Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
“Питав Виговський чоловіка, що прийшов з табору (очевидно Ждановича), чи там чули, що хан уже рушився, і що Турки ідуть на Семигород і обидва Волоські князівства. Той відповів, що такі чутки були під Замостєм, що Татари рушають і Козаки також, і не знати було з ким козаки мають битися: з Татарами, з Москвою чи з Шведами-міркували над сим. Я завважив, що і наш пан не має відомостей про їх наміри”(536-7).
Наступає кілька записок, надписаних числами 25,24, знов 24 і 28, але я вище вже висловив сумніви щодо дати приїзду посольства Матвеева; взагалі в сих цифрах щось недобре (див. нижче), і їх не можна приймати за певні дата.
“24. Знову приїхали два московські посли, зміст їх посольства такий, що (гетьман) мусить розірвати свій союз з шведським королем і князем семигородським і мусить іти разом з ним на Волоські князівства, потім на Семигород, завоювати їx і потім звернутися на Поляків. Гетьман відповів, що він сього союзу не розірве, бо шведський король дотримує дану присягу, а він, гетьман, не обіцяв своїм союзникам помочи против Москви. Сказав також, що ті 60 тис. війська, що стоять на литовській границі для помочи Польщі, коли підуть, то не вернуться” (537) 20).
Під 25 приїзд польського посла і звістка про Лупула, що він обіцює козакам великі гроші, аби вони йому помогли дістати Семигородське князівство. Потім, під 24-приїзд посла з Валахії-“тепер у гетьмана два московські посли, посол польський, шведського короля, семигородського князя і обох воєводів; був і татарський, але вже поїхав” 21).
“Гетьман сказав, що не пустить нас до хана, мусить попереду зложити договір, тоді наше посольство подасть йому свої пропозиції, коли піде на се, то добре, коли ні... (недокінчено, 537).
“Московський (цар) хоче, щоб козацький (гетьман) був йому підвладний (subjugalis) і робив що йому цар звелить; гетьман має там своїх людей, ті сповіщають його про все. Він так відписав цареві: я піддавсь не на те щоб робити що ти скажеш. Дай но краще мені своє військо в руки, аби я міг робити з ним що зможу. Я з польським королем уже перед тим бився, щоб вернути свободу мині й козакам, аби вони не були хлопами, але носили козацьке імя, як давніше” (538).
“Московського посла відправив з тим, щоб військо (московське) рушило зараз і прийшло (на Україну): він додасть їм козаків, що будуть їм за провідників” (538).
“Сеї зими збунтувалось було на гетьмана яких 1000 козаків. Він велів тих бунтівників взяти на реєстр (regestralta) і вислав з Запоріжжя в бій, а Татарів попередив, щоб вони були готові і всіх їх побили: він хотів їх знищити, тому що вони бунтувались против нього. Татари їх всіх окружили. Коли б ся інтриґа (praktikat) стала відома, було б гетьманові лихо з військом (koztok).
“(Тепер) Запорізькі козаки всі пішли на море, тільки діти лишилися дома.
“Він (гетьман) боїться Запорізьких козаків, тому, що вони бунтуються, а тут оселих не боїться, бо коли котрийсь піде против нього, зараз велить його привести і вбити. Тому сі не відважуються виступати, тільки ті другі” (538).
“Минулої осени запросив був Виговський гетьмана до нового монастиря (мб. своєї фундації) на празник. Як гетьман там наївся, пішов і ліг. Оден калугер підніс свій кубок на здоровє Виговському, щоб був гетьманом. Гетьман збудився, велів сідлати коней, приїхав з 30 козаками і напавши на Виговського, витягнув уже на половину свою шаблю примовляючи: “Хочеш бути гетьманом!” Поїхали оба до Чигрина, гетьман зліз з коня в господі Виговського, і почали там сваритися. Виговський переказав, щоб прийшли його салдати. Прийшло їx щось 14. Виговський поплакував перед гетьманом, а сам поглядав через двери, чи нема там кого, і вже тоді набрався духу, як побачив своїх людей. Гетьман сів на коня і поїхав до дому. Ковалевський також був тоді в монастирі на обіді, і гетьман велів його шукати від хати до хати, щоб убити, за те що він був тоді там” (541).
Під 28: “Привели язика. Гетьман написав Запорізьким козакам, щоб вони не йшли (на море), доки він їм не скаже-він їм дасть знати. Ті відповіли, що тутешні козаки досить збогатились, а вони вже давно не мали здобичи, і пішли. Вони мають 400 човнів, а як з'єднаються з Донцями, матимуть ще більше.
“Запорозці зловили язика. Взяли на муки 4 яничарів і 2 Татар, і ті оповідали, що Турки й Татари йдуть разом на козаків, хоч і кажуть, ніби то йдуть на Семигород. Але иншим разом казали трохи инакше: що вони підуть перше на Семигород і на обидва Волоські князівства, а потім на козаків. Антонові гетьман написав, щоб ішов з козацьким військом під Камінець і здобував його” (538).
“Виговський говорячи з другим московським послом, сварилися про те, як се без відому царя зложено союз з Шведами і семигородським князем, і чому гетьман ніколи не приїде персонально порозумітися з царем, а посилає послами простих козаків. Виговський на се говорив, що як цар в своїй землі цар, так гетьман в своїм краю князь або король, він свій край шаблею здобув і з ярма (iga) визволив. “Коли хочете, заховуйте приязнь, і жийте з нами по доброму, коли ні-будемо боротися і наведемо на вас Татар, Шведів, Угрів. На се Москаль сказав зпочатку, що будуть наступати на козаків. Виговський на се одрік: “Ви хочете тільки городів, а про християнство не дбаєте. Як перше нам церкви забирано-і ви не кращі від Євреїв! ріжниця тільки та, що ви хрещені, але повні поганства (pogansag).
“Першому послові Виговський ще сказав, що коли вони пришлють поміч, то вона мусить іти під Камінець.
“Говорив іще московський посол, аби шведського посла і семигородського віддано їм до рук, аби відвести до московського царя. Виговський відповів: “Як нам се зробити? Се наші приятелі, вони прийшли помагати нам воювати Поляків”. Хотів також знати (московський посол), з якими інструкціями ми прийшли, і які переговори вели” (539).
“Казав (Хмельницький очевидно), що він додержує присяги кожному союзникові. До Литви посилає 50 тис. війська, відти підуть козаки деинде (розум. мабуть-на Польщу).
“Говорив шведському послові і таке, що скорше розірве союз з Москвою, ніж з Шведами, і коли йому вдасться замиритися з Татарами, то він таки розірве союз з Москвою, візьме Татар і справить на них (на Москву). “Чекають з чим повернеться їx козацький посол від Турків: чи Порта добре до них построєна. Але Татари вже розірвали союз, вибивши без усякої причини тисячу козаків” (539-40).
На окремім листку без дати, мабуть коло 1 липня: “Приїхали посли з Литви, від Сапіги і від маршалка-піддаються гетьманові; коли гетьман буде стояти по московській стороні, вони також, коли гетьман буде триматися Шведів, вони також будуть по його стороні. Гетьман відповів їм, що кождого хто йому піддасться, він прийме в свою протекцію, тільки мусять прийняти до своїх фортець козацькі залоги. “Коли мені хтось простягає одну руку, я простягаю обидві, але мусить бути до мене з щирим серцем”. “Недавно, коли московський посол став перед гетьманом, а той лежав на ліжку, посол зажадав, щоб гетьман устав і прийняв царського листа стоючи. Гетьман відповів, що він уже не встає й перед богом, не тільки перед ним. Посольство було таке, що коли гетьман хоче, цар замириться з Шведом, і чого він хоче, того буде хотіти й цар.
“Польський посол, що їхав з інструкцією до Порти, попав (в козацькі руки), листи переслано цареві; в них стояло, що Поляки тільки з біди на якийсь час війшли в союз з Москвою, але не будуть триматись сього союзу.
“Гетьман не хоче кликати московського війська в поміч на хана, аби (цар) потім не казав, що Татар прогнано з його поміччю, і не жадав за се частини його землі. Його і Запорізького війська буде досить, щоб приборкати Татар.
“Гетьманові прислано язика, що хан стоїть на місці і тільки мурз післав на Молдавію. Гетьман післав туди також своє військо, аби воно било їх (Татар) разом з молдавським, мунтянським і семигородським. Направляє перевози, а Запорізьким козакам велів напасти на Крим” (540).
“Юрко Рац прислав свого поручника - спитати Виговського, куди йому йти 22). Той відповів-нехай іде до дому; потім сказав, що туди він його не пускає, але коли хоче йти до Шведів, то добре, бо се наші приятелі, а до Семигороду і до Турків він його не пускає, бо сам жалуватиме, коли піде туди”.
