Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
Неможливо визначити, що з нею і де вона знаходиться. І раптом — якийсь неясний відчуття, може бути, надія на повернення до життя з цієї порожнечі лихоліття.
Вона зусиллям волі спробувала вирватися з чорної порожнечі і раптово відчула, що повертається до життя.
Спочатку Келен не відчувала нічого, крім головного болю. Вона намагалася зрозуміти, де вона і що з нею відбувається. Ось хтось покликав її: «сповідниця!»
Ні, це не її звуть, це не її ім'я, звичайно, її звуть інакше…
Ну так, її звуть Келен. Хтось тряс її за плече, намагаючись розбудити.
Келен відкрила очі. Це був капітан Райан. Він кликав її:
— Сповідниця, що з тобою? Тобі погано?
— Я… я… — Вона озирнулась. Поруч з Райаном стояв Тоссідін. Келен поторгала лоб.
— Голова болить… Котра година?
— Скоро світанок, — сказав капітан. — Ми прийшли розбудити тебе, як ти веліла. Воїни готові виступити прямо зараз.
Келен відкинула накидку, замінював їй ковдру.
— Я зараз встану, і ми… — Тут вона згадала, що вирішила відправитися в Ейдіндріл, до Зедду. Вона повинна допомогти Річарду. Якщо дійсно завіса прорвана…
— Сповідниця, ти не дуже добре виглядаєш. Ти поспала всього кілька годин за останні кілька діб. Думаю, тобі треба ще відпочити.
Капітан був правий. Хоча їй вдалося відновити магічну силу, все одно стан не цілком прийнятне.
— Капітан Райан, я повинна повернутися в Ейдіндріл. Я повинна…
Він посміхнувся:
— Вам треба трохи відпочити, давно пора. Коли ми повернемося, ти зможеш відправитися в дорогу. Вона кивнула:
— Добре. Але тоді вже я точно піду туди. Мені потрібно в Ейдіндріл. Я дочекаюся вашого повернення і вирушу туди. — Келен трохи здивовано подивилася по сторонах: крім Райана і Тоссідіна, тут нікого не було.
— А де Чандален і Пріндін?
— Мій брат пішов подивитися, чи немає поблизу ворога, — сказав Тоссідін. — Нам необхідно напасти несподівано.
— Чандален — на вилазці з списоносцями, — додав Райан. — Я повинен змінити його в наступній.
— Тоссідін, — веліла Келен, — попередь Чандалена, що після битви нам треба йти. Ви повинні провести мене в Ейдіндріл. — Вона раптом відчула, що їй страшенно хочеться спати, і насилу промовила:
— Я дочекаюся вашого повернення.
Райан явно заспокоївся, дізнавшись, що вона не збирається на цей раз лізти у саме пекло, а залишиться тут, в безпеці.
— Я поставлю тут вартових, поки ти будеш відпочивати, — сказав він.
Келен спробувала заперечити:
— Табір добре укритий. Мені й так нічого не загрожує. Райан продовжував наполягати:
— Десять воїнів все одно погоди не роблять. А мені буде легше думати про справу, якщо я буду за тебе спокійний. Келен була зараз занадто слабка, щоб сперечатися.
— Ну добре, — знехотя погодилася вона і знову лягла. Тоссідін дбайливо вкрив її накидкою. Вона відчула якусь дивну сонливість. Якийсь час вона намагалася боротися з цим — їй не хотілося знову провалитися в чорну порожнечу. Але всі зусилля виявилися марними. Келен раптом стало страшно: вона не розуміла, що з нею відбувається. Вона спробувала думати про що-небудь, але думки плуталися… Так, безсумнівно, з нею щось не так, але вона безсила що-небудь зробити.
Все ж вона вирішила не здаватися до останнього і постаралася зосередитися на думках про Річарда, якому потрібно допомогти. Це трохи допомогло їй самій.
Дивний стан між сном і дійсністю тривав, і думки про Річарда мовби підтримували зв'язок Келен з дійсністю. Так минуло, як їй здалося, кілька годин.
Неймовірним зусиллям волі Келен нарешті струсила сонне заціпеніння..
Голова важка, все тіло болить… Насилу їй вдалося піднятися. В курені темно і тихо. Свічка майже догоріла.
Може бути, на свіжому повітрі вона прокинеться остаточно?
Руки і ноги погано слухалися, і їй насилу вдалося вилізти з куреня. Уже стемніло, і на небі з'явилися перші зірки. Зробивши перший крок, Келен спіткнулася об щось і впала на сніг. Розплющивши очі, вона побачила, що спіткнулася об чиюсь ногу. На снігу нерухомо лежав чоловік… Людина з відрубаною головою. А поруч на снігу ще мертві… Так, мертві галейці.
Ніхто не встиг навіть вихопити меч, очевидно, їх застали зненацька.
Келен захотілося втекти звідси геть, але вона взяла себе в руки. Думати було важко в тому стані дивного напівсну, від якого ніяк не вдавалося позбутися. Але вона розуміла: той, хто вбив цих людей, напевно, і зараз десь поблизу. Вона торкнулася руки лежачого на снігу. Рука ще тепла. Значить, це сталося тільки що.
У темряві, за деревами, Келен розгледіла якихось людей. Вони теж помітили її і вийшли на поляну. Вони сміялися і голосно перемовлялися, і вона зрозуміла, хто це. Тут було близько дюжини д'харіанців і ще двоє кельтонців.
Воїни Імперського Ордена. Скрикнувши, Келен схопилася на ноги.
В одного з них, у того, хто стояв найближче, на обличчі був слід від копита Ніка. Рана була нашвидку зашита. Він єхидно посміхнувся. Келен дізналася командувача Рігса.
— Ну, от я і знайшов тебе. Сповідниця, — сказав він.
Але тут з бойовим кличем на галявину увірвався якийсь здоровань, ламаючи чагарник. Воїни мимоволі відступили, а Келен відскочила в бік. Одним ударом бойової сокири великан уклав двох. Це був Орск. Мабуть, він всюди шукав її, щоб захистити: той, кого торкнулася сповідниця, не може інакше.
Незважаючи на те що ноги і раніше погано слухалися, Келен побігла геть.
За її спиною чулися крики і дзвеніла зброя. Орск з диким ревом трощив її ворогів. Гілки дерев чіплялися за одяг, вона провалювалася в сніг і не могла бігти швидко.
Переслідувач вхопив її за ногу, і вона впала. Келен шалено пручалася, відбиваючись руками і ногами, але той схопив її за пояс і навалився зверху. Це знову був Рігс.
Там, за деревами, на галявині, йшов бій. А тут їх тільки двоє: вона й Рігс.
Келен з усіх сил намагалася вирватися. Рігс однією рукою схопив її за волосся, а іншою боляче вдарив у бік — у Келен перехопило подих. За першим ударом послідував другий.
— Тепер ти попалася. Сповідниця, — прошипів Рігс. — Тобі більше не втекти, і не думай!
Але він тут один. Що за самовпевненість? Келен долонею торкнулася його грудей. Задихаючись під його вагою, вона промовила:
— Куди втекти, Рігс! Тобі кінець. Тепер ти мій.
— Навряд чи. — Він знову посміхнувся. — Мені сказали, що зараз ти поки позбавлена своєї сили.
Він вдарив її головою об сніг. В очах почорніло. Вона намагалася зосередитися на тому, що необхідно зробити. Рігс знову схопив її за волосся, щоб другий раз вдарити головою об землю. Не можна втрачати свідомість! Треба захистити себе!
Келен дала волю магічній силі. Знову пролунав беззвучний грім. Рігс здригнувся. З дерев посипався сніг, припорошив особа Келен.
Рігс завмер в повному ошаленй.
— Пані, наказуй! — Як би мимоволі вимовив він звичайну в таких випадках фразу.
— Хто сказав тобі, що я зараз безсила?
— Пані, це був…
І тут пущена кимось стріла встромилася йому в шию, ледь не зачепивши Келен. Не встигнувши договорити, Рігс уткнувся головою в сніг.
Хтось схопив убитого за плече і відтягнув убік. Келен подумала було, що це Орск, але вона помилилася. Над нею схилився стривожений Пріндін.
— Сповідниця, ти не поранена? Він не встиг поранити тебе?
Пріндін простягнув Келен руку, допомагаючи їй встати, але вона не торкнулася його руки. Необхідність використовувати свій магічний дар на цей раз підірвала її сили більше звичайного.
На обличчі воїна з'явилася звичайна посмішка.
— Ну, я бачу, ти не поранена, — сказав він. — Ти виглядаєш дуже добре.
— Тобі не було потреби вбивати його, — відповіла вона. — Я вже застосувала свою магію, і він був мій. Він саме збирався розповісти, хто повідомив йому, ніби я безсила…
І тут Пріндін подивився мимо неї так, що вона похолола. Його усмішка раптом здалася їй жахливою. Продираючись крізь зарості, до них підійшов Орск.
— Пані! Ти не постраждала? — Запитав він. Вона вже чула, що сюди підходять її друзі. До неї долинув голос Чандалена. Пріндін швидко приготувався стріляти з лука. Орск підняв сокиру.
