Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
148
Друга половина життя та наукової діяльності вче-
ного проходила в період величезних суспільних потря-
сінь в історії Франції. Під час Великої французької ре-
волюції 1789-1794 років було ліквідовано монархію і
проголошено Першу республіку (вересень 1792 року).
Революція завершилася контрреволюційним
перево-
ротом 9 термідора (27-28 липня 1794 року), внаслідок
чого до влади прийшла велика буржуазія. Почався пе-
ріод термідоріанського Конвенту (1794-1795) та Дирек-
торії (1795-1799). Потім стався державний переворот
18 брюмера (9 листопада 1799 року), здійснений Напо-
леоном Бонапартом. Уряд Директорії було скинуто, і
Наполеон встановив у країні воєнну диктатуру спочат-
ку у формі Консульства, а з 18 травня 1804 року — Пер-
шої імперії. 6 квітня 1814 року імператор Наполеон І
змушений був відректися від престолу і королем Фран-
ції став Людовік ХУШ (перша реставрація Бурбонів).
20 березня 1815 року Наполеон здійснив спробу по-
вернути владу, але після битви під Ватерлоо 18 черв-
ня 1815 року він удруге відрікся від престолу (22 червня
1815 року) і був засланий на острів Святої Єлени, де й
помер 5 травня 1821 року. У Франції відбулася друга
реставрація королівської династії Бурбонів, яку оста-
точно скинула Липнева революція 1830 року.
8 травня 1790 року Національні збори Франції до-
ручили Паризькій академії наук створити систему мір
та ваг «на всі часи та для всіх народів». Головою Пала-
ти мір та ваг було призначено Лапласа, який керував
впровадженням у країні нової метричної системи мір.
Після народного повстання 31 травня — 2 червня
1793 року в країні запанувала якобінська диктатура.
149
8 серпня декретом Конвенту Паризьку академію наук
разом з усіма іншими королівськими установами було
скасовано. Через «недостатність республіканських
чеснот і надто слабку ненависть до королів» Лапласа
було звільнено з Палати мір та ваг.
У 1794 році Конвент розпочав реорганізацію систе-
ми вищої освіти. Лаплас брав активну участь у ство-
ренні Нормальної школи, призначеної для підготовки
викладачів, та Центральної школи суспільних робіт,
яку потім було перейменовано у Політехнічну шко-
лу. Він став професором обох цих шкіл. Політехнічна
школа була визначним вищим навчальним закладом
того часу. Крім Лапласа в школі викладали Монж76,
Лаґранж та інші славнозвісні вчені. 1795 року замість
скасованої Академії наук Конвент утворив Національ-
ний інститут наук та мистецтв, Лаплас став його чле-
ном і очолив Бюро довжин, яке займалося вимірюван-
ням довжини земного меридіану.
Наступного дня після державного перевороту 18 брю-
мера 1799 року Наполеон, який прийшов до влади, при-
значив Лапласа міністром внутрішніх справ. На цій по-
саді вчений перебував півроку і був замінений братом
Наполеона Люсьєном Бонапартом. Першокласний
ма-
тематик виявив себе нікчемним державним діячем, він
і сам вважав себе таким. Щоб не образити вченого, На-
полеон призначив Лапласа членом Сенату, невдовзі він
став його віце-президентом, а потім канцлером. Наполе-
он нагородив Лапласа орденом Почесного Легіону і на-
дав йому графський титул. На початку 1809 року Лаплас
був уже всесвітньовідомим вченим. Його обрали членом
багатьох академій та наукових товариств.
150
Після реставрації Бурбонів Лаплас користувався
прихильністю короля Людовіка XVIII. Король зробив
його пером Франції і надав титул маркіза. У 1817 році
Лапласа обрали членом Французької академії, і він
став одним із сорока безсмертних.
Лаплас був широко освіченою людиною, знав інозем-
ні мови, історію, філософію, хімію, біологію, математику,
фізику, астрономію. Любив поезію, музику, живопис, до
глибокої старості мав чудову пам'ять. Був вимогливим
до себе: якщо справа торкалась науки, виявляв велику
наполегливість у досягненні поставленої мети.
Наукова спадщина Лапласа величезна. Найважли-
віші напрямки його досліджень пов'язані з математи-
кою, математичною фізикою та небесною механікою.
Про здібність Лапласа вдосконалювати, поглиблюва-
ти та завершувати ту галузь науки, якою він займав-
ся, добре сказав Ж.Б.Ж. Фурьє: «Лаплас був народ-
жений для того, щоб усе поглиблювати, відсувати всі
межі, щоб вирішувати те, що вважалось невирішеним.
Він завершив би науку про небо, якби цю науку можна
було завершити».
1780 року Лаплас запропонував новий спосіб обчис-
лення орбіт небесних тіл. Спираючись на закон всесвіт-
нього тяжіння Ньютона, пояснив майже всі особливо-
сті руху планет та причини прискорення руху Місяця
(1787). Лаплас довів сталість Сонячної системи протя-
гом тривалого часу, встановив ряд законів руху супут-
ників Юпітера, розробив динамічну теорію морських
припливів та відпливів, визначив величину стиснення
Землі біля полюсів та інше. Він вирішив майже усі пи-
тання в галузі небесної механіки, що не вдалося зроби-
151
ти його попередникам. Одержані результати викладені
Лапласом у п'ятитомному класичному творі «Трактат
про небесну механіку» (1798-1825), таким чином він по
праву став творцем небесної механіки. В історії космо-
гонічних уявлень важливе місце займає гіпотеза Ла-
пласа про виникнення Сонячної системи із газової ту-
манності, що обертається, опублікованій у двотомній
праці «Виникнення системи всесвіту» (1796).
Лапласу належить ряд основоположних праць з ма-
тематики та математичної фізики. Його праці з мате-
матики
присвячені диференціальним рівнянням, те-
орії ймовірностей, теорії похибок та іншим питанням.
Його «Аналітична теорія ймовірностей» видавалась за
життя автора тричі (1812, 1814, 1820).
Лаплас досліджував питання молекулярної фізики,
теплоти та акустики. Він опублікував ряд праць з тео-
рії капілярності, вивів формулу для обчислення зміни
густоти повітря зі зміною висоти та інше.
Лаплас був доброзичливим, зворушливо дбав і за-
ступався за багатьох молодих вчених. Він часто вни-
кав у деталі їхніх праць та піклувався про їхнє май-
бутнє. Ось що пише про Лапласа у своїх спогадах
відомий французький вчений Ж.Б.Біо: «Кожному зро-
зуміло, яку велику ціну мали для молодої людини
близькі стосунки з таким могутнім та всеохоплюючим
генієм. Важко собі уявити до якої міри доходила його
батьківська доброта та ніжне піклування... Домашня
обстановка Лапласа відзначалася такою ж простотою,
як і його поведінка — це відомо всім молодим людям,
які мали щастя бути з ним в близьких стосунках».
Щастя спілкування з видатним вченим зазнав на
152
собі і майбутній видатний математик родом з Украї-
ни Михайло Васильович Остроградський (1801-1862),
який у 1822-1828 роках удосконалював свою матема-
тичну освіту в Парижі, відвідуючи лекції П.С. Лапла-
са, О.Л. Коші, С.Д. Пуассона, А.М. Ампера, Ж.Б.Ж. Фу-
рьє та інших відомих математиків. Лаплас вважав його
своїм сином. Брат М.В. Остроградського у своїх спога-
дах писав: «У Лапласа брата прийняли за члена роди-
ни, і творець «небесної механіки» називав його «Mon
fils» (мій син), а перед смертю подарував йому один із
своїх ще не надрукованих мемуарів».
За свідченням сучасників, родинне життя вченого
минало рівно і приємно, він був щасливий в особисто-
му житті. Дружина Лапласа Шарлота де Курті мала
добрий лагідний характер, любила свого чоловіка, ша-
нувала його і робила все, щоб захистити його від до-
машніх турбот та хвилювань, аби весь свій час він мав
