Комедії - Мольер Жан-Батист (читать хорошую книгу полностью txt) 📗
Лояль
(до Доріни, з глибини сцени)
Добридень, сестронько!
Зробіть, прошу, кохана,
Щоб з паном бачитись я міг…
Доріна
Он гості в пана;
Навряд щоб бачити його вдалося вам.
Лояль
Я тут найменшої турботи не завдам.
Не з неприємною прийшов я новиною,
І він радітиме, спізнавшися зі мною.
Доріна
Як звати вас?
Лояль
Скажіть ви тільки, що для справ
Прегарних пан Тартюф сюди мене прислав.
Доріна
(до Оргона)
Добродія цього, що так говорить мило,
Прислав сюди Тартюф. До вас він має діло,
Що, каже, буде вам приємне.
Клеант
(до Оргона)
Що ж, прийміть;
Побачим, що воно й що буде говорить.
Оргон
(до Клеанта)
Він, може, схоче нас до згоди навертати.
Якії ж почуття я мушу виявляти?
Клеант
Вам треба здержати насамперед свій гнів
І прислухатися до миротворних слів.
Лояль
(до Оргона)
Привіт вам.
Небо хай злодумців наших згубить
І, як бажаю
Я, нехай вас бог полюбить.
Оргон
(стиха до Клеанта)
Цей любий вступ моїм відповіде думкам
І згоду хоч якусь уже віщує нам.
Лояль
Родину вашу всю я змалку звик любити,
Отцеві ж вашому нагоду мав служити.
Оргон
Добродію, простіть той сором мій, що я
Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім’я.
Лояль
Лояль я звусь. З Нормандії походжу.
Я пристав судовий і цим хвалитись можу.
Оце вже сорок літ пролинуло часу,
Як цей приємний труд почесно я несу.
З дозволу ж вашого прийшов я ознаймити,
Що певний присуд ви повинні вдовольнити.
Оргон
Як! Ви прийшли…
Лояль
Заждіть, нема чого кричать:
Це тільки акт, щоб ваш будинок одібрать,
Вас викинути всіх і кожну річ рухому
І дати вільний плац властителеві дому
З всією пильністю, в неодволочний час.
Оргон
Як! Вигнати мене!..
Лояль
Так, милий пане, вас,
Бо домові цьому, як знаєте самі ви,
Ласкавий пан Тартюф хазяїн є правдивий,
По силі запису, що вже в руках моїх,
Тепер один він пан маєтків цих усіх.
Все списано як слід, не можна сперечатись.
Даміс
На безсоромність цю нам треба дивуватись!
Лояль
Ця справа не до вас, і я кажу не вам,
Я до добродія; він єсть розсудний сам;
Він звик поводитись, як добрі, чесні люди,
І проти присуду змагатися не буде.
Оргон
Але…
Лояль
Так, певний я: за цілий міліон
Ви не захочете повстати на закон
І згодитесь самі, як чесная особа,
Щоб я прикази міг справдити, як подоба.
Даміс
Ой пане приставе, вже скоро мій ціпок
Спізнає, чи тонкий ваш чорний жупанок!
Лояль
(до Оргона)
Нехай ваш син мовчить, а ні — то вийде з хати,
Бо шкода на папір усе те викладати
І протокол на вас писати, як би слід.
Доріна
(набік)
Він прізвищем Лояль, — та не лояльний вид.
Лояль
Із добрими людьми ласкавий я без міри
І маю, пане, я таке бажання щире,
Щоб прислужитись вам і втіху принести;
А іншого могли б такого ви знайти,
Який, не двигнеиий моїми почуттями,
Далеко гірш, ніж я, поводився б із вами.
Оргон
Що ж можна гіршого зробити ще для нас,
Як з хати вигнати?
Лояль
На те я дам вам час
І аж до завтрього не буду поспішати
Наказ той проти вас, добродію, сповняти;
А тільки ночувать прийду в будинок цей
Тихенько, лагідно, із десятьма людей.
Для форми ж зволите, як будете лягати,
Мені прислати ключ від вашої кімнати.
Я відпочинок ваш цю ніч обороню
І зайвих прикростей ніяких не вчиню,
А завтра вранці ви, добродію, не гайтесь
І зараз же з усім начинням вибирайтесь;
Людей, щоб помогти виноситись, я дам.
Я їх чимало взяв, щоб прислужитись вам.
Прихильності ще більш ні в кого б не знайшли ви
Як бачите, до вас я дуже милостивий,
То й ви шануйтеся, по правді все робіть
І перешкод мені не важтеся чинить.
Оргон
(набік)
Від щирої душі готовий я віддати
Червінців добрих сто, які ще можу мати,
Та тільки щоб могти хоч раз, та до смаку,
По пиці луснути тварюку цю гидку.
Клеант
(стиха до Ореона)
Мовчіть, не псуйте гірш.
Даміс
Зухвальство незбагненне
Не видержу, бо вже рука свербить у мене.
Доріна
(до Лояля)
Мосьпане, бачу я, що спина в вас така,
Що не завадило б дізнати їй ціпка.
Лояль
Скарать вас міг би я, не стерпівши образи.
Голубко, на жінок теж пишуться укази.
Клеант
(до Лояля)
Уже, добродію, те все скінчити час —
Давайте цей папір, та й не турбуйте нас.
Лояль
Ну, до побачення. Хай бог вам помагає.
Оргон
Тебе ж з тим, хто тебе прислав, нехай скарає
Оргон
Що, мамо, — бачите? Чи правду я казав?
З почину знать, яких нам треба ждати справ
Чи зрадництво його спізнали ви як треба?
Пані Пернель
Я аж нетямлюся і наче впала з неба.
Доріна
(до Оргона)
Ви дурно скаржитесь і злим його звете:
Не замір то лихий, а почуття святе.
До ближніх маючи в душі любов єдину,
Він знає, що добро не раз псує людину,
І, мавши жаль, забрав усе, щоб одвернуть
Те все, що робить вам тяжкою праву путь.
Оргон
Мовчіть, я раз у раз вам мушу це казати.
Клеант
(до Оргона)
Погляньмо ж мм, яку вам раду можна дати.
Ельміра
Підіть оповістіть, що він чинити мав.
Всю силу запису лукавством він зламав.
І як дізнаються про речі очевидні,
То заміри його не справдяться огидні.
