Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Тим часом 14 (24) листопаду гетьман писав королеві з Чигрина:
“За весь час відколи ми вислали о. Даниїла і досі, ми не одержали ніяких листів від вашого вел., але тепер, коли ми війшли в договір з князем семигородським, ми сподіваємось легко мати зносини з в. вел. От і сього листа, з засвідченнєм нашої незмінної приязни ми посилаємо через володіння згаданого князя і просимо оповістити нам щасливі успіхи в. вел. в поборюванню неприятелів і все инше що дотикає нашого добра. Бо і ми підчас усеї сеї війни з Поляками, яку вели й ведемо досі з сим віроломним неприятелем, ніякої помочи не давали неприятелям вашим, шануючи приязнь в. вел. Виявили б її в. вел. через вашого посла-коли б переїзд не був такий небезпечний. Тому просимо в. вел. про все нас повідомити” 3).
Але слідом, очевидно, прийшов лист через Семигород, і гетьманська канцелярія відповіла напушистим листом, складеним ще більш кулявою латиною, ніж яку пускала канцелярія шведська, так що можемо тільки в приближенню віддати зміст сього досить важного посланія, що висловляло бажаннє гетьманського уряду уставити між Україною і Швецією такі союзні відносини, які вже уставилися з Ракоцієм і обома господарями:
“Не иншим способом може закорінюватися приязнь і виростати в твердий звязок, як обопільною вірністю і незмінною постійністю. Богато в останніх роках мали ми доказів приязни світлійшої Христини, засвідченої богатьма листами, але вони легко могли ослабнути і забутися, приспані довгим мовчаннєм. Але коли одержуючи часті листи в. вел., які оживляють їх і старі задатки підіймають до справжнього звязку, ми не тільки що почуваємо себе з'обовяваними до взаїмности, але совість, неодмінний свідок понуджує нас до висловлення і великої подяки. Так прийнявши і сі письменні засвідчення приязни в. вел. з належною вдячністю, ми і з свого боку відповідаємо нашою покірною прихильністю, обіцюючи виявити її всякими послугами в. вел. і бажаючи в. вел. постійних успіхів. Що довгий час ми з свого боку не давали знати про наші справи і наміри, сподіваємось -в. вел. не буде тому дивуватися, довідавшися від подавця сього листу, як се сталося через неможливість свобідного переїзду. Але при сій нагоді заявляємо: ми з самого початку як тільки підняли зброю на Поляків за віру й вільність 4), так і далі тріваємо в сих намірах против усіх хто силою хотів би їздити на шиях наших 5) — покладаємось на Бога, що він нас від їx насильств і наступів захистить. А в. вел. як обіцяли ми неудану приязнь і любов, так постановили й трівати в ній постійно — що й доказуємо не подаючи ніякої помочи жадним неприятелям (вашим), невважаючи на часті їх прохання, і не маючи при тім инших мотивів крім того щоб догодити тим в. вел. і дістати в нагороду непохитну вашу приязнь. З приводу щасливих успіхів в. вел. щиро поздоровляємо і дальше такого ж щастя зичимо. Собі ж найбільше бажаємо-просимо се в. вел. прийняти до відома-таким же звязком (союзом) звязатися з в. вел. як звязалися ми тепер з світл. воєводами обох Молдавій і з світл. князем Трансильванії. Се наше бажаннє радо ми б і здійснили, щоб тільки як скорше відкрився свобідний приступ (комунікація). Бо досі така була в тім тіснота, що за виїмком одного листа, пересланого нам через світл. князя трансильванського, ми нічого не могли ні одержати ні вислати” 6).
Скільки тих гетьманських листів, що стали посилатись через Семигород, дійшло до Карла-Ґустава, лишається невідомим. З шведської сторони маємо згадку шведського посла в Семигороді Штернбаха, що він одержав три рази копії листів від Карла-Ґустава до Хмельницького — з 2 і 9 грудня (ст. ст. очевидно), і кінець кінцем передав одну з тих копій “козацькому генералові Антонові”, щоб той переслав гетьманові, — а дві инші післав з гінцями Ракоція 7). Але 22.XII поїхав нарешті до гетьмана Велінґ 8), щоб про все розговоритися на місці.
Примітки
1) Архив III. IV с. 192.
2) Тамже с. 266, див. нижче; в березні бачимо Данила в Марієнбурґу, тамже с. 214.
3) Архив III. VI с. 178, дата Czyhirini 14 novembris 1656 vett, титулятура як у попереднім: Serenissime rех Svecorum, domine et amice nobis observandissime, на листі поміта про одержаннє 7 лютого 1657.
4) Властиво “для розмноження віри і вільности”, pro aucta fide ex libertate.
5) Contra quosuis qui nostris inequitare violenter cupierint cervicibus, очевидно розуміються Поляки й Москалі.
6) Конструкція в ориґіналі неправильна, але не хочу її радикально виправляти, щоб не розминутися зі змістом. Архив III. VI с. 180-181, dabantur Czyhyrini die 16 novembris vet. styl. a. 1656, на обороті адреса: Serenissimo Carolo Guetauo, Dei gr. Suecorum, Gott. Vand-que regi etc., domino et amico nobis observandissimo.
7) Transsylvania II c. 272.
8) Тамже c. 259.
ПІДГОТОВКА СОЮЗУ З СЕМИГОРОДОМ: ЛІТЕРАТУРА, МІСІЯ ШЕБЕШІ, ІНСТРУКЦІЯ ЙОМУ, 20 ЧЕРВ., ДОДАТКОВІ УВАГИ, ПОДОРОЖ ШЕБЕШІ З БРУХОВЕЦЬКИМ, SUMMA LEGATIONIS, ПРОЄКТ ГЕТЬМАНСЬКОГО ДИПЛЬОМУ, БАЖАННЯ ПОВНОЇ РІВНОПРАВНОСТИ З КОЗАЦЬКОЇ СТОРОНИ, МІСІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО І ГРУШІ ДО РАКОЦІЯ, ЗВІДОМЛЕННЯ З СИХ ПЕРЕГОВОРІВ ВОЄВОДИ СТЕФАНА.
З Семигородом справа йшла скорше 1). Місія Шебеші значно посунула переговори, і в вересні союз вважавсь уже формально заключеним, так що шведський король, війшовши в союз з Ракоцієм, міг уважати й себе до певної міри союзником гетьмана, хоча й посереднім,-тому що гетьман і Ракоцій присягли собі навзаєм мати одніх приятелів і ворогів.
Паспорт Шебеші до Чигрина був виставлений слідом по виїзді Бруховецького, 16 червня, але над інструкцією приходилось подумати. Хоч 20-го списано й доручено йому і повновласть і інструкцію, одначе ріжні гадки приходили далі й далі, і до інструкції додавались все нові додатки.
Повновласть написано латинською мовою; в ній значилось, що її подавець Франц Шебеші з Болґарфальви, міністр семигородського князя, людина гідна такого високого доручення, аби оформити від кількох літ завязану і засвідчену обосторонніми дружніми послугами приязнь між князем семигородським і гетьманом Б. Хмельницьким, полковниками і всім військом Запорізьким. Так рішили обидві сторони-сю приязнь двох народів, вихованців Марса 2), закріпити урочистими договорними актами, в прийнятій для того формі. Князь семигородський дає для сього Шебешеві цілковиту повновласть трактувати з згаданими представниками війська про приязнь, союз і добро обох народів-Трансільванського і Запорізького 3), згідно з даною йому інструкцією, уложити договір і підписати його. Князь своїм словом прирікає, що все постановлене і підписане його міністром для закріплення приязни він прийме і не заперечить ніяким чином, безпосереднє чи посереднє, і коли треба того буде-потвердить договір “в найбільш автентичній формі” зложений Шебеші договір 4).
В інструкції Шебеші наказувалось, догонивши козацького посла (Бруховецького) разом з ним їхати до гетьмана. Приїхавши привитати гетьмана, Виговського, полковників та инших визначних осіб і передати їм листи (на жаль вони до нас не заховались); запевнити їх в приязни князя і всяко старатися придбати їх приязнь і прихильність. Пояснити їм, що хоче між ними і князем взагалі і від довшого часу істнують приязні відносини-закаламучені тільки на якийсь час в 1653 році-не з вини князя, і потім знову відновлені,-але князь хотів би їх закріпити і перетворити сей фактичний союз в цілком формальний, стверджений всіми принятими для того урочистими обрядностями. Щоб гетьман потвердив його своїм “дипльомом” і присягою своєю і своїх визначніших старшин, за формулою яка для сього посилається, і по сім вислав своє посольство до князя, й тоді князь потвердить своїм дипльомом обіцянку заховувати приязнь з гетьманом.
