Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
мента і у травні 1822 року поїхав до Парижа вдоскона-
лювати математичну освіту. У Паризькому універси-
теті і в Колеж де Франс Остроградський слухав лекції
О.Л. Коші, С.Д. Пуассона, А.М. Ампера, Ж.Б.Ж. Фурьє,
П.С. Лапласа та інших великих французьких матема-
тиків. У своїй першій науковій праці «Теорія хвиль в
посудині циліндричної форми» (1826) розв'язав зада-
чу, на яку оголосила конкурс Паризька академія наук.
Його ім'я стало відомим серед французьких вчених.
У 1826 році Остроградського запросили викладати ма-
тематику в Паризькому колегіумі Генріха IV. Праці
молодого вченого із захопленням сприйняв видатний
французький математик О.Л. Коші, а славетний фран-
цузький математик, фізик і астроном П.С. Лаплас вва-
жав його своїм сином.
Повернувшись 1828 року в Росію, Остроградський
оселився в Петербурзі і працював в офіцерських кла-
160
сах Морського кадетського корпусу, а потім одночасно
в інших вищих навчальних закладах: з 1830 року в Ін-
ституті інженерів шляхів сполучень, з 1832 року в Го-
ловному педагогічному інституті, з 1840 року в Голов-
ному інженерному училищі і з 1841 року в Головному
артилерійському училищі.
Остроградський ніколи не поривав зв'язків з Укра-
їною. У Петербурзі він познайомився і підтримував
дружні стосунки з Т.Г.Шевченком та багатьма діячами
українського походження. Часто приїжджав на бать-
ківщину.
У 1830 році Остроградського обрали академіком Пе-
тербурзької академії наук, а потім іноземним членом
Американської
(1834),
Туринської
(1841),
Римської
(1853) і членом-кореспондентом Паризької (1856) ака-
демій наук.
Дослідження Остроградського присвячені різнома-
нітним галузям математики і механіки. Йому належать
численні праці з диференціального та інтегрального
числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірно-
стей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної
фізики, балістики та інших наук. Багато формул, тео-
рем, принципів, прийомів і методів вирішення різних
задач названі його ім'ям. Дуже багато теорем і формул
Остроградського увійшло в курси математичного ана-
лізу, але його ім'я не завжди згадується.
Особливо великі заслуги Остроградського в галузі
механіки. Йому належать курси небесної та аналітич-
ної механіки. Він уперше сформулював і довів узагаль-
нені теореми, пов'язані з принципом можливих пере-
міщень і з принципом найменшої дії, який є загальним
161
принципом механіки. Цьому принципу підлягають та-
кож і різні фізичні процеси і тому він є однією з най-
вищих вершин теоретичної фізики. З його допомогою
можна математично досліджувати багато різноманіт-
них явищ і процесів.
Остроградський вивів знамениту формулу пере-
творення інтегралів об'єму в інтеграли по поверх-
ні. Цією формулою користувався англійський вчений
Максвелл, створюючи математичну теорію електрики.
Праці Остроградського про поширення тепла в середо-
вищах, які рухаються, про рух пружного тіла, про по-
ширення хвиль на поверхні рідини, його теорія удару
та інші праці відіграли величезну роль у розвитку фі-
зики й техніки. Новаторський розум Остроградського
як коштовний діамант виблискує в усіх його працях.
Критерієм цінності своїх досліджень він вважав
практику. Багато його праць мали прикладну спрямо-
ваність. Вчений займався зовнішньою балістикою, ста-
тистичними методами бракування виробів, брав участь
у комісіях з реформи календаря, з водопостачання Пе-
тербурга та інших.
Остроградський був чудовим педагогом, він прище-
плював своїм учням любов до знань і науки, допомагав
їм у науковій роботі. Йому належить ряд посібників і
підручників, таких, як: «Посібник з начальної геоме-
трії», «Курс небесної механіки», «Програма і конспект
тригонометрії для військово-навчальних закладів» та
інших. Його вихованці капітан Степан Бурачек і лей-
тенант Семен Зелений за запис і видання курсу Остро-
градського «Лекції алгебраїчного і трансцендентного
аналізу», прочитаного вченим взимку 1836-1837 ро-
162
ків у Морському кадетському корпусі, були відзначені
половинною Демидівською премією 1838 року Петер-
бурзької академії наук в галузі математики. Це були
публічні лекції Остроградського для морських офіце-
рів, військових і цивільних інженерів. Вони мали не-
змінний успіх і були великою громадською і куль-
турною подією. Багато учнів Остроградського стали
відомими вченими, серед них І.О. Вишнеградський,
М.П. Петров, Д.І. Журавський, С.В. Кербедз, М.Ф. Ястр-
жембський та інші.
Внаслідок викладацької і організаційно-педагогіч-
ної діяльності Остроградського в Росії виробилась гар-
монійна система поглядів на викладання взагалі і ма-
тематики зокрема. Він вважав головним завданням
навчання — зацікавлення слухача предметом вивчен-
ня, а елементи наук викладати в найбільш доступній
і пристосованій для розвитку учня формі. Вважав та-
кож, що абстрактне викладання предмета відвертає
учня від науки, що вивчається. Під впливом його пе-
дагогічних ідей в Росії в середині 19-го століття було
видано ряд методичних посібників, які пропагува-
ли прогресивні методи викладання. Остроградський
був пристрасним пропагандистом знань. Він доступно,
зрозуміло й образно розповідав про останні досягнен-
ня науки. Його лекції слухали не тільки студенти, але
й широка публіка.
Михайло Васильович помер 1 січня 1862 року в Пол-
таві, де його і поховали.
Повне зібрання праць вченого у 3-х томах видано в
Києві у 1959-1961 роках.
163
ТЕОДОР ЖЕРІКО
(1791 — 1824)
французький живописець
Ars longa, vita brevis (лат.) –
Мистецтво довговічне, а життя
(людини) коротке.
Гіппократ
Французький живопи-
сець
і
графік
Теодор
Жеріко
народився
26
вересня
1791
року
в
Руані.
На
його
долю
випала
роль
першим
про-
класти
шлях
романтизму
в
живопису.
У
1808-1810
ро-
ках
він
навчався
в
майстер-
ні
художника
Карла
Верне
164
і
заприятелював
з
його
си-
ном
Орасом,