Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Андельмер розвів руками:
— Я запитав, але вона подивилася на мене тим поглядом, від якого у чоловіків кістки плавляться, і заявила, що це стосується тільки сестер.
Сестра Верна втомлено зітхнула.
— Гаразд, в такому випадку ми, мабуть, підемо з тобою, інакше з тебе знімуть шкуру і приб'ють до древка замість прапора.
Кевін Андельмер побілів як полотно. Він їй повірив.
6
На кам'яному мосту, перекинутому через річку Керн на острів Халзбанд, де знаходився Палац пророків, як три яструби, що підстерігають наближення здобичі, завмерли в нетерпінні сестри Філіпа, Дульче і Марена. Яскраве сонце заважало розгледіти їхні обличчя, але сестра Верна і без того знала, що вони виражають.
Уоррен разом з нею піднявся на міст, а мечоносець Андельмер, вважаючи свій обов'язок виконаним, вважав за краще поспішити в іншу сторону. Коли Верна наблизилася, сивоволоса сестра Дульче грізно подалася вперед.
— Де ти була? Ти змушуєш нас чекати! Барабанний бій, що долинав знизу, від міста, нагадував звук повільно падаючих крапель дощу. Сестра Верна вже перестала звертати на нього увагу.
— Я гуляла, розмірковуючи про майбутнє Палацу та діяння Творця. Прах аббатиси Аннеліни ще не охолов, і я ніяк не припускала, що гризня почнеться так скоро.
Сестра Дульче насунулася на неї ще ближче, і її проникливі сині очі небезпечно блиснули.
— Не смій грубити нам, сестра Верна, інакше швидко перетворишся знову в послушницю. Тепер, коли ти повернулася, пора починати жити за законами Палацу і виявляти до старших належну повагу.
Сестра Дульче випросталася, ніби послабивши хватку. Вона вважала, що цієї загрози цілком достатньо, і не могла уявити, що хтось зважиться з нею сперечатися.
Сестра Марена, кремезна жінка, яка статурою і манерою мови нагадувала дроворуба, злорадно заусміхалася. Сестра Філіпа, смаглява, вилицювата і висока, чиє вузьке підборіддя надавало їй невловиму подібність з якоюсь екзотичною птицею, не зводила з сестри Верни темних очей, зберігаючи на обличчі незворушний вираз.
— Старших? — Перепитала Верна. — В очах Творця всі ми рівні.
— Рівні?! — Роздратовано прошипіла сестра Марена. — Цікавий висновок. На асамблеї сестер ми розглянемо твою недозволену тут поведінку. Ти швидко побачиш, яка ти нам рівня, коли займаєшся брудною роботою разом з іншими послушницями. Тільки цього разу тут не буде Річарда, щоб витягнути тебе з цього!
— Правда, сестра Марена? — Зігнула брову Верна. — Ось воно що…
Уоррен підійшов і став біля неї за спиною.
— Якщо мені не зраджує пам'ять — і поправте мене, якщо я помиляюся, — в останній раз мене, як ти висловлюєшся, «витягли з цього» тому, що ти помолилася Творцеві і на тебе зійшло осяяння. А тепер ти кажеш, що причиною тому — Річард. Я щось невірно пригадую?
— Ти питаєш мене? — Сестра Марена стиснула руки з такою силою, що побіліли кісточки пальців. — Я карала нахабних послушниць ще за двісті років до твого народження! Як ти смієш…
— Але ти тільки що виклала другу версію однієї і тої ж події. Оскільки обидві не можуть бути істинними, отже, одна з них помилкова. Так? Здається мені, тебе тільки що спіймали на брехні, сестра Марена. А мені уявлялося, ти більше за інших повинна намагатися не впасти в цей гріх. Сестри Світла найбільше цінують правдивість і чесність. У всякому разі, більше, ніж нетерпимість до непослуху. І яку ж кару старша сестра, начальниця всіх послушниць, накладе на себе саму за те, що збрехала?
— Так-так, — сказала, посміхнувшись, сестра Дульче. — Яка зухвалість!
На твоєму місці, сестра Верна, якби я не хотіла посваритися з аббатисою — а саме це ти, по-моєму, зараз робиш, — я постаралася б викинути з голови подібні думки. Якщо сестра Леома розгнівається, від тебе не залишиться мокрого місця!
— Отже, сестра Дульче, — посміхнулася у відповідь Верна, — ти збираєшся підтримати сестру Леому? Або просто намагаєшся знайти спосіб прибрати її зі свого шляху і самій битися за посаду?
— Досить! — Спокійно і рішуче вимовила сестра Філіпа. — У нас є куди більш важливі справи. Треба скоріше покінчити з цією містифікацією і приступити до виборів аббатиси.
— І що ж це за містифікація, про яку йде мова? — Запитала Верна, не рухаючись з місця.
Сестра Філіпа граціозно повернулася до Палацу, і поділ її простої, але витонченої жовтого сукні зметнувся.
— Йди за нами, сестра Верна. Ти і так нас затримала. Ти залишилася остання, а потім ми зможемо повернутися до наших справ. А про твою зухвалість ми ще поговоримо.
Вона плавно поплила по мосту. Обидві старші сестри пішли за нею. Уоррен з сестрою Вірною обмінялися здивованими поглядами і рушили слідом.
Уоррен збавив крок і, коли вони трохи відстали, насупившись, прошепотів сестрі Верні:
— Іноді мені здається, сестра Верна, що ти здатна вивести з себе ясний сонячний день! За останні двадцять років тут було так спокійно і мирно, що я забув, якими неприємностями загрожує твій гострий язичок. Навіщо ти це робиш? Тобі просто приносить задоволення їх дражнити?
Сестра Верна відповіла йому сердитим поглядом. Уоррен в розпачі закотив очі і вирішив за краще змінити тему.
— Для чого, по-твоєму, ці троє зібралися разом? Я думав, вони суперниці.
Сестра Верна швидко глянула на що ідучих попереду сестер, бажаючи переконатися, що ті не чують.
— Якщо збираєшся встромити ніж супернику в спину, потрібно підійти до нього досить близько. — В самому серці Палацу сестри зупинилися перед важкими воротами з горіхового дерева і обернулися. Сестра Філіпа вперлася вказівний палець Уоррену в груди, змусивши його відступити на крок.
— Це стосується тільки сестер, — промовила вона крижаним тоном і, подивившись на його шию, додала:
— А коли нова аббатиса приступить до своїх обов'язків, ти знову одягнеш Рада-Хань, якщо захочеш залишитися в Палаці пророків. Ми не потерпимо присутності тут хлопчиська, якого не можна належним чином контролювати.
Сестра Верна непомітно поклала долоню на худу спину Уоррена, не даючи йому зробити ще крок назад.
— Я зняла цей нашийник по праву будь-якої сестри Світу. Це рішення було прийнято зі схвалення керівництва Палацу і не може бути скасовано.
Погляд темних очей сестри Філіппи ковзнув по ній.
— Ми обговоримо це пізніше, в більш відповідний час.
— Давайте швидше закінчимо, — втрутилася сестра Дульче. — Нас чекають інші справи. Сестра Філіпа кивнула.
— Йдемо з нами, сестра Верна.
Уоррен з розгубленим виглядом залишився на місці. Одна з сестер своїм Хань відкрила важкі двері. Не бажаючи виглядати цуценям на повідку, сестра Верна прискорила крок і увійшла першою. Сестра Дульче шумно зітхнула. Сестра Марена обдарувала Верну одним зі своїх знаменитих поглядів, добре відомих послушницям, що провинилися, але не сказала ні слова. Сестра Філіпа злегка посміхнулася. Вона знала, що збоку здається, ніби це за її наказом сестра Верна йде поруч з іншими.
За дверима виявилася кімната з низькою стелею. Між білими колонами з золотими капітелями і різьбленими дубовими листками спиною до дверей стояла сестра Леома. Вона була приблизно одного зросту з сестрою Верною. Її густе сиве волосся, перев'язане золотою стрічкою, звисало майже до пояса, а скромне коричневе плаття майже торкалося підлоги.
Просторий коридор за колонами вів до широкого залу зі склепінчастою стелею.
Крізь величезний вітраж, що зображає Творця в оточенні сестер Світу в старовинних шатах, пробивалися сонячні промені. Творець розпростер руки над сестрами, ніби благословляючи їх, а вони, немов весняні квіточки, ніжно тягнулися до нього.
Уздовж кам'яної балюстради балкона юрмилися, опустивши погляд, сестри і послушниці. У залі теж стояли сестри — як зауважила Верна, постарше і займаючі більш високе положення. Іноді тишу порушувало чиєсь покашлювання, але ніхто не розмовляв.
У центрі залу, навпроти фігури Творця, височіла сяюча колона, зіткана з білого світу. Сестри намагалися триматися від неї на певній відстані. Так і повинно було бути, якщо сяйво означало саме те, про що подумала Верна. Якийсь невеликий предмет — вона не могла розглянути який саме — лежав на самому верху постаменту, що знаходиться всередині світловий колони.
