Юрiй Луценко. Польовий командир - Кокотюха Андрей Анатольевич (читать книги бесплатно полностью .txt) 📗
– Пізніше вже я зустрічався з Клюєвим, із яким маю контакти. Він розказував, що йому була доручена воля його політичних босів забезпечити результативне голосування. І він провів необхідні консультації, в тому числі – з опозиціонерами, аби так відбулось. Правда, він знає, що якби я був у парламенті, то при нагоді натиснув би кнопку за його відставку. В нас такі нормальні політичні позиції, хоча нам цікаво вдвох, бо ми однолітки, ми пройшли велику українську політику, починали абсолютно з різних стартових площадок і переконань, тому мусимо розуміти ту, іншу Україну.
Дружно голосували «за» комуністи. І це навіть не потребує додаткових спеціальних пояснень. Але солідарно не підтримали звільнення Луценка соціалісти. Хоча міністр порвав із СПУ, там залишається багато людей, із якими він зберіг людські стосунки. Ймовірно, соціалісти все ж таки мали надію повернути до своїх лав таку яскраву особистість, як Луценко. Тим більше що, за чутками, «благословив» утримуватися їх від голосування «за» особисто Мороз. Одначе час показав: розрахунки не виправдалися, навпаки – фракція соціалістів «схуднула» на частину не згодних з діями Мороза депутатів.
Так само не голосувала за відсторонення Луценка «Наша Україна», яка розраховує на його вступ до однойменної партії. А ось 23 голоси «за» від фракції БЮТ вирішили ситуацію, серед них – Шаго, Кожем’якін, Лук’янчук, Сивульський, Портнов, Баграєв. Хоча «тимошенківці» домовилися не голосувати. Принаймні, на цьому наполягав у своїх коментарях пресі Олександр Турчинов.
Сам же Луценко причини солідарної нелюбові до нього донецьких і окремих «тимошенківців» пояснив резонансними кримінальними справами. Ці люди були в згаданих вище списках підозрілих осіб, оприлюднених із волі керівника МВС напередодні парламентських виборів. «Я попереджав керівників цих фракцій про осіб, які мають проблеми із законом, – заявив він. – Мені здається, що всі пам’ятають про людину, яка підозрюється в дуже серйозних злочинах із декількома убивствами в Криму і яка має приналежність до Партії регіонів у Криму. Так само я попереджав керівника фракції БЮТ, що один із її членів має іноземне громадянство та підозрюється в причетності до вбивства офіцера міліції». [37]
В результаті за відставку міністра внутрішніх справ зелені кнопки натиснули 223 депутати. Голосів для звільнення Луценка їм не вистачило, хоча він балансував на межі. Одначе соціалісти вимагали – крісло міністра внутрішніх справ має залишитися їхньою квотою. Хоча Луценко відмежувався від них, це нічого не означає: з міністерського крісла пішов колишній соціаліст, нехай на його місце прийде діючий.
Але донецькі, скоріше за все, не хотіли ризикувати і перевіряти, чи не стане новий міліціонер-соціаліст проводити політику, аналогічну тій, що її проводив Луценко. Тому «регіонали» винесли офіційне рішення – їхнім кандидатом у міністри внутрішніх справ є Микола Джига. [38] Який, до речі, постійно наголошував про своє небажання йти на цю посаду.
Кандидатом номер один на цю посаду був тодішній лідер фракції СПУ Василь Цушко. Інший претендент на посаду голови МВС з числа соціалістів – Ярослав Мендусь. Побачивши, як донецькі та соціалісти воюють за міністерство внутрішніх справ, підключилися і комуністи. Вони запропонували відразу декілька кандидатур з числа представників колишнього керівництва міліцією.
Однак найбільш реальними виявилися прогнози про те, що Юрій Луценко залишиться на посаді до середини грудня. До того ж висувалася версія, що за «свою людину» все ж таки заступиться президент. Для цього треба сказати Януковичу щось на кшталт: «Я не підпишу бюджет, якщо ви, Вікторе Федоровичу, і далі будете чіпати моїх міністрів!»
Сам же Луценко після цього сказав, що й надалі працюватиме як повноцінний міністр, пояснивши, що не буде підкорятися рішенню Верховної Ради. Оскільки законодавство не передбачає процедури відсторонення міністра з посади – його можна тільки звільнити. Насправді Луценко правий лише наполовину – депутати не самі відсторонили міністра, а рекомендували це зробити уряду.
Та попри все розв’язка дуже швидко наближалася.
Хто і як чекав зняття міністра Луценка – окрема тема. Її гарно ілюструє одна кримська справа. З 2005 року Юрій Луценко одним із пріоритетів підрозділу по боротьбі з економічними злочинами зробив боротьбу з випуском нелегальної горілки. Було порушено десятки кримінальних справ на загальну суму збитків близько 200 мільйонів гривень. На цій хвилі змінили керівництво багатьох вітчизняних спиртзаводів. У результаті легальний випуск спирту щорічно зростав на 20 %, а держбюджет додатково отримав понад 800 мільйонів гривень, які раніше крутилися в «тіні». З приходом реваншистів ділки з нетерпінням чекали кінця репресій. В Інтернеті виринув запис розмов керівників однієї такої кримської фірми, яка три роки поспіль безкарно випускала 15 мільйонів пляшок горілки без сплати податків. Наведу кілька фрагментів, знайдених особисто Луценком:
19.09.06. – Надо ждать до 25-го. Все. Если Хоменко (начальник кримської міліції часів Луценка. – Авт.) не уходит, надо искать выход.
– Я тогда предлагаю не искать другую крышу, а перебираться в другую область.
– Нам сказали «сидеть», договориться невозможно.
– Надо позвонить в Киев, узнать, подтверждается ли инфа о снятии Луценка.
09.10.06. – Будет все нормально, вот буквально 2–3 дня, все восстанавливается, этого придурка Луценка убрали.
– Луценка убрали?!
– Да, эта рожа сейчас пакует чемоданы, сегодня или завтра его уберут. Как только это у…е уходит с кресла – все, на следующий день наше уголовное дело исчезает полностью, все восемь томов.
– Позвоню ребятам, что нет Луценка, труба Хоменко.
20.10.06. – Б…ь, Луценко все еще остается!
– Надо заткнуться и пока сидеть.
23.10.06. – У нас ведь все в порядке, и с налоговой тоже, а с МВД жопа. У меня есть новый знакомый. Мы с ним будем работать по той же схеме, что была. К нему поедем, потом я скажу «огонь» – и пойдут караваны машин по всей стране!
Юрій переконаний (і автор цих рядків згоден з ним), що таких розмов в ті дні були тисячі. Горілки за зняття випили багато хто, дізнавшись про невдачу – теж немало, але вже з горя.
Вже з початком грудня так звана Антикризова коаліція знову взялася ініціювати відставку Луценка, а заразом – Бориса Тарасюка з посади керівника МЗС та Анатолія Гриценка з посади міністра оборони. Атаку на останніх «помаранчевих» міністрів тут же прокоментувала Юлія Тимошенко. За її словами, це допоможе Президентові України Вікторові Ющенку зрозуміти недоцільність підписання Універсалу національної єдності з Партією регіонів. Президент, за її словами, має зрозуміти, які саме цілі переслідували «антикризовики», здійснюючи спроби звільнити з посад цих осіб. «Всі ці події остаточно відкриють очі президенту і його команді на те, що підписання Універсалу національної єдності з Партією регіонів було помилкою. Останні події, які відбуваються навколо «помаранчевих» міністрів, свідчать про узурпацію влади Кабінетом міністрів України. Політична криза в країні сьогодні вийшла на такий рівень, що спеціальними діями з нею вже не впоратися».
Луценка таки зняли. За підтримки недостаючих голосів від соціалістів й під довгі овації «регіоналів». На десятках депутатських облич, які ще рік тому давали показання і навіть явки з повинною в МВС, світилася неприхована радість: нарешті!
Юрій залишився собою і в прощальній промові. Він недовго хвалився фактами успішних змін у міліції. «Очевидно, що мене знімають не за показники діяльності. Вам не подобається напрямок діяльності», – сказав він. «Снаряди лягають все ближче? – спитав він поіменно у відомих фігурантів гучних справ. – Я знаю, що ви не дасте мені працювати. Але на прощання я вам скажу – не розраховуйте, що знятий Луценко буде конкурентом опозиційних лідерів. Моя рука простягнута вам, Романе Петровичу (лідер НУ на той час – Безсмертний. – Авт.), і вам, Юліє Володимирівно (Тимошенко. – Авт.). Разом ми завжди перемагали».
37
У численних публікаціях, котрі ґрунтуються на витоках інформації з МВС, уже називалося ім’я цього депутата з фракції БЮТ – Олександра Шепелєва. Він начебто має громадянство Канади і начебто може стати фігурантом справи про вбивство донецького убозівця Єрохіна.
38
Цю кандидатуру, кажуть, добре сприйняв затриманий українськими правоохоронцями російський бізнесмен Максим Курочкін. Як свідчить «Українська правда» (30.11.2006), саме через Джигу він організував наїзд на Костянтина Григоришина з пістолетом і наркотиками восени 2002 року, а восени 2006-го – захоплення дніпропетровського базару «Озерка». Так само є «слід Джиги» і в справі Гонгадзе. Правда, самого Курочкіна застрелив кілер просто в дворі суду 28 березня 2007 року.
