Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
“Щодо Шведів не думаємо, аби вони против умови мали пустошити на сім боці Висли і далі посувати свою армію-хіба за підущеннєм тих панів що попередавалися на шведську сторону, стали б пускати загони” 18).
І далі знову: “Тепер послати військо-річ дуже трудна, з ріжних причин, сам можеш то в. м. зміркувати високим розумом своїм, що як тепер іще зісталось трохи бідної, пограбованої шляхти й инших станів, то (при новім поході) мусіло б усе до решти бути забране, і вони лишались би без усякої живности. Коли б щось могло бути, то хіба весна покаже, а тепер, зимою, військо мусить відпочивати. Військо ж наше завсіди готове, не треба йому довго готуватись”.
Потім в примітці: “Дійшла нас відомість, що п. п. Сопіги й Литва піддалися королеві й. м. шведському і розсилають універсали до Сіверських городів. Думаю, що там у лісах і багнах трудно буде ходити панам литовським. Але вже коли в. м. будете комусь піддаватись, принаймні дайте нам знати”.
Я зазначив уже цікаве освітленнє, яке дає сей лист епізодові під Озірною. Ні натяку на якийсь погром чи пониженнє козацтва! Відновлено тільки старий союз козаків з Татарами, які обіцяли бути солідарними, і нічого не починати без порозуміння з козацьким гетьманом. Ані мови про те, щоб сей договір обовязував до чого небудь козаків супроти короля: се діло дальшого договору їx з королем, і властиво з станами Річипосполитої. Більш того, Виговський дав зрозуміти, що се буде не легка справа: військо козацьке поставить серйозні домагання і не задоволиться чим небудь. В відносинах до Шведів знову нагадується про договір їх з козаками, що на Україну вони не підуть. Західня Україна по Вислу зістається, значить, у сфері інтересів козацького війська, і всі заходи козацької дипльоматії, щоб Львів та инші Західнє-українські міста не піддавалися Шведам -що проступають в попередніх розмовах Виговського з Любовіцким і в сім листі до Ґродзіцкого, очевидно, мають забезпечити її для козаків. Вважаючи шведську сторону сильнішою, козацькі дипльомати бажали, щоб до часу остаточного порозуміння з Шведами й Поляками Західня Україна зіставалася в слабих польських руках, з котрих козакам буде лекше одержати її збройною силою чи договором. Зміна в шансах польських і шведських, що заходила саме в сім часі, не представлялася їм ясною: вони не відчували, що шведська партія в Польщі вже програна безповоротно.
Примітки
1) Про ситуацію в Польщі в сей мент-у Кубалі, Wojna Szwecka с. 180 дд.
2) Transsylvania II с. 33.
3) Вище с. 1145.
4) Дата повороту хана-31 грудня с. с. в звідомленнях московського посольства, Крим. справи кн. 37 с. 146.
5) Ґоліньский напр. записує такі поголоски-на (початку) року: “Татари Москву побили на голову, забрали весь московський обоз, 80 тис. возів, відіслали сю здобич і вязнів до своєї Татарської землі, тому не швидко прибули до короля-чекали більшої Орди”. Під 24 січня: “Король рушив з Ланцута до Прусії на короля шведського, маючи при собі козаків Запорозьких”. “Татари повернули назад на зимівлю, бо не мали досить паші для коней і живности для себе”.
6) Див. вище с. 1140-2 і попередню примітку; далі Ґоліньский записує: “Хмельницький з козаками обіцяли королеві вірну службу Річипосполитій, але инші козаки спротивилися тому”-с. 81
7) Не зовсім ясно, коли саме поїхав від нього-Кубаля думав, що хан післав його до короля зараз же з-під Озірної, але з слів Ґрондского, що він тут цитує (очевидно с. 255, а не 285 як стоїть у його друку), сього властиво не видко.
8) Contenta instruktiey daney przez imp. Lubowickiego oretanus od imp. pisarza wojska Zaporozkiego ad informationem totius Reipae et ordinum regni powiedziane, ркп. Оссол. 1905 л. 61, Кубаля здогадувався, що сі Contenta свисав з уст Любовіцкого котрийсь з королівських післанців, як він лежав хорий у Львові, в кінці листопада і в грудні. Але кінцеві-може додаткові приписки сеї інструкції мають дату 1 лютого.
9) Lettres c. 49, 56.
10) Лист короля до прімаса 4 лютого у Темберского с. 337; тут комісарами названо тільки Лянцкороньского і Тишкевича (теж і у Нойєра, с. 79), хоча в протоколі вони виступають нарівні з Любовіцким і Зацвіліховским. Час побуту короля в Ланцуті Кубаля означає на підставі актів з 16 по 29 січня.
11) підписали каштелян смоленський Волович і каштелян галицький Цетнер, в неприсутности инших соймових депутатів, тому що не можна було їх повідомити нашвидку.
12) Так недавно ще головним завданнєм польської дипльоматії було-посварити козаків з Татарами!
13) Розуміються очевидно єзуїти.
14) Тут незрозуміле: род unia miec nie chcialo.
15) Сборник київ. арх. ком. l c. 25.
16) Ориґінал в крак. архиві Чорторийських ркп. 394 л. 99, копія-з архива Станіслава-Августа” (мабуть з сього ж самого ориґіналу) в Теках Нарушевича 151 с. 29; витяги, з деякими незазначеними пропусками подав Кубаля III с. 442.
17) uwies-властиво піддурити.
18) місце в ориґіналі не читке, в копії Наруш. спрощене: просто czynic mieli.
ЗНОСИНИ З КРИМОМ, ПОСОЛЬСТВО МАХАРИНСЬКОГО, ЛИСТ ГЕТЬМАНА 22 СІЧНЯ, ПОСОЛЬСТВО ТОХТАМИШ-АҐИ, ЛИСТ ГЕТЬМАНА ХАНОВІ 31 СІЧНЯ, ПОСЛИ КОЗАЦЬКІ Й ПОЛЬСЬКІ В КРИМУ В ЛЮТІМ.
Про зносини з Кримом маємо такі відомості. Московське посольство в Криму 30 н. с. січня довідалося від своїх товмачів, що попереднього дня приїхало до Бахчи-сараю козацьке посольство: уманський сотник Михайло Махаринський й осавул полтавський Михайло Андріїв з товаришами, всього 6 чоловіка: товмачі їх стріли на дорозі, їдучи з Бахчи-сараю й розпитували про посольство. Козаки пояснили, що приїхали з гетьманським листом в справі полоненників: аби хан видав на Україну українських полоненників які єсть у Криму-“бо сього року 1) гетьман з ханом договорилися на тім, що хан пустить їх полон з Криму, а козаки не будуть ходити на Крим; коли ж хан полону їx з Криму не пустить, той договір не договір, і мир не мир”. Московські посли їм переказали через тих товмачів, що в попередніх місяцях Татари, Євреї й Вірмени приводили до них на викуп богато полоненників з Запорозьких Черкасів, і вони просили, щоб їх цар викупив, і на їx донесеннє цар велів їх “из полонсково терпЂнья окупити”, “видя их, черкаскую, к ceбЂ службу и приямое радЂнье”. За сим указом посли переказували до хана через “розмЂнного князя Маметшу Сулешова”, щоб він дав їм тих полоненників на окуп. Але Маметша відповів, що не годиться дати їх на окуп, бо хан хоче віддати гетьманові Б. Хмельницькому без грошей. Москалі се дають до відомості козацьким послам, аби вони знали таку царську ласку, а ханові нехай скажуть, що коли яких полоненників він не схоче пустити на Запоріжжє, нехай пришле на викуп московським послам, “чтоб им (полоненникам) живучи в неволе не замучитца”. Товмачі се все переказали козацьким послам, і ті дякували за таку царську ласку, обіцяли то все розповісти гетьманові, а послам- дати знати про свою розмову з ханом,-але продовження сеї історії в звідомленню їх не знаходимо 2).
Своїм змістом дуже підходить до сього всього лист гетьмана до калґи-султана, що добув польський посол Шумовский; він має дату 22 січня, і коли б припустити що се дата за новим калєндарем, то він підходив би до часу приходу Махаринського:
“Ясновельможний пане султане калґо, наш великомилостивий пане і приятелю! Доброго здоровля, втіхи й успіху бажаємо в. султанській милости! Відомо то в. милости, як ми не тепер тільки, але й перед тим дотримували ціло своєї присяги, отже й тепер знову заприсягши на братерство, ми дотримуємо в цілости сю присягу, і наші наступники її вічно дотримуватимуть. Покинувши під сю хвилю Україну (?) ми розписали універсали наші на Запоріжжє, на Кодаки й скрізь, аби знали наші про заприсяжене брацтво й не давали найменшого приводу, тримаючися того, що з нашої сторони не даватиметься причин. Тільки з своєї сторони звольте в. м. пильно на те вважати, аби до розірвання братерства не давалося найменшого приводу; особливо Ногайців, що звикли чинити зачіпки, звольте в. м. стримувати. Бо й се даємо знати в. м., нашому милостивому панові, що й тепер-як хан вертав з військом назад, Татари впали до полку Браславського й порабували міста, людей в неволю забрали і силу шкоди наробили-самому в. м. даємо се на розсуд, чи се річ слушна? Всіх Татар що були на Україні в полоні, ми веліли зібрати разом, і вони негайно, нітрохи не затримуючи, будуть звільнені. Так і в. м. звольте з своєї сторони пустити на волю всіх козаків тих що сеї зими, за тої війни забрані були в неволю,-взаїм увільнити, і Ногайцям заборонити, аби вони козаків не брали- як то вони звикли чинити. До хана й. м. посилаємо своїх післанців при післанцях в. м.- вони про все ширше в. м. розкажуть” 3).
