Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
ховала його смак, наповнила його надією і бадьорістю,
176
допомагала в тяжкі часи, була відданим і щиросердеч-
ним другом. Після її смерті у 1836 році Бальзак писав:
«Жінка, яку я втратив, була для мене більше ніж мати,
більше ніж подруга, більше всього, чим одна люди-
на може бути для другої... Під час великих бурь вона
підтримувала мене словом і ділом і своєю відданістю.
Якщо я живу, то завдяки їй; вона була для мене усім».
Намагаючись добитися фінансової незалежності,
Бальзак вирішує стати видавцем. У 1825 році він ство-
рює компанію для видання однотомників класиків лі-
тератури: Лафонтена, Мольєра та інших. Але видав-
ництво зазнало краху. Бальзак робить чергову спробу
комерційної діяльності. Позичивши гроші у батька і
Лори де Берні, він купує друкарню, а потім словолит-
ню. Друкує книги, довідники, каталоги торговельних
фірм та іншу друкарську продукцію, але підприємство
зазнає збитки. Через три роки Бальзак продав його. За-
лишився борг більше 50 тисяч франків, який став по-
чатком багаторічного боргу. Цей борг, безперервно зро-
стаючи, висів над письменником до кінця його життя.
Але Бальзак не здається. Незважаючи на невдачі,
він наполегливо просувається уперед, до літератур-
ної слави. Улітку 1828 року починає писати роман з
історії французької революції 18-го століття — «Шу-
ани». Весною 1829 року роман вийшов у світ. Це був
його перший роман, підписаний ім'ям Оноре Бальзак.
До цього він підписував свої твори псевдонімом Орас
де Сент-Обен, бакалавр красного письменства. Крити-
ка зустріла роман стримано, проте читачам він сподо-
бався. Це був перший успіх письменника після десяти
років наполегливої праці і розчарувань. Ім'я Бальза-
177
ка стає відомим у літературних колах. Він буває в домі
Віктора Гюґо, в салоні журналіста Еміля Жирардена,
у художника Франсуа Жерара. Успіх окрилює пись-
менника. У нього багато задумів, натхнення, фантазії.
У грудні 1829 року з'явилась його «Фізіологія шлю-
бу». Ця книга свідчила про його чудове знання жінок.
У повістях і оповіданнях із циклу «Сцени приватного
життя» Бальзак малює правдиву картину норовів, яку
добропорядні родини намагаються заховати від сто-
роннього погляду. Незнайомі жінки пишуть Бальзаку
листи, вони впізнають себе в його героїнях. У читаль-
них залах нетерпляче чекають його нових книг. Ви-
давці полюють за ним.
Бальзак виявляє великий інтерес до сучасного
життя, тому веде активну журналістську діяльність.
Він співпрацює в різних щотижневиках («Силует»,
«Мода» та інші), в яких друкує нариси, сценки з жит-
тя Парижа, жартівливі побутові замальовки. Журна-
лістська діяльність збагачує Бальзака знанням фак-
тів, характерів, різних боків громадського життя. Чим
більше він спостерігає життя, тим більше перекону-
ється, що гроші — «тепер єдине божество», рушійна
сила сучасного йому суспільства. Ні один художник
не відбив з такою силою панування грошей, як Баль-
зак. Його дратувало тупе самовдоволення розбагатів-
ших буржуа, він писав, що «могутність грошей веде до
виникнення самої сумної аристократії — аристократії
грошового мішка». Будь-які проявлення святенництва
обурюють його. Праця в журналістиці, правка корек-
тур забирала увесь його час: «Дні бігуть, вони тануть у
мене в руках, як крига на сонці. Я не живу, я жахливо
178
розтрачую сили, но яка різниця вмерти від праці або
від чогось».
У 1830 році у Бальзака появився задум написати фі-
лософський роман, який він назвав «Шагренева шкі-
ра». В основу сюжету автор поклав легенду про таліс-
ман — шагреневу шкіру. Усі бажання його володаря
виконуються, але при кожному здійсненому бажанні
шкіра зменшується. Коли від неї нічого не залишить-
ся, її власник помре. Життя зменшується в прямій
залежності від сили бажань. Звідси висновок — по-
рівнюй свої бажання з терміном свого життя. У серп-
ні 1831 року твір побачив світ. Автор, як і його герой,
хоче всього: слави, багатства, жінок. Він знає, що воло-
діє талісманом, який принесе йому все, і що цей таліс-
ман — його талант. Він знає також, що розтрачує свої
життєві сили і що закінчиться це погано.
«Шагренева шкіра» зробила Бальзака знаменитим
письменником. Книгу не можна було дістати. У читаль-
них залах на неї записувалися в чергу. Прийшов бли-
скучий успіх, слава, початок якому положили «Фізі-
ологія шлюбу» і «Сцени приватного життя». Він став
улюбленим автором жінок, йому пророкували величчя.
У 1832 році Бальзак пише повісті й оповідання, ак-
тивно співпрацює в газетах і журналах. В одному з ли-
стів до свого великого друга, пані Зюльми Карро, він
писав: «Я живу під ярмом самого нещадного деспотиз-
му — того, на який прирікаєш себе сам. Я працюю день
і ніч... Ніяких утіх... Я невільник пера і чорнил, справ-
жній торговець ідеями». Про це ж він писав і матері:
«Коли я буваю спроможний писати, то сиджу над ру-
кописами; коли ж не пишу, то обмірковую майбутні
179
твори. І кожен раз, коли яка-небудь справа, зобов'я-
зання, прив'язанність не дають мені написати зайву
сторінку, для мене це просто погибель». Бальзаку по-
трібен був відпочинок, і в квітні-травні 1832 року пані
де Берні вдалося відвезти Бальзака в Сен-Фірмен. Там
він написав «Турського священника» і закінчив «Трид-
цятирічну жінку».
У 1832 році письменник написав, а у 1833 році надру-
кував «Біографічні нотатки про Луї Ламбера» — твір,
який, як він сподівався, дозволить йому зрівнятися з
Ґете і Байроном, творцями «Фауста» і «Манфреда».
Бальзак вважав «Луї Ламбера» своїм шедевром. Не-
людський геній, яким письменник наділив Луї Ламбе-
ра, був таким же, як його власний геній. Перебуваючи
в домі Зюльми Карро, він написав одну із самих чудо-
вих своїх новел — «Покинута жінка».
На початку 30-х років ім були задумані «Сто забав-
них оповідань», сповнених веселістю і життєрадіс-
ністю. Вони виходили «десятками». Перший десяток
вийшов у 1832 році, другий — у 1833 році і третій — у
1837 році. Усього було написано 33 оповідання. Ці жар-
тівливі та смішні мініатюри на зразок Рабле та інших
письменників Турені — данина глибокої пошани Баль-
зака до таланту Рабле84.
Літературний успіх повинен був принести Бальза-
ку фінансове благополуччя. Одначе його борги зросли
через те, що він абсолютно не вміє протистояти спо-
кусам. З юності Бальзак мріяв вести розкішний образ
життя. Тепер він хоче мрії перетворити в дійсність і
безглуздо витрачає гроші. Він веде легковажний об-
раз життя і додає до старих боргів нові. У нього дві ко-
180
ханки: Лора де Берні, яку
він іменує Бііесіа (коха-
на, обраниця), і герцоги-
ня Лора д'Абрантес. Його
квартира заставлена до-
рогими меблями, підло-
га
застелена
пухнасти-
ми килимами. У кабінеті
на верхній полиці етажер-
ки стоїть статуетка його
кумира — Наполеона І.
До піхов шпаги імперато-
ра прикріплений аркушик
паперу з надписом: «Того,
чого він не довершив шпа- Евеліна Ганська (1800-
гою, я здійсню пером. Оноре де 1882).
Бальзак».
У Бальзака була пристрасна вдача, у його житті
було багато любовних захоплень, але одне з них було
