Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Гетьман виправляв з сим листом Данила-мабуть разом з послами обох господарів і з своїм посольством до Царгороду-про се довідуємося з листу гетьмана до воєводи Щербаня, з 18 (28) липня 3). Гетьман повідомляє, що він все військо скликав до табору, для охорони від Татар, вислав свого посла до хана, і що він довідається про його наміри, на підставі того уложить дальший плян; висловлює надію, що хан послухає його порад і занехає ворожі пляни против його союзників. Зрештою про все що довідається про Орду, і які вісти будуть з Царгороду, обіцяє повідомити. Лист держаний взагалі в тоні спільної боротьби в інтересах православної віри против мусульманського світу.
Переходимо до відомостей Шебеші.
Сим разом маємо від нього чимало. Крім цитованого вище дневника його подорожі заховалась його реляція, вислана князеві в останніх днях червня н. с., і потім кілька записок з його довгого чигринського побуту-від 20 червня до 16 серпня н. с.; вони писані здебільшого без днів і не приведені до ладу 4), містять всяку всячину, що доводилось Шебеші чути-на жаль часто без зазначення, від кого саме і коли. Се зменшує їх вагу, хоча ясно, що сі вісти і розмови походять головно від Виговського. В кождім разі вони інтересні, як відбиттє того, що говорилося тоді в Чигрині,-хоча б для “дипльоматичного вжитку”, а дещо таки й незвичайно інтересне, так що я вибираю все інтересніше, дещо систематизуючи сі розкидані звістки, підбираючи матеріял разом, пропускаючи деякі незрозумілі місця. Записки мають характер сирового неупорядкованого матеріялу. Подекуди фрази недокінчені, або записані на стільки “для себе”, що їx не можна зрозуміти. Надаючи велику вагу свому матеріялові, досі не заведеного до нашого історичного обігу-хоч опубліковано його вже більш як півстоліття, я крім перекладу спорядженого віденським спеціялістом-перекладчиком, звернувся до відомого мадярського історика проф. Домановского, щоб він доручив якому небудь будапештинскому спеціялістові зробити другий переклад для контроля, що він і зробив ласково, сам його провірив і виправив. За всім тим дещо таки лишається неясним.
Починаю від звідомлення Шебеші 5). “Прибувши разом з шведським послом до гетьмана,-пише він Ракоцієві-я передав йому вашого листа і пункти згідно з інструкцією 6). Він не згодився, щоб ми їхали до хана, бо він має велике завзяттє на наші три краї і всі сили збирає на їx знищеннє. Від воєводів вчора вечером прийшли листи 7), що три їx калараші заковані в кайдани, і ваш гонець Крачон. Воєвода писав ханові про прихід послів від шведського короля і від в. м.-але той заткнув уха і нічого не хотів слухати. Він сам вийшов, перейшов уже за Дніпро, його посол був у гетьмана і всяко обробляв його, щоб він розірвав союз з в. м. і йшов з ним пустошити наші три краї. Його милость гетьман післав на се свого посла з короткими словами: коли хан хоче бути з ним у згоді, нехай не йде на його союзників, инакше гетьман розірве з ним згоду і буде його неприятелем; козаки в зборі, коли хан рушиться, він піде за ним і дасть йому бій. Під Камінець він також післав 20 тис., дорога (Татарам) буде відтята, так щоб вони не могли сполучитися з Поляками. Гетьман чекає тільки свого посла (щоб знати), як заявився хан: чи хоче зістатися в добрих відносинах, чи ні. Тоді гетьман хоч хорий, сам виїде до війська.
“Московський посол також тут; нема що боятись, аби вони дали поміч Полякам. П. Барчай написав мені, що Турки хочуть на новий місяць зайняти Єне 8); тіга темешварського баші казав його чоловікові, що той чекає лише кінця байрама. Вашій м-и не пошкодить посунутися з військом під Камінець, щоб післати поміч (туди), бо війська тут досить. Гетьман обіцяв поміч, але Турків більше, і вони можуть наробити в краю великої шкоди.
“Антін-тамошній козацький ґенерал дуже нарікав на в. м., що ви його про ніщо не повідомляєте, а Угри убивають і грабують (козаків) де запопадуть. Гетьман був також дуже ображений, що вже давно не має від вас ніяких відомостей про те що діється
“Велінґ (свого часу) розповів був йому, що в. м. вимагаєте Камінця, Львова і Бару; по довгих запевнюваннях він заспокоївся, що такого жадання в. м. не доручали. Він викликав Данила з Суботова-і насамперед спитався, чи ми маємо такі доручення. Той присяг, що ні. Инакше він би з нами й не говорив і зараз би відіслав назад.
“Писав Антін також, що в. м. не пускаєш його на Поляків-бо вони б їх вибили, і що в. м. веде з Поляками переговори.
“Московське посольство полягає в тім, що цар запевнив гетьмана, що він Полякам не поможе,-посол присягається, що поміч не буде післана.
“П. Виговський обіцяє постаратись, щоб Татари Полякам не дали помочи. Він оповідав, що Поляки пообіцяли Туркам Камінець, але (козаки) сього міста Туркам не попустять, а заберуть собі.
“Тих Німців, що гетьман писав, він не може післати, бо вони стоять під одною фортецею в Литві” (зараз побачимо, що се мова про Старий Бихів).
В записках Шебеші знаходимо сей самий матеріял, що він виложив в своїй реляції, але з деякими небезінтересними додатками і відмінами.
“Від московського царя прийшло посольство до козацького гетьмана, 150 коней”-починається перша записка, мова очевидно про посольство Бутурлина. Пункти такі:
1. Чи гетьман бажає замирення (царя) з шведським королем? Гетьман сердито відповів, що цар мусить замиритись і нагородити шкоди вчинені в краях (шведського короля), в Лівонії й Інфлянтах, бо коли вони не замиряться, (гетьман) разом з Татарами й Турками воюватиме Москву.
2. Московський цар жадає собі города і фортеці Старого Бихова, в Білоруси, що піддався гетьманові; але гетьман відказав що його не віддасть. Він (гетьман) хоче відібрати від нього (царя) Могилів-тому що його здобули козаки.
“Гнівався гетьман на шведського короля, що він затитулував московського цісаря Mostoviae dux.
“На границі Московії й України (Okraina) стоїть на поготові 75 тис. московського війська; московський цісар полишає гетьманові вести їх, куди хоче.
“Від хана тут часті посли, і тепер чекають якогось мурзу. З одного боку хочуть вони обмінятися присягою з молодим гетьманом і відновити з ним договір, з другого- плянують похід против обох волоських князівств і Семигороду. Гетьман відповів: “Як ви хочете йти на волоські князівства й на Семигород, коли вони ретельно платять цісареві данину і заховують вірність? Як би не заплатили, я б пішов з вами на них. А може ви тому на них гніваєтеся, що вони на моїх ворогів виступили і мині поміч дали? Але ж, сі краї в приязні зо мною, я з ними зложив союз, і вважайте: коли ви хочете рушити (на них), я наступатиму на вас морем і сухопуттю, я піду за вами, куди ви ні підете- чи на сі три князівства, чи підете в поміч Полякам, а пошлю військо на Крим і велю забирати ваших жінок і дітей. Вважайте, чи ви в тих трьох краях добудете більше?
“Виговський сказав, що за Дніпром 15 тис. козаків, мають наказ іти на Крим, коли б (хан) вирушив. Казав також, що московський (цар) не дасть помочи Полякам ні на шведського короля ні на князів.
“Гетьман хоче воювати також в Т. (Турками), просить у шведського царя 5 тис. Шведів, а сам дає 10 тис., аби тільки оповістити се людям. Він посилає до шведського короля свого посла Ковалевського. Розвідувався також, чи (Шведи) не могли б прийти (на Турків) морем з Швеції й Анґлії.
“Виговський сказав, що Поляки пообіцяли Туркам Камінець, аби лиш їм помогли. Вся їх надія в Татарах була і тепер єсть, але козаки їх затримують. А про Камінець Виговський казав, що він їм самим (козакам) буде належати, і вони його не попустять нікому” (531-2).
“Антін, козацький ґенерал 9), що тепер з нашим князем, прислав гетьманові скаргу на нашого пана, і гетьман був нею збентежений. По перше, що Угри зле з ними поводяться, вбили 300; де вони стрічають їх в такій скількости, що можуть з ними упоратись, вони їx (козаків) грабують і побивають. Гетьман сказав (з сього приводу): “Коли вони так поводяться з моїм військом, я вже знаю, що маю робити! Моє військо здобуло всі побіди, і воно побороло всі труднощі 10). А тепер, коли так буде справа йти і далі, я пішлю туди 50 тис. козаків і всі Семигородці за один день будуть знищені”.
