Приказки - Руданський Степан Васильевич (электронная книга .txt) 📗
Тут можно читать бесплатно Приказки - Руданський Степан Васильевич (электронная книга .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
НЕ ВЧОРАШНІЙ
Везе в місто мужик сіно
Якось проти свята
Та й годує в капелюсі
Малі шпаченята…
Але їде пан багатий
До костьолу, знати,
Та вже в них натура, мабуть,
Щоб покепкувати…
Іде звольна та й питає:
«Со wieziesz, Іване?»
Мужик пану поклонився:
«А що ж? Дрова, пане…»
«Lzesz, galganie! Wieziesz siano!» «То ж пан самі знають,
Що се сіно, а не дрова,
Нащо ж пан питають?»
Закусив пан тлусті губи:
«Z jakej wsi?» - питає…
Мужик підняв шпаченята
Та й одповідає:
«Всі не всі, вельможний пане,
Старі повтікали…
Молоді лиш половив я,
Бо ще не літали!..»
«Kto najstarszy u was we wsi?» «Баба Терпелиха:
Пережила стара баба
Всіх дідів до лиха!..»
«Galgan jeste! Kto was bije?» «А хто ж? Бугай, пане!
То так і б’є напропале,
Кого лиш достане!..»
Хтів пан чогось допитати,
Та й не допитався…
«Со z galganem! Ruszaj predzej!» І вперед погнався…
Привіз в місто мужик сіно…
Продав його зрання,
Купив собі добру миску
Драглів на снідання!..
І сидить собі на возі,
Драглі уплітає…
Аж той самий пан надходить
Та й його питає:
«Сzy nie slychac do spzedania
Owsa tu, Іване?» Мужик встав, кругом обнюхав…
«Ні, не чути, пане!»
І сів знову на драбині,
Драглі уплітає…
«Czy ty, chlopie, nie wczorajszy?» Пан його питає.
«Де вам, пане, я вчорашній?
Гляньте на всі боки:
То мені вже оце буде
Тридцять і два роки!»
КОЗАЦЬКА МІРА
Зайшов козак до коршомки.
«Здоров, орендарю!
А налий-но мені,- каже,-
Горілачі чару!»
Налив Мошко одну чару,
Козак вихиляє.
Вихиляє, не ковтає,
Іще підставляє.
Налив другу, козак хилить,
Разом дві ковтає
Та й жидові коло шинку
Трояка кидає.
Підійняв жид, подивився…
«Гирсти, як то буде?!
В мене кожну по три гроші
Пили добрі люди!»
«Мовчи, жиде бородатий,
Тебе не питають.
У нас,- каже,- запорожці
Свою міру мають.
Не першина нашим пити,
Пили ми немало,
А у губу за три гроші
Більше не влізало!..»
РАБИН І ЗАПОРОЖЕЦЬ
Читав рабин свої книги
Двадцять і сім років,
Перечитав всіх талмудів
І усіх пророків…
Читав двадцять і сім років,
Ні з ким ані слова!..
З ним не сміла говорити
Й сама рабинова.
І чи то він свою мову
За той час забувся,
Чи з великої науки
З розуму схибнувся,
А як вийшов уже на світ
Жидову учити,
Він зачав уже на мигах
З нею говорити!..
Чудуються, дивуються
Жиди бородаті -
І давай по цілім світі
Гонців розсилати!
Ганяються гонці всюди,
Мудрих зволікають;
Та щось мови його й мудрі
Не дуже втинають.
Але іде запорожець
Та й почав питати:
«А що у вас, жиденята,
Доброго чувати?..»
Жиди й кажуть козакові:
«Таке й таке діло!..»
«Ет! Дурні ви, жиденята! -
Козак каже сміло.-
А скажіть-но,- каже,- тому
Величному пану,
Що я із ним хоть і зараз
До розмови стану!..»
Пішли жиди до рабина,
Разом повклякали,
Доткнулися його капців,
З страхом запитали,
Чи звелить він козакові
Мовити з собою…
Рабин тільки подивився,
Махнув бородою…
І вернулись жиденята
Козака просити,
Щоби козак із рабином
Ішов говорити…
Прийшов козак, поклонився,
Рабина вітає…
Але рабин встає з крісла,
Палець наставляє…
Наставляє - біс то знає,
Чого рабин хоче!..
Але козак йому сунув
Аж два перед очі!..
Кивнув рабин головою,
Махнув бородою;
Показує йому вгору
Правою рукою!..
«Він угору! Тра донизу!» -
Козак розважає
І нагнувся і рукою
В землю утикає!..
Махнув рабин головою,
Подивився всюди
І складає собі руки
Наохрест на груди!..
Тогді козак приступився -
Як заїде в пику!..
Ціле місто зворухнулось
З галасу та крику!..
Але рабин знов спокійно
Махнув бородою!
Поклонився козакові,
Пішов з жидовою.
Приступили жиденята,
Рабина питали:
«Що пан рабин з запорожцем
Розмовляти мали?»
І сів рабин коло школи
Та й став говорити:
«Я питався: хто б тебе мав
Такий сотворити?..»
А він мало так казати:
«Що питати много?
Той мене мав сотворити,
Хто тебе самого!..»
Я, герехт! Що правда, правда!
Я ще був питати:
Хто б то був, що мав над нами
Небо збудувати?
А воно пак так розумно
Мені відказало:
«Той і небо, хто і землю
Сотворити мало!..»
Я ще був йому казати,
Що бог не гнівливий,
А воно мені сказало,
Що і справедливий!..»
Підступили й наші люди,
Козака питали:
«А що то ви із рабином
Розмовляти мали?..»
«А що ж, люди? Та жид жидом!
Я лиш показався,
А він пальцем вже до ока
Мені добирався…
Та мене-то не схитрити,
Знаю чого хоче,
Та йому аж два козацьких
Сунув перед очі!..
Видить рабин - не злякає!
«Повішаю!» - каже.
А я тебе, йому кажу,
Закопаю, враже!
А він каже: «Зв’яжу руки!»
Чи чули огиду?..
А я його за то в пику:
«Брешеш, скурвий жиду!..»
Похожие книги на "Приказки", Руданський Степан Васильевич
Книги похожие на "Приказки" читать онлайн бесплатно полные версии.
