й силою візьме вчення та хрещення в нову віру. Звичайно, ніколи до і після
того метою війни не було прийняття нової релігії.
Збираючи велику армію, Володимир пішов у Крим, де стояло багате та могутнє
грецьке місто Херсонес. Його руїни можна ще й досі побачити біля сучасного
Севастополя. Володимир взяв місто в облогу, попередив жителів, що їм краще здатися,
оскільки він мав намір залишатися біля мурів Херсонеса протягом трьох років.
Мешканці міста були непіддатливими, і він тісно тримав його в облозі протягом
шести місяців. Але нічого не відбувалося й почало здаватися, що Володимир ніколи
не стане християнином так, як він того хоче. Однак зрадник на території міста
розв’язав проблему. Він випустив із валу стрілу з прикріпленим листом, де русам
повідомлялося про те, що місто отримувало всю свіжу воду через підземні труби,
проведені до джерела біля їхнього табору. Володимир перекрив труби і місто,
жахаючись спраги, було змушене здатися.
Тепер Володимир міг отримати хрещення із покровительського джерела, але він
однаково був незадоволений. Він почав вимагати кровного єднання з імператорами
південних територій, просячи руки Анни, сестри імператора, та погрожував піти на
Константинополь, якщо йому відмовлять.
Ніколи раніше перехід у нову релігію не відбувався за таких умов. Анна не
мала бажання одружуватися із цим зарозумілим варваром, але інтереси держави
були сильнішими за питання смаку, то ж імператори (тоді їх було двоє) здались.
195
Володимир, охрестившись під іменем Василя, одружився з Анною, і місто, взяте як
символ його релігійних поривань, було повернене новим родичам Володимира. Все,
що він брав з собою на Русь, то були його християнська дружина, кілька єпископів та
священиків, священний посуд та книги, зображення святих і деякі священні мощі».
Морріс Чарльз. Історичні розповіді: Руська (том 8). – Філадельфія, штат
Пенсильванія: Джей Бі Ліппінкот Компані, 1908.
[9] http:www.catholicity.com/encyclopedia/v/Volodymyr_great,saint.html
«The next year (988) he besieged Khersonese in the Crimea, a city within the
borders of the eastern Roman Empire, and finally took it by cutting off its water supply.
He then sent envoys to Emperor Basil II at Constantinople to ask for his sister Anna in
marriage, adding a threat to march on Constantinople in case of refusal. The emperor
replied that a Christian might not marry a heathen, but if Volodymyr were a Christian
prince he would sanction the alliance. To this Volodymyr replied that he had already
examined the doctrines of the Christians, was inclined towards them, and was ready to
be baptized. Basil II sent this sister with a retinue of officials and clergy to Khersonese,
and there Volodymyr was baptized, in the same year, by the Metropolitan Michael and
took also the baptismal name of Basil».
ANDREW J. SHIPMAN St. Volodymyr the Great. From the Catholic
Encyclopedia
The Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company, 1910.
[9] «Наступного року він взяв в облогу кримський Херсонес, місто в межах
східної Римської імперії, і врешті захопив його, відрізавши постачання води. Потім
він відправив посланців у Костантинополь до імператора Василя ІІ, щоб попросити
дозволу одружитися із його сестрою Анною, погрожуючи піти на Костантинополь у
разі відмови. Імператор відповів, що християнка не може одружитися з язичником,
але він схвалив би шлюб, якби князь був християнином. На це Володимир відповів,
що він вже вивчив християнські віровчення, був прихильним до них і готовий до
хрещення. Василь ІІ відіслав Анну зі свитою посадових осіб та духовенства до
Херсонеса, і там того ж року Володимир був охрещений митрополитом Михайлом
та взяв християнське ім’я Василь».
Ендрю Шіпман «Св. Володимир Великий». Статтю взято з «Католицької
Енциклопедїї»
Католицька Енциклопедія. – Нью-Йорк: Роберт Еплтон Кампані, 1910.
[10] http://www.uoregon.edu/~kimball/Xtxion.Olga.Anna.htm
«They often describe the wedding of Anna and Volodymyr as if Anna were little
more than moveable property, offered in a gentleman’s agreement between the Byzantine
emperors and the barbarian Prince Volodymyr. In some accounts Anna remains unnamed,
as if to suggest that this was a simple two-way conversation between the emperors and
Volodymyr. Evidence suggests that this was not the case at all.
196196
In a bold military move, Kyivan Prince Volodymyr had just taken from Byzantium the
Black Sea coastal city Khersonese. He opened negotiations with the Byzantine emperors
with an eye to withdrawal from this strategic city if arrangements could be made which
were favorable to him. A marriage alliance was part of the discussion, but Anna resisted
the simple exchange… «I’m being sent as nothing other than a hostage», she is reported
to have said.
Between the lines one might read that Volodymyr had surprised and shaken Anna’s
brothers. From Khersonese he was a real threat to Constantinople. Volodymyr sought by
swift and unexpected military victory to pressure Constantinople into a hasty and one-
sided alliance sealed by marriage. While Basil and Constantine were inclined to accept
Volodymyr’s terms, Anna balked.
She apparently took the position that, rather than wed a heathen prince simply to
gain a moment’s advantage, «it would be better to stay here and die». Anna apparently
sought a third alternative, and in this she appears to have been guided by a strategic grasp
of the situation which was superior to that of her brothers. For one thing, she insisted on
Volodymyr’s personal conversion to Christianity. She was also attracted to the possibility
that her efforts might bring the whole heathen nation to repentance [pokaiane], i.e., that she
might become the agent of Christianization in these northern regions beyond the coastal
city Khersonese, a vast region even more vital to the strategic position of Byzantium.
She was eventually convinced that she could avoid either of the two prospects presented
by her brothers. She could do more than serve as hostage to the pagan prince or remain
in Constantinople and die. Instead she left for Khersonese to meet her groom, with some
