Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
“Також договоритися з Хмельницьким, які закони він своїм підданим дати хоче, як далеко сягатиме його влада, які права і вільности заведе, як він себе і кожного в володіннях і привилеях схоче забезпечити, а яких привилеїв захочуть реєстрові козаки,-все то Хмельницький наперед у себе має перевести, а потім прислати на затвердженнє й. кор. вел.-аби честь королівська в нічім не була применшена.
“Коли ж Хмельницький не захоче прийняти державу Запорізьких козаків 24) як дідичний князь, то запропонувати, щоб держава (“стать”) і військо Запорізьке вибирали зпоміж себе 4-х осіб на князівство Київське і державу Запорізьку, і з тих 4-х осіб кор. вел. вибирав одного, щоб він як князь володів як у цивільних так і у воєнних справах, і так правив як вище описано про васальне володіннє.
“Рад би був король, щоб усі маєтности того князівства були розділені й розписані-щоб їx роздати козакам, котрих служба визначна (“явна”), себто визначнішій старшині, щоб вони разом з князем правили б і були його сенаторами. Треба щоб їх було 12 для правління державою. На прожиток їм треба дати шляхетські маєтки, і відділити також на князя, на його утриманнє. Але то буде в волі Хмельницького, чи він схоче роздати своїм службовим людям маєтности в дідичне володіннє, чи в доживотне, і яку службу з тих маєтностей визначить. Одначе всякі уряди, які у них будуть, не повинні даватися в дідичне володіннє.
“Селянам, які тепер у нього в підданстві, було б добре щоб Хмельницький наказав жити в своїх домах 25), і платити йому й старшині грошеву дань, щоб ріля не лежала порожнем.
“Але в усім тім покладати на волю Хмельницького. Коли б він твердо став на тім, що в тих повітах що будуть у його володінню він має розпоряджатися всіми маєтками, навіть духовними,-і в тім йому поступитись. Тільки щоб київський митрополит не мав призначатись і настановлятись без волі королівської.
“А що козаки через сей наш договір стали вільними людьми 26), то надалі вони з своїм князем неповинні мішатися до справ Польської держави, а вдоволятися тим, що їх князь постановить, і не претендувати на вільні голоси 27). Мають зіставатися вільною й окремою державою під охороною й зверхністю 28) короля шведського і польського і держав Шведської і Польської, помагаючи корол. вел. і державі його на всяких неприятелів. Також і князь їх згідно з своєю обіцянкою повинен буде ходити на службу королеві з вище зазначеним числом козаків і бути в війську під начальством короля.
“Невільно буде князеві й козакам збільшати число укріплених городів, на шкоду кор. вел.-все вони мають робити за відомом і волею корол. вел.
“Привилеї надані кому небудь від князя, не матимуть сили, доки не потверджені кор. вел.
“Гроші у них мають бути як у Польщі.
“Апеляція в судових справах має бути, як давніше бувала. Надалі буде апеляція до князя, а коли там справа не закінчиться-до короля.
“Князів своїх відставляти воєводство Київське і військо Запорізьке не матимуть права: се право належатиме тільки королеві. Коли підані схочуть обжалувати князя за порушеннє прав і законів їх, вони можуть скаржитися кор. вел. і покликати його на королівський суд, і король винесе постанову як розсудить. Може він також і незалежно від війська Запорізького і підданих князевих відставити князя волею своєю королівською і визначити йому кару, коли князь стане нарушати договір з корол. вел.”.
Як бачимо, все се писалося в аспекті претенсій і надій КарлаҐустава бути королем польським і мати зверхність над військом Запорізьким не тільки на підставі нового договору з військом Запорізьким, але і за старими традиціями зверхности над ними Корони Польської, що мала перейти до Карла-Ґустава, як польського короля. Тому його проєкти васального Київського князівства так близько сходилися з проєктом в. кн. Руського, що одночасно висувано як останній спосіб розвязання справи з польського боку.
Примітки
1) Transsylvania II с. 177=Архив с. 171
2) Архив III. VI с. 141-2, переклад с. 154-5. 3) Вище с. 917.
4) Архив с. 143-переклад с. 156.
5) Архив с. 144-5, переклад 157-8.
6) В мотивації розриву з Швецією, так само як перед тим з Польщею, немалу ролю відіграли нові титули прибрані царем в останніх роках, під час війни з Польщею, що маніфестували претензії царя на ріжні землі Річипосполитої.
7) Архив с. 146-9, переклад с. 159-162.
8) Краків ще був в шведській окупації.
9) Архив с. 152-3, переклад с. 165-6.
10) Жерела XII с. 396, дописка до листу.
11) Тут кінчилася перша редакція в чорновику, дальше дописано потім.
12) Архив III. VI с. 167-170.
13) Сборник Київської Археографічної Комісії І с. 107.
14) Соловьев, що коротко переказав зміст сих проєктів, не вказуючи джерела, в Х томі (стер. вид. с. 1714), і Каманин що видав тексти їх разом з статейним списком Ієвлева в Сборнику І і дав потім коментарій до нього в т. II (Договоры Б. Хмельницкаго с. 104), клали їх на рік 1656, не мотивуючи ближче своєї гадки. Липинський висловив такі здогади, що ся інструкція була післана від Карла Велінґові перед тим як була виготовлена інструкція Тернешільдові, і Велінґ тримався сеї інструкції не маючи ще Тернешільдової, тому викликав незадоволеннє гетьмана і Виговського (Україна на переломі с. 270-1). Але більш того що Велінґ сього тексту не дістав-бо перехопили його Поляки.
15) Очевидно сі три можливости треба розуміти так:
а) Хмельницький з військом Зап. готов зіставатися далі в складі Польської держави і разом з нею перейти під владу шведського короля, забезпечивши певні привілєґії козацькій верстві;
б) він хоче бути восалєм шведського короля беспосереднє, нерахуючися в складі Польщі;
в) він хоче мати цілком окрему державу.
16) Я тут і далі переставляю деякі фрази для більш льоґічного порядку і кращого зрозуміння.
17) Тут і далі не зовсім ясний вираз: уЂзд, уЂзды.
18) Треба розуміти так, що досі подані загальні умови мають бути в договорі при всякій формі державного ладу в козацькій державі; вони мають нумерацію від 1 до 6, але настільки нельоґічну, що я її пропустив.
Далі наступають постанови спеціяльні, відповідно до того чи буде самостійна чи васальна козацька держава, чи тільки привилейована козацька верства в Польській чи Шведський державі.
19) “УдЂльным быть” в значінню самостійної держави, в противставленню до васальства, котрого умови обговорюються нижче.
20) “Такоже Хмельницкому волно будет постановить у себя РЂчь Посполитую Козацкую, как ему надобно будет, и чтоб он им подлинные права і уложенья дал, по которым им, козакам, жить и как наследникам его, Хмелницкого властвовать” с. 111.
21) Починається друга евентуальність: васальної козацької держави.
22) “во всем стоять против первых 6 статей” ті що вичислені у нас на ст. 1290-2.
23) “голдовную честь принял”.
24) “статъ запорожскихъ”.
25) Мабуть у тім значінню, щоб їх не витягано на військову службу.
26) Звільнені від польської зверхности.
27) Участь у соймі.
28) “но оставатца имъ какъ волному и удЂлному стату подъ обороною и голдемъ королей и господарствъ свЂйскихъ и полскихъ”. Себто королів шведських, що будуть одночасно й королями польськими і правитимуть державою Шведською й Польською.
ПРОВОЛОКА З ВИЇЗДОМ ПОСЛІВ, ЛИСТИ ГЕТЬМАНА КОРОЛЕВІ З ОСЕНИ 1656, ПОСИЛКА ВЕЛІНҐА.
Але все се тим часом зісталося в сфері побажань. Данило з Тернешільдом не виїхали вчас. Данило сидів без діла в Прусії, і гетьманський уряд не знав що думати про се: маємо з 21 н. с. січня лист Данила до короля з Ельбінґу, він сповіщає його, що з України прийшли до Королевця (Кеніґсберґа) купці з 100 возами товарів і з наказом від гетьмана і від писаря переказати Данилові їx велике здивованнє, що він не вертає і вістей не дає. Данило просить Карла-Ґустава щоб він своїм листом оправдав перед гетьманом сю неакуратність і висловив гетьманові свої бажання 1). Очевидно, Данило не дістав відправи від короля ні можливости повороту, і з ним сидів без відправи і королівський посол. Скінчилося се тим, що Данило перестав себе вважати аґентом Хмельницького і перейшов у службу шведського короля-в пізнішій інструкції свому послові король згадує, що Данило за згодою Хмельницького вийшов з його служби і перейшов на службу шведську 2).
