Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка (книги онлайн без регистрации TXT) 📗
неважливе я це тільки очі питає олег ти це тільки очі багато очей і олег дивиться на мене я
дивлюся на його очі на стіні і не знаю які з них пильніші мені здається що минає дуже багато
часу моя кімната як велике озеро у моєму лісі там також ростуть фіалки із людськими очима
як на тебе дивитися щоб тебе запам'ятати я вдихаю повітря на повні груди ми пахнемо одне
одним ми пахнемо як вода я заплющую очі мені здається що я більше не дихаю а коли
розплющую очі розумію що наше дитинство закінчилося раз і назавжди
любов моя мелодія
любов моя семиколірна квітка
любов моя зелена вода
хронотоп це коли у нас багато часу безконечно багато часу і простір у якому ми живемо нас
не лякає
* * *
Вірші з близьких перекладати мов немає сенсу може це й на краще бо те що вийде буде
значно гірше отож нехай спокійно сплять поети ніхто не візьметься псувати їхні вірші тому
залишаться частини мови де їм слід бути завжди три волхви не стрінуться ніяк з трьома
царями зоря погасла й нікуди іти
Я пишу собі такі віршики на аркуші вирваному зі старого учнівського зошита і думаю що
мій Старий Новий рік нічим не відрізняється від мого Різдва ні від першого Нового Року ні
колядників ні щедрівників ні подарунків запакованих у блискучі обгортки під ялинкою бо
ялинки немає і не пахне свіжою хвоєю ні гостей ні їхніх парфумів ні веселих голосів ні
дзвінкого сміху не дзвенять келихи не ллється шампанське вино коньяк горілка ніхто не
виголошує тостів ніхто не бажає щастя здоров'я та всіляких гараздів до кінця календарного
року принаймні ніхто не розкладає по мисках салат олів'є шубу ніхто не питає а де ти купуєш
такі смачні оселедці і чому тобі так подобається морська капуста ніхто не телефонує щоб
мене привітати я ніби й сама можу зателефонувати але не можу ані вигадати якогось гарного
привітання ані розповісти про себе щось справді вартісне нічим серйозним не займаюся ні
про що серйозне не думаю нікого не бачу нікого не шукаю нікого не знаходжу я так як мій
пес на якого ніхто не звертає уваги тобто я повинна на нього звертати увагу а я цього не
роблю через те що запаси моєї уваги вичерпались а ці ресурси повільновідновні він дивиться
на мене мовчки докірливо і його круглі карі очі сльозяться я знаю що я перед ним дуже
винна бо зовсім його не помічаю не розмовляю з ним і це нечесно але я думаю що
обов'язково виправлюся може навіть незабаром тільки мені треба трохи балансу трохи
твердішого ґрунту під ногами і щоб менше боліла печінка бо тоді мій організм почне
функціонувати ще гірше зашкалювати гальмувати хрипіти й тріщати як поламаний
програвач і тоді не буде іншого виходу його доведеться запхати кудись між непотрібні речі
нехай собі там валяється може ще на щось згодиться згодом там на деталі розібрати якусь
гайку докрутити чи викрутити тільки вже не я цим займатимусь
Коли стане зовсім сутужно тоді я почну думати на що саме мені потрібні гроші і чи потрібні
вони мені взагалі і чи можна давати собі раду без них виявляється що вони мені потрібні на
ось такі речі на зубну пасту й мило на тонік для обличчя на шампунь на шкарпетки і колготи
бо вони дуже швидко зношуються на дешеву й невибагливу їжу це найнеобхідніше поки що
в мене ще дуже багато чого з названого є на те щоб залишатися тут мене іще вистачає я
рятую себе від холоду вельветовим синім плащем а від депресії дешевим зеленим чаєм
Коли закінчується старий рік мені в пам'яті спливають усілякі розмови різні люди я згадую
жінок і чоловіків із якими мені випало бачитися вони багато розповідають а я багато слухаю
жінка з молочним волоссям частує мене медом голос її тече як густе молоко мені здається
що голос у неї також молочний
Добре що зимові дні короткі добре що буває дощ із снігом добре що лишились наші фотки
добре що наїстись можна хлібом з сиром і нічого більше не хотіти може раптом іграшки
дитячі викотяться десь з-під мого ліжка на підлозі дві листівки й книжка телефонна картка я
не бачу жодної підстави для турботи справді не ставалося нічого я молюся хай так буде й
далі все гаразд поки що й слава Богу
Хтось підходить і цілує в губи каже що він також мене дуже любить потім вдарять в бубни і
литаври глядачі люблять коли цікаво і коли трагедія тільки на дві дії хто мене любить той
розуміє добре коли сльози течуть не насправді і легко сказати отакі-то справи добре сміється
хто сміється перший на руці у мене гранатовий перстень губи шерхнуть без бальзаму й
крему міняються люди міняються теми друзі відходять значить не друзі одні замовкають
інші грузять пишу смси друзям на мобільник знаєте люди я по-справжньому вільна не про те
йдеться чи будуть гроші для кого треба я й так хороша свобода це ніби черевики на виріст
довго приміряєш а потім не віриш що вже сьогодні вони дійсно впору добре що дерева
ростуть угору добре що хліб можна їсти без масла добре що зірка різдвяна не згасла добре
що ноги не промокають добре що я за тобою скучаю добре що відстань це коли ми не
близько добре обходити дороги де слизько добре що руки тремтять не вічно добре що я
тішусь і днем і ніччю добре що можна ще з'їсти вафлі розмалювати у ванній кахлі потім
підходжу до телефона замість гудків вальс мендельсона важко говорити як болять щелепи
важко відмивати лікті від лепу для шкіри корисна біла глина страшно що на голову може
впасти цеглина сумно що пси помирають від сказу сумно що про мене ніхто не розкаже того
що справді дуже важливе часом нещасні люди щасливі тішаться навіть коли їх забудуть їм не
потрібно бувати всюди вони не знімають зірок із неба зірки на них сипляться коли треба
Заварю у кухлі міцного чаю знаєш я знов за тобою скучаю ти не зважай це не так вже й
серйозно але так важко скучати не можна знаєш я днями броджу по місту шукаю місця де
можна сісти у барі знижка на біле пиво бармен сміється ви дуже красива пива не можна пити
багато я так би хотіла комусь розказати тільки здається немає охочих пити пиво заплющити
очі зламався ніготь де пилка для нігтів як мені хочеться десь забігти за якесь море синє чи
біле до глибокої річки може до нілу велика вода мені часто сниться хочу тримати у жмені
синицю журавель нехай літає для інших коли болить шлунок пишуться вірші тільки треба
ковтнути фесталу які часи і божевільні настали на серветці пишу листа до світу про те що
для нас ліхтарі засвітять бар закривається незабаром тепер тільки треба вийти із бару від
столу до столу непевним кроком цікаво як я виглядаю збоку ще п'ять годин до нового року
Десь тут поруч зупинка трамваю хтось мені рукою махає у нашому місті трамваї червоні їду
сама у червонім вагоні сидіння в трамваях також червоні нас не догонят или догонят
надають по шиї поставлять клізму в гамівній сорочці сміятись пізно вени червоні а губи сині
треба рятувати вашого сина нехай підпише потрібні папери зачиняються двері відчиняються
двері гастроном аптека подвійна доза закушую губи ковтаю сльози вікон обличчя будинків
спини не було у матері жодного сина у сестри не було жодного брата дружина сама лягала
спати холодно дуже у нашій кімнаті нашим котам перебито лапи наші собаки на місяць
виють наші пташки полетіли у вирій дружина сама застеляла ліжко відгортала ковдру читала
книжку не можу заснути не випивши м'яти мені без тебе не хочеться спати мені без тебе
нічого не хочеться порізала палець кров точиться
Запаливши цигарку сідаю на сходах у наших широтах сонце рано сходить у наших будинках
протікають крани у наших хворих гнояться рани хочу стрибнути із парашута полковник каже
с нами не шутят між нами і ними чорно-біла тиша листи до полковника часто пишуть боюся
машин чорного кольору чоловік у цивільному ну ви й накоїли скажіть на милість хто вас
