Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (книги бесплатно без онлайн .txt) 📗
Келен була обрана, щоб захищати свободу і права всіх народів Серединних Земель, але люди рідко дивилися на це з такої точки зору. Для більшості людей правителі є необхідність. Одні краще, інші гірше. В якості правителя правителів Мати-сповідниця заохочувала хороших і карала поганих. Якщо правитель опинявся занадто кепським, в її владі було його усунути. Для цього, власне, і існувала Мати-сповідниця. Втім, для більшості таке рішення проблеми управління країною виглядало лише звичайним палацовим переворотом.
У тиші Келен зупинилася і ще раз уважно оглянула присутніх.
Молода жінка біля дальньої стіни дивилася, як люди навколо опускаються на коліна. Вона кинула погляд на Келен, потім знову озирнулася і тільки тоді теж схилила коліно.
Келен повела бровою.
У Серединних Землях довжина волосся жінки відповідала її положенню в суспільстві і тій владі, якою вона володіла. Навіть королева не мала права носити волосся такої довжини, як у сповідниці, і ні в однієї сповідниці волосся не могли бути довшим, ніж у Матері-сповідниці.
Пишне каштанове волосся цієї жінки майже не поступалися в довжині волоссю Келен.
У Серединних Землях Келен знала практично всіх людей, наділених владою.
Це був її обов'язок, і вона ставилася до нього вельми відповідально. Але цю жінку вона бачила вперше.
— Встаньте, діти мої, — вимовила Келен. Зашелестів одяг; люди вставали, не піднімаючи очей — одні з поваги, інші від страху. Невідома жінка теж встала, мнучи в руках простеньку хусточку, потім, як і решта, опустила погляд своїх карих очей.
— Кара, — прошепотіла Келен, — як по-твоєму, чи не може он та жінка з довгим волоссям бути родом з Д'хари?
Кара теж не зводила очей з незнайомки. У неї самої волосся було майже таким же довгими, як у Келен, але вона була д'харіанка. У Д'хари інші звичаї.
— Для д'харіанки вона занадто кирпата.
— Я серйозно.
Кара оглянула жінку уважніше.
— Сумніваюся. Наші жінки не носять суконь в квіточку, і покрій інший.
Але, бути може, вона змінила одяг, щоб не виділятися.
Сукня жінки не була схожою і на ті, що носять в Ейдіндрілі. Келен кивнула, і повернувшись до стоячого неподалік капітана-розпорядника, жестом велівши йому підійти.
Офіцер наблизився, і Келен тихенько сказала:
— Зліва від мене біля дальньої стіни стоїть жінка з довгим каштановим волоссям. Бачите?
— Симпатична така, в синьому плащі?
— Так. Ви знаєте, навіщо вона тут?
— Сказала, що хоче поговорити з Магістром Ралом. — Келен насупилася і помітила, що Кара теж зрушила брови.
— Про що?
— Вона сказала, що шукає чоловіка: Сай… щось там. Ім'я мені не знайоме.
Каже, що він зник минулої осені, і їй сказали, що Магістр Рал може їй допомогти.
— Ну треба ж, — хмикнула Келен. — А вона не сказала, яка в неї справа до цього зниклого чоловіка? — Капітан ще раз глянув на жінку.
— Вона сказала, що повинна була вийти за нього заміж. — Келен кивнула.
— Цілком можливо, що вона шляхетного походження, але якщо це так, то я змушена визнати, що не знаю її імені.
Капітан переглянув список і на звороті знайшов потрібне ім'я.
— Її звати Надін. Титулу не назвала.
— Що ж, тоді подбайте, будь ласка, щоб леді Надін перепровадили в окремі апартаменти, і простежте, щоб їй там було зручно. Скажіть їй, що я прийду поговорити з нею і, можливо, зможу їй допомогти. Нехай їй принесуть вечерю і все, що потрібно на ніч. Передайте їй мої вибачення і скажіть, що у мене є справи першорядної важливості, але потім я обов'язково зроблю їй візит. І додайте, що я бажаю зробити все можливе, щоб допомогти їй.
Келен могла зрозуміти почуття жінки, яку розлучили з коханим; вона сама не раз їх відчувала.
— Я займуся цим негайно, Мати-сповідниця.
— І ще одне, капітан. — Келен дивилася, як жінка мне в пальцях хустинку. — Поясніть пані Надін, що в Ейдіндрілі зараз неспокійно через війну з Імперським Орденом, і заради її безпеки ми наполегливо просимо її не покидати цих апартаментів. Поставте біля дверей надійну охорону. І лучників по обидві сторони коридору. Якщо вона спробує вийти, чемно умовте її повернутися назад і чекати. Якщо знадобиться, скажіть, що такий мій наказ. Але якщо вона все одно зуміє вирватися, — Келен глянула під уважні блакитні очі капітана, — убийте її.
Капітан вклонився, і Келен рушила далі по галереї. Кара йшла за нею по п'ятах.
— Так-так, — вимовила Морд-Сіт, як тільки вони вийшли з Залу прохань. Нарешті до Матері-сповідниці повернувся здоровий глузд. Я знала, що не помилилася, дозволивши Магістрові Ралу взяти тебе. Ти будеш йому гідною дружиною.
Келен звернула в коридор, який вів до кімнати, де сторожа тримала незнайомця.
— Моя думка не змінилася, Кара. Просто, враховуючи появу нашого дивного гостя, я даю леді Надін можливість зберегти життя. Але ти помиляєшся, якщо гадаєш, що я буду вагатися хоч би мить, коли потрібно захистити Річарда. Крім того, що я люблю його більше власного життя, без нього і Д'хара, і Серединні Землі втратять свободу. Імперський Орден це розуміє і піде на все, щоб дістатися до нього.
Цього разу посмішка Кари була щирою.
— Я знаю, що і він любить тебе не менше. Саме тому мені не подобається, що ти хочеш розмовляти з цією людиною. Магістр Рал мені голову відірве, якщо вирішить, що я дозволила тобі підійти до небезпечної людини ближче, ніж потрібно.
— Річард чарівник за покликанням. Я теж народилася з магічним даром. Коли Даркен Рал знищував сповідниць, він посилав за кожною цілий Квод, тому що один чоловік не представляє для сповідниці великої загрози.
Згадавши про загибель сповідниць, Келен відчула знайомий, але вже приглушений смуток. Приглушений, тому що здавалося, з тих пір пройшло багато часу, хоча насправді ледь минув рік. Перші місяці були найжахливішими — їй здавалося, що, виживши, вона зрадила своїх сестер. Тепер вона залишилася останньою.
Рухнувши зап'ястям, Кара взяла ейдж в руку.
— Навіть такий, як Магістр Рал? Чарівник з даром?
— Так — і навіть якщо він на відміну від Річарда знає, як своїм даром користуватися. Адже я не тільки сповна володію даною мені магією, але й володію чималим досвідом. Я вже давним-давно втратила рахунок…
Келен замовкла, а Кара задумливо покрутила в пальцях ейдж.
— Мабуть, в даному випадку небезпека ще менше, оскільки я поруч.
У коридорі, прикрашеному гобеленами і різьбленими панелями, юрмилися солдати з блискучими мечами, бойовими сокирами та списами. Непроханого гостя тримали в маленькій елегантній приймальні, розташованій поруч з куди більш скромно обставленою кімнатою, де Річард зазвичай радився зі своїми офіцерами і вивчав знайдений в замку Чарівника щоденник. Солдати попросту заштовхали чужинця в найближче приміщення до тих пір, поки начальство не вирішить, що з ним робити.
Келен легенько торкнула найближчого солдата за лікоть. М'язи його оголеної руки здавалися сталевими, і піка, яку він тримав у кулаку, з таким же успіхом могла бути вмурована в камінь. Не менше десятка нерухомих пік були націлені на двері кімнати, звідки не долинало ні звуку. За списоносцями стояли солдати, озброєні мечами і бойовими сокирами.
Солдат, відчувши дотик, трохи повернув голову.
— Дай-но пройти, солдат, — звеліла Келен. Він ступив убік. Решта озирнулися і теж почали розступатися. Кара йшла попереду Келен, плечем розштовхуючи солдатів, які вельми неохоче давали дорогу — але не від нестачі поваги, а через небезпеку, яка, можливо, таїлася за дверима. Вони продовжували тримати зброю напоготові і не спускали очей з міцних дубових дверей.
У тьмяно освітленій кімнаті, позбавленій вікон, пахло шкірою і потом. Худорлявий високий чоловік сидів навпочіпки, прихилившись спиною до табурету, розписаного квітами.
Він виглядав досить мирно, і навіть дивним здавалося, що його охороняють стільки солдатів. Побачивши біле плаття Келен, він підвів голову і з цікавістю втупився на Мати-сповідницю.
Один із охоронців ткнув його в спину носком чобота.
