Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
Сестра нерухомо висіла над підлогою, навіть не пробуючи поворухнутися. Вона відчувала, що чарівна мережа тримає її досить міцно. Вона зробила мережу холодною та крихкою, як лід, а потім розбила. Звільнившись, вона, в свою чергу, підняла послушницю над підлогою. Захисні заклинання дівчини не змогли розірвати мережу, але частково проникли крізь неї. Сестра відчула, що знову піднімається в повітря. Паша навіть побіліла від напруги.
Почалася беззвучна битва. Заклинання стикалися і розходилися, спліталися в клубок і шукали проломи в захисті супротивника. Протягом всієї сутички обидві жінки провисіли в кількох дюймах від підлоги.
Нарешті сестрі набридло тривале змагання. Зв'язавши воєдино свої і чужі закляття, вона обрушила їх на дівчину, а сама м'яко опустилася на землю. На Пашу навалилася подвійна тяжкість. Просто, але ефективно: змусити противника боротися не тільки з атакуючими закляттями, але і з його власними, захисними заклинаннями. Проти такого прийому Паша виявилася безсила: в курс навчання подібні речі не входили.
Обличчя послушниці спотворилося, на лобі виступив піт. Вона докладала відчайдушних зусиль, щоб звільнитися. Килим в дальньому кінці холу обвуглився і задимився. Лампи розгойдувалися з боку в бік, загрожуючи зірватися. Паша не здавалася. З оглушливим звуком тріснуло велике дзеркало на стіні, і одночасно з дзеркалом Паша розбила сковуючі її заклинання. Важко дихаючи, вона опустилася на землю.
— Я ще не зустрічалася з такими прийомами, сестра, — задихаючись, сказала Паша. — Це… це не по правилах. Батіг знову вперся їй в підборіддя.
— Правила гарні тільки в дитячих іграх, а ти вже не дитина. Сестри часто стикаються з ситуаціями, які не передбачені ніякими правилами. Ти повинна бути готова до цього. Якщо ти будеш наполегливо слідувати чиїмось «правилами», то дуже скоро виявиш, що висиш на найгострішому лезі. А тримати це лезо буде той, хто і знати не бажає про твої «правила».
На обличчі Паші не здригнувся жоден мускул.
— Так, сестра. Спасибі, що ви мені його показали. Сестра посміхнулася про себе. У цієї дівчини є характер. Незвична якість для послушниці навіть третього ступеня. Вона придивилася до неї Уважніше: м'які каштанове волосся, великі очі, повні губи. Чоловікам такі подобаються.
Горда постава, пишні плечі і стегна, які не здатне приховати навіть плаття послушниці.
Батіг опустився нижче, уздовж шиї Паші, до розстебнутого коміра її сукні.
«Виріс і став чоловіком».
— З яких це пір, Паша, — по рівному голосу сестри неможливо було зрозуміти, сердиться вона чи ні, — послушниці отримали право, надягаючи сукню, застібати його так, як ти?
Паша почервоніла.
— Вибачте, сестра. Але ніч така тепла… Я була тут одна… Тобто думала, що нікого поруч немає… Я просто хотіла, щоб вітерець трохи остудив мою шкіру. — Обличчя її стало червоним. — Я вся спітніла. Я нікого не хотіла образити. Мені дуже соромно. Пробачте мені.
Руки Паші почала квапливо намацувати гудзики, але сестра рухом хлиста зупинила її.
— Такою створив тебе Творець. Не треба соромитися того, чим Він, в нескінченній мудрості Своїй, нагородив тебе. Тільки той, хто не дуже відданий Йому, здатний дорікнути тобі в тому, що ти з гордістю демонструєш роботу Творця у всій її пишноті.
— Чому… Дякую вам, сестра. Я ніколи не дивилася на це з такого боку. — Вона насупилася, — А що значить «не дуже відданий»?
Сестра прибрала хлист. Здавалося, вона здивована питанням.
— Ті, хто служать Безіменному, дорога, аж ніяк не сидять по кутках. Вони можуть бути всюди. Навіть ти можеш виявитися однією з них. Або я.
Паша звалилася на коліна і простягла перед собою руки.
— Прошу вас, сестра, — благала вона, — не кажіть такого про себе, навіть жартома. Ви сестра Світла і тут, в Палаці пророків, ми в безпеці.
Сюди не проникне шепіт Безіменного!
— В безпеці? — Кінчик хлиста змусив Пашу піднятися з колін. Тільки дурень може вважати себе у безпеці, навіть тут. Але сестри Світла зовсім не дурні. Вони знають, що шепіт пітьми чути всюди.
— Так, сестра. Я буду пам'ятати.
— Згадай про це, якщо хто-небудь стане докоряти тим, що Творець створив тебе такою, яка ти є. Запитай себе, чому він ненавидить те, що створено Його рукою. Ненавидить так само, як ненавидить Його творіння Безіменний.
— Так, сестра. Дякую вам… — Паша запнулася. — Ви направили мої думки в нове русло. Я ніколи раніше не думала про Творця таким чином.
— Він нічого не робить без причини. Хіба не так?
— Що ви хочете сказати?
— Ну, наприклад, він створив чоловіка сильним і міцним. Як, по-твоєму, для чого?
— Це всі знають. Сила дана чоловіку для того, щоб працювати. Трудитися, щоб його сім'я не голодувала. Трудитися, щоб домогтися успіхів. Трудитися, щоб Творець пишався своїм творінням. А той, хто ледачий, нехтує даром Творця.
— А як ти думаєш, навіщо Творець дав тобі твоє тіло?
— Я… я не знаю… не знаю точно… Тобто я повинна щось робити, щоб Він пишався своїм творінням, але я не знаю, що…
Сестра кивнула:
— Подумай про це. Подумай про те, чому ти тут. Чому ти тут і зараз. У кожного з нас своє призначення. І у сестер Світла теж, чи не так?
— О так, сестра. Ми тут для того, щоб вчити тих, хто має дар. Вчити їх користуватися ним і відрізняти шепіт Безіменного від ласкавих слів Творця.
— І яким же чином ми це робимо?
— Творець наділив нас чаклунським даром, який допомагає нам наставляти тих, хто має чарівний дар.
— Але якщо Творець був настільки мудрий, що наділив тебе здатністю до чаклунства, чи не здається тобі, що він з певною метою дав тобі і твою зовнішність? Не частина Чи це твого покликання? Чи не хотів Він, щоб твоя краса теж служила Йому?
Паша розгублено дивилася на неї.
— Я ніколи не замислювалася про це… Але чим мені може допомогти моя зовнішність?
Сестра знизала плечима:
— Хто може осягнути задуми Творця? Але якщо Він побажає, вони стануть зрозумілі.
— Так, сестра, — невпевнено сказала Паша.
— Скажи, Паша, коли ти бачиш чоловіка, якого Творець наділив приємною зовнішністю і красивим тілом, про що ти думаєш? Що ти відчуваєш?
Паша знову залилася рум'янцем.
— Я… Іноді… Моє серце починає битися частіше. І мені… мені це приємно. Я відчуваю… бажання.
Сестра дозволила собі злегка посміхнутися:
— Цього не треба соромитися, моя дорога. Це бажання торкнутися того, що створено рукою Творця. Чи не здається тобі, що Він буде радий, що ти захоплюєшся Його роботою? Чи не бажає Він, щоб ти насолодилася плодами Його праці? Точно так само і чоловіки хочуть насолодитися твоєю красою і торкнутися того, що створив Творець. Злочином було б не скористатися тим, що Ним створено.
Паша похнюпилась.
— Я не дивилася на це з такої точки зору. Ви відкрили мені очі, сестра.
Чим більше я дізнаюся, тим більше залишається незвіданого. Я сподіваюся коли-небудь знайти хоча б половину вашої мудрості, сестра.
— Знання приходять до нас в різний час, Паша. Уроки, які дає нам життя, як правило, несподівані. Сьогодні вночі ти дивилася у вікно, сподіваючись дізнатися одне, а дізналася зовсім інше — і набагато більш важливе.
Паша вдячно торкнулася її руки.
— Спасибі, сестро, що знайшли для мене час. Ніхто з сестер ніколи не розмовляв зі мною настільки відверто.
— Те, про що я тобі казала, Паша, не входить в курс навчання, прийнятий в Палаці. Почувши мої слова. Безіменний був би розгніваний, тому не забувай їх. Обдумай їх гарненько, і рука Творця проявить себе. Ти зрозумієш, що повинна робити, щоб краще служити Йому. Якщо знадобиться, ти завжди можеш звернутися до мене за роз'ясненнями, але збережи нашу бесіду в таємниці. Ті, хто слухає шепіт Безіменного, можуть виявитися всюди.
Паша зробила кніксен:
— Так, сестра. Дякую вам.
— Послушниці належить пройти багато випробувань. Всі вони розроблені в Палаці і проводяться за певними правилами. Але останнє випробування, те, яке зробить тебе сестрою Світла, — воно особливого роду. Для нього правил не існує. Новачків дуже важко спрямовувати. Хоча це аж ніяк не означає, що вони погані люди.
