Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Навіть якщо ви, троє, подорожуєте в компанії духа, це не дає вам права…
— Заткнися, — прогарчала сестра Юлія так, що Келен пробрав крижаний озноб, а рот Еммі закрився з виразним клацанням.
Дощ стікав по шибках звивистими доріжками, десь віддалік гуркіт грому перекочувався між порослими лісом пагорбами. Будинок же затопила мертва тиша — Келен виразно чула, як скрипить зовні вивіска, розгойдувана вітром. Сестра Юлія знайшли поглядом дівчинку, яка тепер застигла на нижній сходинці, вчепившись у квадратні дерев'яні стовпчики поручнів. Сестра Юлія освітила малятко самим яскравим світлом, який тільки могла створити розлючена чаклунка.
— Скільки людей ти бачиш?
Дівчинка широко розкрила очі, занадто перелякана, щоб говорити.
— Так скільки? — Крізь зціплені зуби повторила сестра Юлія. В її голосі було стільки загрози, що руки малої ще сильніше стиснули перила. Пальці на тлі темного дерева виглядали білими і знекровленими.
Нарешті тихим голоском дівчинка відповіла.
— Трьох.
Сестра Ерміна, схожа на спійману в пляшку блискавку, нахилилася ближче.
— Юлія, що відбувається? Такого не може бути навіть теоретично. Це в принципі неможливо. Адже ми накладали контрольну мережу.
— Зовнішню, — уточнила сестра Цецилія.
Сестра Ерміна примружилася, дивлячись на старшу супутницю.
— Що?
— Ми накидали зовнішню контрольну мережу. Але внутрішнього огляду не робили.
— Ти в своєму розумі? — Різко запитала сестра Ерміна. — По-перше, в цьому не було необхідності, а по друге-, потрібно бути повним дурнем, щоб спробувати влізти у внутрішню контрольну мережу. Такого ніхто ніколи не робив. Це нікому не потрібно.
— Я тільки хочу сказати…
Спопеляючим поглядом сестра Юлія змусила обох замовкнути. Сестра Цецилія з прилиплим до голови мокрим волоссям явно збиралася закінчити свою думку, але раптово передумала і вирішила за краще помовчати.
Схоже, Орлан прийшов в себе, він вивільнився з обіймів дружини і спробував піднятися на ноги. Кров стікала в нього з чола по обидва боки широкого носа.
— На твоєму місці, шинкар, — обернулася до нього сестра Юлія, — я залишалася б на колінах.
Загроза в її голосі змусила його зупинитись, але лише мить. Явно розсерджений, він випростався на весь зріст і прибрав від голови закривавлену руку. Його спина випросталася, його груди, здавалося, збільшилися в обсязі, кулаки стиснулися. Келен сказала б, що його темперамент взяв гору над обережністю.
Сестра Юлія помахом руки з палицею наказала Келен відійти геть. Замість цього Келен ступнула ближче до сестри, сподіваючись змінити об'єкт її гніву, поки не стало надто пізно.
— Будь ласка, сестра Юлія, він відповість на всі ваші запитання. Я знаю, що відповість. Дозвольте йому.
Три сестри в подиві втупилися на Келен. Вона не сміла говорити. Ніхто не давав їй дозволу. Вона знала, що така зухвалість дорого їй обійдеться, але ще вона знала, що станеться з цією людиною, якщо їй не вдасться прямо зараз змінити ситуацію. Мабуть, тільки вона може це зробити.
Зараз цей чоловік був єдиним шансом дізнатися щось конкретне про те, ким вона була насправді. Можливо, вона навіть могла б згадати щось з свого колишнього життя, а може і з'ясувати, чому вона нічого про себе не пам'ятає. Ця людина впізнала її. Він міг би виявитися ключем, який відімкне тайники її втраченого минулого. Вона не могла дозволити собі втратити цей шанс — навіть ризикуючи викликати гнів сестер.
Перш ніж сестри встигли вимовити хоч слово, Келен звернулася до чоловіка.
— Будь ласка, майстер Орлан, послухайте. Ми шукаємо нашу старшу подругу, її звуть Тові. Вона повинна була тут зустрітися з цими трьома жінками. Ми затрималися, а тому вважали, що вона вже тут і очікує нас. Прошу вас, дайте відповідь на їхні запитання. Все вирішиться дуже швидко, якщо ви підніметеся наверх і приведете їм Тові. І тоді ми всі дуже скоро зникнемо з вашого життя, як гроза, що пройшла стороною.
Чоловік шанобливо схилив голову, немов сама королева просила його про допомогу. Келен була не просто здивована, вона була абсолютно вражена таким поважним ставленням до себе.
— Але у нас тут немає нікого на ім'я Тові, Ма…
Кімнату осяяв сліпучий спалах, немов безліч блискавок несамовито засуперничали між собою. Ніби звивиста мотузка, скручена з вогню і світла, вирвалася з рук сестри Юлії і пронизала груди Орлана, не давши йому звернутися до співбесідниці так, як він збирався.
Келен, яка стояла поруч, немов потужно штовхнули в груди. Ця ж сила відкинула Орлана назад, та так, що він перелетів через стіл, обидві лавки і з силою вдарився об стіну. Смертельне заклинання майже розірвало бідолаху навпіл. Від залишків сорочки вилися цівки диму. Тьмяно поблискували криваві патьоки в тому місці, де тіло вдарилося об стіну і сповзло на підлогу.
Після оглушливого гуркоту у вухах Келен задзвеніла раптова тиша.
Еммі, чиє життя назавжди змінив цей удар, витріщивши очі, заволала, невпинно повторюючи єдине слово:
— Ні..! Ні..
Келен прикрила рукою рот і ніс, намагаючись врятуватися від огидного запаху крові і смороду згорілої плоті. Лампа, що стояла на столі, звалилася на підлогу і згасла. Тепер кімнату освітлював тільки вогонь вогнища і різкі спалахи блискавок за високими вікнами. Не будь зараз ніч, удар такої сили без сумніву вже переполошив би усе місто.
Дерев'яні миски випали з рук Еммі, і немов п'яні, виляючи, покотилися в різні боки, а вона, закричавши від жаху, побігла до чоловіка. Не тямлячи себе від люті, сестра Юлія перехопила Еммі, перш ніж та встигла дістатися до тіла чоловіка, і з силою штовхнула її до стіни.
— Де Тові? Я чекаю відповіді і отримаю її прямо зараз!
Келен побачила, що сестра дістала свій дакрил. Ця непримітна зброя виглядала як ніж, тільки замість леза у неї був гострий металевий стержень. Кожна з трьох сестер мала дакрил. Одного разу, коли вони зіткнулися з розвідниками Імперського Ордена, Келен бачила, як діє така зброя.
Вона знала, що дакрилом не обов'язково наносити смертельне поранення, достатньо найменшої подряпини, і врятуватися жертва вже не зможе. У випадку з дакрилом вбивала не зброя, не нанесені нею подряпини, вбивала магія сестри, яка через дакрил гасила іскру життя в тілі. Якщо сестра дістає дакрил, значить, вона має намір вбити, значить, у жертви немає ні найменшого шансу на спасіння і життя.
Нерівне мерехтливе світло проникло в кімнату через вузьке вікно, по підлозі і стінах простяглися довгі тіні. У цей момент двоє сестер схопили перелякану жінку і скрутили, не даючи можливості рухатися. Ледь спалах світла змінився в кімнаті покровом темряви, третя сестра помчала вгору по сходах.
Келен ступнула до дівчинки, яка рвонулася було до матері, і обхопила її поперек талії, намагаючись утримати. Широко розплющені очі малої були повні паніки, оскільки розум був не здатний зберегти пам'ять про Келен досить довго, щоб усвідомити, що її утримує. Крім того, її налякала страшна смерть батька. Келен не сумнівалася, що цього жаху дитина не забуде ніколи.
Крізь барабанний дріб дощу Келен чула важкі кроки сестри, яка піднялася нагору. Час від часу її кроки затихали, коли сестра зупинялася, щоб відчинити двері чергової кімнати. Ті розбуджені гості, що посміють кричати і обурюватися, виявляться віч на віч з розлюченою Сестрою Тьми. Подібна ж перспектива чекала тих, хто поки ще спав за закритими дверима своїх кімнат.
Еммі закричала від болю. Келен відмінно знала, що відбувається.
— Де вона? — Гаркнула на жінку сестра Юлія. — Де Тові?
Еммі знову закричала, благаючи не завдавати шкоди її дочці.
Келен прекрасно розуміла, яка це була серйозна тактична помилка. Не можна давати зрозуміти ворогові, чого ви боїтеся найбільше.
Хоча, мабуть, у цьому випадку цінність такої інформації була спірною, адже і без того очевидно, що найбільше лякає будь-яку матір. Та сестри і не потребували подібного важеля впливу. Вид страждань матері привів дитину в стан крайнього жаху. Дівчинка відчайдушно виривалася, але Келен не склало труднощів порозумітися з худенькою дитиною.
