Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
майбутнім
ху-
дожником-баталістом.
У
1810-1811
роках
продовжив
навчання
у
П'єра
Герена.
Окрім
живопису
він
пал-
ко любив коней, їзду верхи і перегони. Цю любов йому і
своєму сину Орасу прищепив Карл Верне, який славив-
ся умінням малювати цих благородних тварин.
Перша картина Жеріко з'явилася в Салоні 1812
року. Вона мала назву «Офіцер кінних єгерів імпера-
торської гвардії, який іде в атаку». Сучасникам ху-
дожника зрозуміло, що в традиційній рамці кінно-
го портрета народився новий історичний живопис.
В історію перетворювалась сучасність, у центрі якої
був безіменний солдат, збірний образ усіх тих, хто був
165
головною дійовою особою в завойовницьких війнах На-
полеона.
Через два роки він виставив у Салоні картину «По-
ранений кірасир, який залишає поле бою», де виразив
хвилювання і тугу, що супроводжували крах наполео-
нівської епохи.
Розчарувавшись у політиці Наполеона, Жеріко всту-
пив до загону мушкетерів, які супроводжували короля
Людовіка XVIII, який тікав із Франції, коли Наполеон
тимчасово, на сто днів, повернувся до влади.
У 1816 році художник їде до Італії, де вивчає ан-
тичність, щоб створити картину про єдиноборство лю-
дини і тварини під час традиційних перегонів на нео-
сідланих конях, які проводились в античному Римі на
Корсо80 в часи карнавалів. До цієї картини, що не була
закінчена, художник зробив кілька ескізів. Найбільш
виразний з них «Ловля дикого коня». На ескізі зама-
льовано напівголих юнаків, які загнуздують розпаші-
лого коня.
Приїхавши з Італії до Парижа, Жеріко намалював
картину «Пліт з «Медузи» (1818-1819) і виставив її в
Салоні 1819 року. Сюжетом до неї стала гірка доля лю-
дей, що в липні 1816 року зазнали корабельної ава-
рії фрегата «Медуза» і дванадцять днів блукали без
їжі та води на плоту. Для картини Жеріко вибрав мо-
мент, коли із 149 чоловік, які були на плоту, залиши-
лося 15 осіб, які, втративши надію на порятунок, по-
бачили вдалині щогли брига «Аргус». Цієї миті відчай
людей переходить у надію. Герої Жеріко, потрапивши
в трагічні умови, подолали стихію, відчай, взаємне від-
чуження і залишилися людьми. Вся творчість Жеріко
166
була сповнена глибокої віри в моральну силу та кра-
су людини, для нього людина була мірилом усього на
землі. Шарль Клєман, який написав книгу про Жеріко,
визначив зміст картини точним словом: людяність!
Людяністю сповнені і роботи художника, виконані в
Англії, де він жив у 1820-1821 роках. Тут в техніці лі-
тографії він виконав ряд аркушів, присвячених побу-
ту лондонських вулиць.
Жеріко цікавився історією України. Він співчутли-
во ставився до її боротьби за незалежність від Росії і у
1823 році намалював портрет гетьмана Мазепи.
Художник помер 26 січня 1824 року в Парижі. Пе-
редчасна смерть настала після тяжкої хвороби, при-
чиною якої була травма, отримана при падінні з коня.
У день смерті Теодора Жеріко французький живо-
писець Ежен Делякруа81 занотував у своєму щоденни-
ку: «Хоча він і не був моїм, у повному розумінні слова,
другом, це нещастя все ж таки вразило мене в саме сер-
це; воно примусило мене кинути роботу і знищити все,
що я зробив». Через багато років Делякруа писав: «До
числа найбільших нещасть, які понесло мистецтво на-
шої доби, варто віднести смерть дивовижного Жеріко».
Твори Теодора Жеріко зберігаються в Луврі.
167
ОРАС ВЕРНЕ
(1789 — 1863)
французький живописець
Картина… На сорок су полотна
та фарб або на сто тисяч
франків таланту.
Оноре де Бальзак
Французький живописець Орас Верне народився
20 червня 1789 року в Парижі в родині славнозвісних
художників. Його батько Карл Верне був портрети-
стом і баталістом, дід з боку батька Клод Жозеф Вер-
не — знаменитим мариністом, дід з боку матері Моро-
молодший — славетним рисувальником, дядько Жан
Франсуа Шальґрен — видатним архітектором, авто-
ром всесвітньо відомої паризької Тріумфальної арки.
Змалку за Орасом Верне закріпилася репутація
вмілого рисувальника. Малюнки на замовлення він ви
168
___________________________________________________________________________________________
Українсько-французькі зв'язки
в особах, подіях та легендах
конував з одинадцяти
років, а невдовзі став
малювати
картинки
для модних журна-
лів та карикатури
на звичаї часів Ди-
ректорії (1795-1799).
Його учителями жи-
вопису були Ф.А. Ве-
н сан і батько, літо-
графії він навчався у
Ж.М. Моро.
Молодого
худож-
ника
захоплювала
військова
тематика.
1822 року він виста-
Орас Верне. Автопортрет.
1834рік.
169
вив у своїй майстерні на огляд публіки 45 картин про
військове минуле наполеонівської Франції («Захист
застави Кліші», «Солдат Ватерлоо», «Відставний сол-
дат-хлібороб», «Смерть Понятовського» та інші). В Са-
лоні 1824 року Орас Верне виставив полотно «Битва
при Монмірайлє», яке Стендаль відмітив як приклад
нового живопису. Одержавши загальне визнання, ху-
дожник у 1826 році нагороджується орденом Почесно-
го Легіону. Цього ж року він бере участь у виставці на
вулиці Гро Шене на користь грецьких повстанців, які
вели боротьбу за незалежність своєї батьківщини.
Верне був шанувальником творчості англійського
поета Джорджа Байрона82 (1788-1824) і під враженням
його поеми «Мазепа» (1818) виконав дві картини, при-
Художник Орас Верне. Інвалід, який подає прохання
Наполеону на па-
раді гвардії перед палацем Тюільрі у Парижі. 1838рік.
170
свячені великому гетьману України: «Мазепа, прив'я-
заний до коня» та «Мазепа під вмираючим конем».
У 1829 році Верне призначили директором Фран-
цузької академії в Римі. Він змінив на цьому посту П'є-
ра Герена, який був учителем його найближчого друга
художника Теодора Жеріко та Ежена Делякруа.
Після Липневої революції 1830 року королем Фран-
ції став представник молодшої гілки династії Бурбонів
герцог Орлеанський Луї Філіпп (1830-1848). Він вирішив
створити у Версалі військово-історичну галерею. Король
захоплювався талантом Верне і доручив йому у 1835 році
намалювати серію картин на тему подвигів французької
армії в Алжирі. У 1836 році художник поїхав до Північ-
ної Африки, звідки привіз матеріали для чотирнадцяти
картин. Для військової галереї Версальського палацу він
малює також картини на сюжети відомих битв, які від-
бувалися при Фонтенуа у 1745 році, при Йєні у 1806 році,
при Фрідланді у 1807 році та при Ваграмі у 1809 році.
