Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Крім сеї воєнної справи Тетеря мав порушити перед урядом ріжні инші:
“Гетьман бє чолом цар. в-ву.: він уже в старости, а кождий чоловік не безсмертний, і проживши стільки літ хотів би душу свою перед смертю очистити. Турбує його, що тепер війна ведеться зразу з кількома державами; всяка війна кінчиться згодою, і нехай цар. вел. не думає, що гетьман хоч згоди прагне, а шукає війни і кровопролиття. Ні, гетьман і сам турбується тим, щоб дати християнству спокій і замиритися хоч з одною державою: хоч з польським, хоч з шведським королем.
“Велів також бити чолом, щоб вел. государ не памятав того, що він, гетьман, не прийняв був виленської комісії і мав що до неї сумніви, так наче б хотів (з Польщею) не згоди, а війни. Ні, гетьман комісії не приймав тільки тому, що Поляки на з'їзді поводилися фальшиво, і (здавалось йому), що комісія неправдива, тому що багатьом доводилося чути від Ляхів такі слова, мовляв царське вел. відступив їx назад Коруні Польській. А тепер, переконавшися з царських грамот, що комісія не має в собі ніяких лихих замірів (“комісія правдива”), і цар не має заміру віддалити (козаків) від своєї руки, Б. Хм. таким фальшивим, лядським словам уже не вірить і в усім покладається на царську волю. Чи схоче він замиритися з польським чи з шведським королем, (козаки) тому будуть раді і в нічім не противляться царській волі”.
“Тепер польський король прислав до гетьмана гінця перед своїм послом: чи прийме його гетьман чи ні? Буде послом Бєньовский. Коли гетьман Бєньовского не прийме, більше король до гетьмана в тій справі нікого не пришле. Гетьман відправив гінця з тим, щоб Бєньовский приїздив, і хутко його сподівається. А той гінець натякав, що король посилає Бєньовского з тим: коли цар і гетьман згоди з ним не вчинять, то Полякам прийдеться піддатися турецькому султанові, а тоді хоч плач-прийдеться їм воювати з гетьманом і з військом Зап. А як не піддадуться бісурменам, а цар з ними не замириться, то вони-кажуть-замиряться з Шведом, поступивши йому Прусію і Ґданськ. Через те гетьман і хотів просити царя, щоб з ким небудь замирився. А коли рішить замиритися-з польським королем чи з шведським,-гетьман пішле і від себе значних людей послами, щоб згоду з цар. вел. вчинено, так як цар собі бажатиме” 18).
На иншій конференції Тетеря з тов. ще до того додали: “Кримський хан післав через Молдаву до польського короля свого посла Дедеш-аґу з 30 особами-оглянути його війська: коли у короля військо велике, хан хоче разом з ним ударити на царських підданих, а коли мале, то хан хоче війти в союз з Шведами і Ракоцієм, знов таки щоб на них ударити. А причину дає таку, чому Москва в Вильні замирилася з польським королем не порозумівшися з ханом? Та Московська держава і з-давна з ними (Татарами) в неприязні. Тому гетьман дуже наказував просити царської ласки, щоб цар велів ще до весни замиритися з котрим небудь королем. Бо коли Поляки, поступивши Прусію і Ґданськ замиряться з Шведами, та сполучившися з ханом напишуть до турецького султана, а султан дасть свій наказ Венграм, Волохам і Мунтянам-звелить їм зібравшися разом іти на царські (українські городи) і на царських підданих (козаків),-тоді буде у царя десять неприятелів” 19).
Стараючися зрозуміти сі доволі таки плутані балачки 20), я уявляю собі провідні гадки гетьмана так. Перед усім, він виправдується перед царем з закидів зроблених йому Бутурлиним, що він має завзяток на Ляхів і не хоче з ними миритися, хоч би державна рація то наказувала. Ні, він не має завзятку тим більше що й не годиться се йому, як людині старій, що готується до смерти. Він повторяє своє старе переконаннє, що не можна вести війну одночасно з Польщею і з Швецією, треба з котримсь помиритися- як з Польщею, то нехай і з Польщею. Але в останній формі він все таки піддав цареві думку, що треба б добре обрахуватися-чи не краще замиритися з Швецією, так як козакам сього хотілось. Потім-з ким би не велися переговори: чи з Поляками, чи з Шведами, треба щоб в комісії брали участь представники гетьманського уряду як повноправні члени, і треба сеї справи не відкладати-щоб за зиму довести договір до кінця. Нарешті-гетьман виговорює собі такби сказати-право прийняти Бєньовского і вести з ним сепаратні переговори.
Крім того всього доручено Тетері купу персональних справ: мабуть не тільки те що заховалося в актах його посольства, а далеко більше. Іван Виговський післав з ним таку чолобитню цареві: “Будучи вірним підданим і т. д., чолом бю до лиця землі, щоб в. вел. пожалував мене маєтностями, що держав пок. Богдан Стеткевич каштелян новгородський, а тепер належать його доньці, котру я волею божою, а твоїм щастєм (!) за жінку собі взяв”. “Також за Костянтина брата мого і Павла Тетерю зятя мого до лиця землі чолом бю, щоб їм згідно з окремою чолобитною ласку показав-а ту ласку я сам і вони з усім домом нашим весь вік живота свого отслужувать будуть готові”... “І потім ще раз десятирицею чолом бю просячи всьому, що Павло Ів. Тетеря в. цар. в-ву подасть, істинно повірити і ласку свою в усіх проханнях показати” 21). На окремих листках маємо подані від Тетері реєстри: Дідичних маєтностей Стеткевичівських, щоб цар дав наказ всім своїм воєводам, аби вони ті маєтности передали в володіннє пані Виговської, а коли б не хотів дати їх, аби дав взамін їх инші, а крім того “в наддачу попустошених дібр Стеткевичівських” містечко Кадин з присілками, в воєводстві Мстиславськім-що належало Глібовичеві. Далі — реєстр маєтностей пана Івана Мещерина, тестя Костянтина Виговського-що просив собі сей Костянтин 22). Для себе самого Тетеря просив-переписати йому на перґаменті грамоту на міст. Смілу видану 1654 р., тому що вона зіпсувалася, як була закопана в землі 23), і т. д. Але що з приводу сього всього в Москві говорилося, відкладаю надалі-бо то вже було по смерти гетьмана, а тут я мав пояснити, з чим посольство було вислано, і тепер повертаю до ситуації перед Богдановою смертю.
Примітки
1) Ся фраза в ориґіналі (себто москов. перекладі) еліптична-Акты Ю. З. Р. XI с. 713.
2) В друк.: “ДнЂстр и Буг”, може розуміти й так: перейшов Бог і Дністер під Рашковим, але се менш правдоподібно.
3) Бєньовский мав подвійне імя: Станислав-Казимир.
4) “Кончее”
5) Мабуть в розумінню пограничних городів.
6) Мабуть треба розуміти: помирити Поляків з шведським королем і Ракоцієм.
7) В пер.: “миру того не отлучны”.
8) Козацькі себто.
9) Акты Ю. З. Р. XI с. 713-5, московський переклад, фразеольоґію його покорочую.
10) Акты Ю. З. Р. XI с. 751-8.
11) Тамже с. 725-6.
12) Звісний епічний вираз з українських величальних пісень (тепер колядок).
13) Тамже с. 759.
14) Тамже с. 760.
15) Тамже с. 740-2.
16) Тамже с. 711-2.
17) Тамже с. 742-3.
18) Акты Ю. З. Р. XI с. 721-3.
19) Тамже с. 747.
20) Я спростив стилізацію, доволі неясну і ухильчиву: очевидно посли говорили “не просто”, а дяки записуючи і стилізуючи на свій лад, зробили вислів ще більше неясним і незручним.
21) Акты Ю. З. Р. XI с. 717.
22) Тамже с. 719-720.
23) Тамже с. 770.
КАТАСТРОФІЧНИЙ КІНЕЦЬ РАКОЦІЄВОГО ПОХОДУ: НАСТУП ХАНА, КОЗАЦЬКІ ЗАХОДИ ПРОТИВ НЬОГО І ХАНСЬКІ ПРОБИ ПОРОЗУМІННЯ — ЛИСТ ХАНА 20 ЛИПНЯ З-ПІД ШАРГОРОДА, ГЕТЬМАН КЛИЧЕ В ПОМІЧ РОМОДАНОВСКОГО-ЛИСТИ ЙОГО ДО РОМ. З 3 (23 ЛИПНЯ), ХАН ПІД КАМІНЦЕМ-ЛИСТ ДО КОРОЛЯ, КОЗАЦЬКІ ЗАСТАВИ ПРОТИВ ОРДИ, ПОГРОМ ОРДИ ПРИ ПОВОРОТІ.
Можливости діверсій, козацькі застави і під'їзди, що стрічалися в поході 1), й перспективи дуже невірної боротьби з козаками настроювали дуже скептично хана і кримську старшину і змушували їх шукати всяких виходів з неприємної ситуації, всяких способів порозуміння. Ми бачили з записок Шебеші, які жваві зносини велися про се між ханською ставкою і Чигрином. Лист хана писаний в Шаргороді в сам день виїзду Тетері до Москви і пересланий від гетьмана до Ромодановского, служить цікавою ілюстрацією сих заходів. Характеристичний самою своєю безграмотністю, він варт того щоб його навести в цілости. Але й зміст його цікавий: він говорить про часті посольства, про настирливі прохання до гетьмана, щоб він вийшов Татарам на зустріч на Кодиму і повторив добичливу прогульку на Молдаву, і виявляє велике небажаннє татарської верхівки воювати з козаками замість такого здобичного рейду вкупі з ними:
