Твердиня - Кидрук Максим Иванович (книги полные версии бесплатно без регистрации .txt) 📗
Підшукавши нічліжку на одну ніч, вони розділилися. Грем, Ян і Са- томі подалися на ринок докуповувати необхідне для подорожі споря¬дження (продукти, чотири мачете, похідне взуття тощо), а Левко з Се¬меном заспішили на пристань шукати човняра, який знає сельву і який погодився б відвезти їх до скелі, яку Гуннар Іверс позначив як Головл Папуги, чи хоча б достатньо далеко, щоб переконатися, що кліфу в формі папужої голови не існує і вся історія про Паїтіті — вигадка.
Сьома і Лео пішли по хатах уздовж причалу.
Мачігуенга зустрічали їх непривітно (на відміну від більшості інших міст у Перу, де білий турист є основним джерелом доходів місцевого населення і, відповідно, радо вітається, економіка глухого містечка Пуерто-Мальдонадо мало залежить від приїжджих, рідко коли хтосі. шукає човен і провідника, щоб піднятися так високо по Такуатіману, що відчутно позначається на сервісі), вислуховуючи пояснення росі¬янина з відвертою нехіттю. Правда, апатію наче вітром здувало, що-
йно розмова доходила до конкретики й українець показував ксерокопію Гуннарової карти. Очі індіанців дико розширювалися, секунду вони витріщались на мапу, потім на хлопців, а тоді мовчки розверта- I лись і йшли геть. Один з човнярів, який не вшився після першого
погляду на копію, виявився неписьменним. Коли Семен пояснив, І що їх п’ятеро і вони вирушають на пошуки Паїтіті, човняр повівся, і як і його колеги: подивився на хлопців, як на божевільних, і дезерти- I рував від гріха подалі, бурмочучи щось на мішанині іспанської, кечуа І і nomatsigenga, одному з діалектів мови мачігуенга.
— Я зрозумів, — сказав Сьома, провівши індіанця очима, — це 1 через Паїтіті. їх криє від однієї назви. — Думаєш?
—Упевнений. Сховай копію карти і дістань одну з роздруківок і Googie Maps.
Левко послухався, і наступна розмова вийшла змістовнішою.
—Добрий день, сеньйоре! — привітався Семен іспанською. Невисокий босоногий мачігуенга з круглим лицем і без двох пере-дніх зубів відповів ледь помітним кивком.
—Ми шукаємо човен, щоб піднятись угору по Такуатіману. Індіанець зміряв хлопця поглядом і сплюнув на пісок, не розтуля-ючи рота, крізь дірку в зубах, просто задерши верхню губу:
—Куди?
Левко розкрив роздруківку. Зображення роздрукували на чорно-тілому принтері, тому навіть для людей, що звикли користуватися (ioogle Maps, там було важко щось розібрати. Ліси Мадре-де-Діос ншлядали великою чорною плямою, і,— Сюди, — ткнув пальцем Сьома. ї — Що це?
— Карта.
Човняр розгублено почухав голову.
— А вам далеко? — з підозрою спитав він. і,*— У нас є координати. І неправді у хлопців були лише координати місця, де слід звернути І праву притоку, але Семен прикинув, що індіанець із Пуерто-Маль- ФИШДО навряд чи має уявлення про глобальну супутникову навігацію, І їм’ прогадав: чоловік із колоритною діркою під верхньою губою, хму- ІІНЧІІСЬ, відвів очі.
Як далеко? — повторив він запитання.
Триста кілометрів.
- По Такуатіману?
—І одній з приток.
—Це далеко. Це за Прогресо. Туди ніхто не плаває.
—Чому? — здивувався Сьома.
—Бо небезпечно.
—Ми гарно заплатимо.
—Скільки?
Семен усвідомлював, що це неправильно, але, враховуючи, що на той момент попит на ринку річкових перевезень у Пуерто-Мальдона- до катастрофічно переважав пропозицію, назвав максимальну ціну, на яку вони розраховували:
—Чотириста нуебо-солів, — немислима сума як для Східного Перу.
Чоловік замислився, але згодом заперечно замотав головою.
—Лише один день, — переконував росіянин, — просто відвезе¬те нас, і все.
—Тільки відвезти?
—Так.
Індіанець вагався. Було видно, що йому страшенно хочеться заро¬бити чотири сотні.
—Це далеко... — задумливо повторив він і несподівано сказав фра¬зу, що сконфузила Семена: — Не хочеться повертатись у темряві...
—Чотириста нуебо-солів, аміґо, — напирав хлопець.
—Добре, — погодився мачігуенга, — приходьте завтра о шос-тій. — Він простягнув хлопцям руку: — Я Атаучі.
«Атаучі Беззубий», — миттю нарік його Левко.
—Лео.
—Симеон.
—Ходімо, покажу човен.
Magpe-gе-gioc. Перше наближення
XXXIV
29липня 2012 року. 16:49 [UTC-5]
Річка Такуатіамаку
266 км угору за течією від Пуерто-Мальдонадо
Сьома відмахнувся і знов заговорив іспанською до човняра:
—Я не розумію, Атаучі...
—Туди не можна, — різко відповів індіанець, блиснувши дірою між зубами.
—Чому?
—Не можна, і все. Або виходите тут, або пливемо назад. Росіянин, який сидів на високому кріслі зліва від Атаучі, повернув¬ся до Ґрема, Левка і Яна, котрі розмістились на задній лаві.
—Він відмовляється везти нас далі.
—Чому? — скинув брови українець.
—Не говорить. Каже, туди просто не можна.
Левко окинув човняра презирливим поглядом.
—То скажи йому, що ми не віддамо другу половину платні.
Сьома переклав, Атаучі ображено плямкнув губами, після чого за«
вів мотор і... став розвертати човен за течіею.
Хлопці попідстрибували.
—Ей!
—Агов!
—Ти що робиш?
—Стій. — Росіянин схопив індіанця з руку. — Почекай. — Мо тор заглух. — Що ти хочеш?
—Ти не казав, що ви пливете далеко, ти не казав, що треба звер¬тати з Такуатіману, ти обманув мене — у протоки ніхто не плаває! І Іі коли.
—Ми докладемо зверху двісті песо, — запропонував Семен.
Він би ніколи не зробив такої пропозиції, не порадившися з това
ришами, якби знав, що Атаучі вимагає надбавки. Але хлопець бачим по очах індіанця, що той думає не про гроші, він боїться.
Атаучі завагався і невдовзі промовив:
—Ні.
Голос був достатньо тихим, щоб росіянин продовжував:
—Триста песо зверху, сімсот за всю поїздку.
Цього разу — довша пауза, але в кінці та ж відповідь:
—Ні.
Сьома знову обернувся до хлопців, заговорив англійською:
—Я хочу запропонувати йому чотириста песо.
-Понад ті, що ми вже заплатили? — розкрив рота Ян.
—Так.
Ти здурів! — обурився Левко.
Інакше він не погодиться.
Річна Танцатіманц 2GG нм цгорц за течією від Пуерто-Мапьдонадо v
Це вона. — Левко обома руками стискав «Garmin GPSniap», дивлячись на притоку, що відгалужувалась ліворуч. — Координати Збігаються.
— Атаучі, — окликнув човняра Семен, — туди! — 1 показав ішльцем на поворот. Замість спрямувати синій гумовий «
BRIG
Falcon 570» у притоку, мачігуенга спинив двигун і подивився на росіянина з дивним вира- юм. На обличчі проступала суміш переляку й образи. — Я туди не поїду, — прогугнявив він іспанською. Сьома отетерів. — Ми ж домовились. Ми заплатили тобі, Атаучі! — Далі не поїду, — мотав головою індіанець. — Що він каже? — Сатомі обернулась.
Вона сиділа в носовій частині човна перед рульовою тумбою, і за Дгсятьі годин дороги її почало нудити від монотонного полотна ман¬грових заростей, що лише зрідка поступались піщаним пляжам, •“’дине, що запам’яталось на тлі зелено-бурого переплетіння точ-них стовбурів і листя, — це двоповерхова халупа Тора Сандерса, Котру загін проминув, не зупиняючись, о пів на восьму ранку. Ма-лахітові зарості рясно обліпили хатину, здавалося, її готовою вту-лили в непробивну масу джунглів. Колись давно зелень, схоже, під-чищали: то тут, то там проступали сліди сокири й садових ножиць, Проте нині подвір’я виглядало занедбаним. Левко пропонував спи¬ши ись і зазирнути, хоча б переконатися, що норвежець іще живе у хижі, але Сьома наполіг на тому, щоб прямувати до скелі Голова Папуги, не гаючи часу. Проти течії «Falcon 570» розвивав швид¬кість 20—25 км/год, і росіянин небезпідставно сподівався діста¬ти. місця висадки ще до смерку. Часу зупинятись біля житла То¬ра не було.
— Скажи йому, що ми не мільйонери. — Українець безпардонно ііцьиув пальцем на Атаучі. — Скажи цьому здирнику, цьому чорно¬пикому сучому сину, що...
— Не в тому суть, Лео. Він не вимагає, він боїться їхати до Голо¬ви Папуги.
— Зрештою, це не так і багато — вісімдесят песо з чоловіка, — порахував Ян. — Нічого собі небагато, — фиркнув українець, — майже тридцять баксів! Левко, Ґрем і Ян швидко обговорили пропозицію Сьоми і нехотя Погодились. — Вісімсот песо, — коротко промовив Семен. Двісті шістдесят до¬ларів за один день. Хлопець тупо руйнував економіку регіону, такого одноразового вливання готівки за банальне перевезення вантажів І людей вгору по річці тут не знали з часу появи іспанців. Атаучі подивився на Сьому промовистим поглядом «за що ти зі мною так?», узявся за кермо і повернув моторку проти течії. Через хвилину вони вже мчали по протоці на захід.
