Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич (читать книги txt) 📗
Басманов тричі підняв і опустив посох. Гайдуку здалося, що у верхній частині башти злетіли голуби, наполохані різким стуком.
— А що буде з легально обраним гетьманом? — наївно запитав Гайдук.
— Гетьмана призначав Ареопаг, тобто я. Ваше завдання — підготувати гетьмана до невблаганної заміни. Ви людина розумна, і я сподіваюсь, що знайдете гідний вихід. Від цього залежить ваше майбутнє. Якщо зробите правильний вибір — вам буде забезпечена блискуча кар'єра в новій Імперії. До речі, хто за національністю ваші батьки?
— Мати — полька, батько — українець.
— Який же він українець, коли в його родоводі — ми перевірили це — повнісінько росіян, є євреї, литовці.
— Він уважав себе українцем.
— А я вважаю себе монголом, — гнівно стукнув посохом Басманов. — Ми всі єдиний нарід, пам'ятайте це.
Біля Гайдука виник дворецький, даючи знак, що аудієнція скінчилась.
Гайдук схилився перед Басмановим у глибокому поклоні й почав задкувати, як навчив його дворецький. І почув тихий, як стогін, голос Басманова. Звів очі й зустрівся з поглядом старого боярина, повним страждання.
— Якби ви знали, як вони мене били... Тепер болять усі кістки...
— Хто... хто бив? — не зрозумів Гайдук.
— Опера, в сталінградській тюрмі. А я молодий був, мені хотілось на волю. — По запалих щоках Басманова котилися сльози. — Я хотів скуштувати манної каші з маслом... Ви ідіть, ідіть. Знаєте, що таке щастя? Коли мама годує манною кашею з маслом. Я на вас сподіваюся.
Гайдуку ще довго чувся за спиною шелест старечого голосу, тільки слів не можна було розібрати.
По дорозі Григорій Невінчаний захоплено розповідав Гайдуку, як опричники завели його до тренувального залу для гладіаторів, де богатирі Басманова, озброєні невеличкими щитами, завбільшки з тенісну ракетку, і короткими ножами, билися з товстим бурим ведмедем, який ледве не загриз на смерть молодого бійця, але ведмедя швидко нейтралізували пострілом снодійного. Бляха-муха.
Гайдук мовчав, перебуваючи в похмурих роздумах, розуміючи, що його — поза власною волею — роблять заручником у глобальній і від того ще страшнішій і небезпечнішій грі. Її учасники — Гетьман, Басманов, Мережко, Фрідман, Стенлі Фішер, Фощенко, Ендрю Ван Лі та багато інших — вже зробили свої ставки і тепер намагаються перетягти на свій бік, примусити його, Гайдука, виконувати потрібну їм роль у п'єсі, фінал якої один: смерть героя, тріумф негідників.
Як вижити за таких обставин інсайдеру, який знає так багато страшних таємниць?
За допомогою мініатюрної відеокамери, вмонтованої в орден «Заслуги перед Вітчизною» другого ступеня — малиновий хрест з золотими мечами, — що красувався на парадному мундирі Гайдука, він зробив запис розмови з Басмановим. Вирішив не віддавати запис гетьману, обмежившись загальним викладом розмови. Запис Гайдук мав сховати до свого архіву.
37.
20/05/2077
Цілком таємно. Особисто
Його Високоповажності Івану Оврамовичу Крейді, члену Ареопагу України, Воєводі Ки ївському, Черкаському, Махноградському, Полтавському, Подільському, графу Люксембурзькому, Президенту і Виконавчому директору Центрального Енергетично-Індустріального Краю, Губернатору Слобожанському, Генеральному Координатору Інтернет-мереж Київської Русі, Канцлеру і дійсному члену УСРАН (Українська секція російської академії наук), Почесному академіку Академії Прав Людини ім. Кара-хайа (м. Чингіз-Сарай, Чорна Орда), Віце-президентові СУКА (Східно-Українська Комуністична Асоціація), Генеральному Прокуратору України, маршалу юриспруденції
Ваша Високоповажносте!
На Ваш запит від 15/05/2077 за № 001375 доповідаю, що, незважаючи на високе державне призначення Генерал-хорунжого Гайдука І.П. внаслідок досягнутого компромісу між Гетьманом Махуном, Боярином Басмановим та Бароном Фрідманом, ДерВар вважає, що всі звинувачення проти Гайдука І.П. — державна зрада, шпигунство на користь Конфедерації Держав Північної Америки, незаконні грошові операції внаслідок торгівлі зброєю (див. додатки 1—11) — залишаються в силі, але, у зв'язку з обставинами, що склалися, переводяться до розряду так званих «заморожених справ» — ТВС (тимчасово відкладених справ) — тобто юридичних мін уповільненої дії, які негайно здетонують при зміні політичної ситуації.
Як Ви знаєте, у цій справі ДерВар перебував у робочому контакті з американськими колегами. На жаль, їх спроби остаточного вирішення справи Гайдука були невдалими. ДерВар продовжує оперативну розробку Гайдука через свою агентуру в ВІРУ. Хочу звернути Вашу увагу, Ваша Високоповажносте, на те, що в Україну Гайдук прибув у супроводі громадянки Конфедерації ДПА Божени О'Коннел (O'Connel), яка приїхала нібито на відвідини брата — Аскольда О'Коннела, який працює в Феофанівсько-Пироговському ЗЕК-116. Ми встановили за цими особами нагляд і інформуватимемо Вас про результати спостережень.
Прошу дати офіційний дозвіл Генеральної прокуратури України (ГЕПРУ) на проведення оперативно-розшукових заходів щодо Гайдука І.П. з метою підготовки його справи до розконсервування, як тільки надійде відповідний момент.
На мій погляд, головна небезпека, що її несе Гайдук І.П. державно-політичному устрою незалежної України, полягає навіть не в тих формально-юридичних провинах, в яких він звинувачується, бо ще Христос казав, що всі ми, люди, грішні, а в іншому:
— сатанинська гординя, честолюбство і бонапартизм палають в серці цієї молодої і безперечно здібної людини;
— провівши двадцять років в іншому суспільстві й увібравши в себе чужу нам юдо-християнську філософію й принципи побудови суспільства на брехливо-ліберальних ідеях демократії та верховенства права, Гайдук І.П. становить велику небезпеку для української держави й політичних традицій нашого народу;
— є серйозні підстави вважати, що Гайдук І.П. володіє великим масивом вкрай небезпечної для Ареопагу та військово-політичного керівництва України інформації, яку може використати у найбільш небажаний час, чим викличе дестабілізацію держави і суспільства з катастрофічними
наслідками (див. додатки 13—14 — звіти агента «Імператор» щодо «Файлу Гайдука»).
Слава Україні!
Схиляюсь перед Вами Воістину Ваш
Юлій Мережко Директор Державної Варти України
38.
Майор військової розвідки Ізраїлю АМАН Давид Бейлін дістався Вашінгтона наприкінці травня. Його відрядженню до столиці Конфедерації передувала розмова Гайдука з начальником АМАНу генерал-майором Амосом Леві — давнім добрим приятелем Гайдука ще з часів навчання в МІТ. Розмова велася через ізраїльський військовий супутник «Єшурун», канали зв'язку якого були недоступні для радіоелектронної розвідки Чорної Орди. Давид Бейлін давно співпрацював з Бюро Гайдука, і йому належало «закрити» деякі питання після надзвичайних подій, що сталися у Вашінгтоні у квітні. Гайдук і Амос домовилися, що з Вашінгтона Бейлін приїде до Києва на кілька днів, а тоді повернеться до Хайфи. Деталей не обговорювали — бо довіряли один одному; схоже, що Амос Леві здогадувався, в чому суть справи. Він одразу погодився відпустити Бейліна, незважаючи на критичну ситуацію, що склалася в єврейській державі.
Тель-Авів і частково Єрусалим були спалені іранськими ядерними боезарядами. Оточений зусібіч мільйонною армією «Воїнів Аллаха», зраджений союзниками під час «ядерного Мюнхена» — конференції з Близького Сходу, що відбулася на Кіпрі— Ізраїль оголосив «годину Зеро», час смертельної загрози своєму існуванню, час помсти і гніву. Кількома ядерними вибухами Ізраїль створив захисну зону навколо країни — від пустелі Синай до Мертвого моря, Голанських висот і зелених долин на кордоні з Ліваном. У цій зоні підтримувався надзвичайно високий рівень радіації, що не давало змоги танковим і піхотним з'єднанням Воїнів Аллаха знищити залишки держави Ізраїль.
