Цар соловей - Руданський Степан Васильевич (лучшие книги онлайн .txt) 📗
Тут можно читать бесплатно Цар соловей - Руданський Степан Васильевич (лучшие книги онлайн .txt) 📗. Жанр: Сказки. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Название:
Цар соловей
Дата добавления:
17 март 2020
Количество просмотров:
168
Вы автор?
Жалоба
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Цар соловей - Руданський Степан Васильевич (лучшие книги онлайн .txt) 📗 краткое содержание
Цар соловей - Руданський Степан Васильевич (лучшие книги онлайн .txt) 📗 - описание и краткое содержание, автор Руданський Степан Васильевич, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки mybrary.info
Цар соловей читать онлайн бесплатно
Цар соловей - читать книгу онлайн бесплатно, автор Руданський Степан Васильевич
Був собі журавель куций,
Хвіст закарлючив,
Наносив сінця
Повні ясельця.
Червона шапочка,
Красная казочка.
Чи казати, чи ні?
Руданський С. В.
ЦАР СОЛОВЕЙ
(Казка)
ЧАСТЬ ПЕРША
I
За горами, за морями
Єсть велике царство:
Могучого Соловея
Сильне государство.
І в тім царстві круту гору
Річка підмиває;
Над горою Соловея
Пишний палац сяє.
Стіль - шкляная, в діамантах,
Стіни - криштальові,
Скрізь підлога золотая,
Двері - брильянтові.
У палаці на високім
Золотім помості
Стоїть престол Соловея
З слонової кості.
І на нім лежить держава,
Скіпетр і корона,
І шайки правдиві висять
На вагах закона.
І брилює царський палац,
Грає, як зірниця,
А навколо розвинулась
Пишная столиця.
І столиця вся обмита
Крепкими мурами,
І ті мури замикають
Дві залізних брами.
І від мідної дороги
З брами, як віднога,
Йде до самого палацу
Срібная дорога.
І землі ж мав Соловей-цар -
Боже, твоя воле!
На полудень степ тягнувся,
На опівніч - поле.
І як степ той, так і поле
Упирали в море;
На заході цілу землю
Розділяли гори.
І на північ від тих горів
Землю пущі вкрили,
На полудень росла травка
І джерела били.
І щасливо царював він:
Ворогів не було;
На заході було тихо,
Ніби сном заснуло;
З опівночі і з полудня
Брилювало море,
Да й з восходу йому було
Не велике горе.
Хоч Канчук, царевич сильний,
По степу шатався,
Но і той із Соловейком
Воювать боявся.
II
Була в царя Соловея
Красная столиця,
Но ще краща в него була
Молода цариця.
І любились цар-цариця,
Нігде правди діти;
І на радість і потіху
Дав їм господь діти.
Мали вони за три роки
Три хороших сина.
І першая із них була
Добрая дитина.
Така тиха, така мила!
Лиш на попі стала.
Вже від рання до смеркання
Поля не кидала.
Все на полі, все на паші
З чередою ходить
І всі думи свого серця
Співами виводить.
І найбільше з него втіхи
Цар з царицей мали
І царевича малого
Пастушком назвали.
Середущий не так добрий,
Як проворний вдався
І ніколи, як і перший,
Дому не тримався,
Вигнув дужку з обичайки,
Зав'язав струною,
Зробив стрілку з очерету,
Засмолив смолою.
І бувало тілько встане,
З рання до смеркання
Скрізь ганяє і стріляє,
Робить полювання.
І із него цар-цариця
Свою втіху мали
І царевича малого
Всі мисливим звали,
Третій син їх був причепа,
Так і називався.
Чи від того, що він льоху
Нігди не кидався,
Чи від того, що до бочки
Коли прип'ялиться,
То бувало тягне-тягне,
Поки не звалиться;
Чи від того, що бувало
П'яним хилитався
І, щоб тілько не упасти,
Він за все чіплявся.
Так і жили й виростали
Царськії синочки;
Іден в полі, другий в лісі,
Третій коло бочки.
III
Ще цариця чує силу,
Ще й надію має,
Но Соловей занедужав,
Смерті виглядає.
Виглядає свої смерті
На гладкій підлозі,
Збілів волос його чорний,
Ніби на морозі.
І ослабли сухі руки,
Холодіють ноги,
І не може він підняти
Голови з підлоги.
Гаснуть очі, як ті зорі,
І життя згасає;
І жахнувся Соловей-цар
І дітей скликає.
І царевичі зійшлися,
Коло него стали,
Коло него разом стали,
Гірко заридали.
«Діти мої! - батько каже.
Нічого ридати!
І цареві, хоть і цар він,
Треба ж умирати.
Як умру я... Діти-діти...
Станьте, не ридайте!..
Як умру я, моє тіло
В степу поховайте.
І по колії три ночі
Ходіть вартувати:
Там я буду свою землю
Дітям роздавати».
І насилу Соловей-цар
Руку підіймає;
Сини плачуть і ридають,
Він благословляє.
І царевичі склонились,
На коліна стали
І останній раз живого
Батька цілували.
Незабаром по умершім
Діти голосили;
Незабаром мертве тіло
В степу хоронили.
Хоронили й поховали,
Богу помолились,
Повернулись до палацу,
Сіли, зажурились.
Стали вагу розважати,
Думоньку гадати,
Як-то каждому прийдеться
Нічку вартувати.
Похожие книги на "Цар соловей", Руданський Степан Васильевич
Книги похожие на "Цар соловей" читать онлайн бесплатно полные версии.
