Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
Уоррен зблід.
— Я про це не подумав.
Сестра Верна нервово сплела пальці.
— Ми щось придумаємо. Сподіваюся, Творець вкаже нам шлях.
— Можливо, нам варто знайти Річарда і попросити його про допомогу, як в той раз? Він позбавив нас хоча б від цих шести сестер Тьми. Навряд чи вони коли-небудь посміють повернутися. Річард здорово їх налякав.
— Ну так — тільки аббатиса була поранена, а потім померла. Разом з Натаном, — нагадала Верна. — Смерть йде з Річардом рука об руку.
— Але не тому, що він приводить її, — заперечив Уоррен. — Річард — бойовий чарівник. Він бореться за справедливу справу, заради всіх, хто живе на землі. Якби він не зробив того, що повинен був зробити, аббатиса і Натан все одно загинули б і це було б тільки початком довгого ланцюжка смертей і руйнувань.
Верна взяла Уоррена за руку і промовила більш м'яким тоном:
— Звичайно, ти правий. Ми всі у величезному боргу перед Річардом. Але мати потребу в ньому і знайти його — різні речі. Тому свідчення — мої зморшки. — Сестра Верна відпустила руку чарівника. — До того ж сумніваюся, що ми можемо довіряти комусь ще, окрім один одного. Але ми неодмінно щось придумаємо.
Уоррен похмуро глянув на неї:
— Та вже, слід постаратися. Справа в тому, що в пророцтвах говориться: зловісні події відбудуться з приходом наступної аббатиси.
В Танімурі їх знову оглушив барабанний бій. Гучні низькі рівномірні удари проникали, здавалося, в саму душу. Вони не замовкали ні на хвилину, і це діяло на нерви — але, як припускала сестра Верна, так і було задумано.
Барабанщики в супроводі охорони прибули за три дні до смерті аббатиси і розставили свої величезні барабани по периметру міста. І як тільки барабанний бій почався, він уже більше не замовкав, Барабанщики змінювалися біля барабанів, тому вони гриміли і вночі, і вдень.
Від цього гуркоту всі були готові звихнутися. Люди зробилися нервовими і дратівливими, не чулося звичайного сміху, гомону й шуму натовпу. Всі ходили похмурі і тихі.
В околицях міста приїжджі не висовувалися зі своїх наметів. Стихли гучні розмови, завмерла торгівля, не видно було диму багать. Крамарі не зазивали покупців, а мовчки стояли в дверях своїх крамниць або з кислими обличчями сиділи за прилавками. А рідкісні покупці швиденько брали те, що їм потрібно, і йшли, не затримуючись ні на одну зайву секунду. Дітлахи не випускали з рук материнський поділ і лише перелякано стріляли оченятами по сторонах. Чоловіки, які раніше азартно і шумно різалися в кості, тепер похмуро стояли біля стін своїх будинків, ні з ким не заговорюючи.
У Палаці пророків кожну хвилину бив дзвін. Він бив всю ніч і буде бити до заходу сонця, сповіщаючи всіх про смерть аббатиси. Але барабанний бій не мав ніякого відношення до цієї сумної події. Військові барабанщики повідомляли про швидке прибуття імператора.
— Я пам'ятаю лише королів, — сказала Верна Уоррену, — а якийсь Імперський Орден мені невідомий. Що це ще за імператор?
— Його звуть Джеган. Років десять чи п'ятнадцять тому Імперський Орден почав завойовувати королівства, об'єднуючи їх під своєю владою. — Уоррен задумливо потер скроню. — Бачиш, я в основному проводжу час за книгами, тому не впевнений в подробицях. Але наскільки я зрозумів, Джеган без труднощів підкорив Старий Світ. Втім, поки шкоди від імператора не було. У всякому разі, тут, в Танімурі. Він не втручається у справи Палацу пророків і чекає від нас відповідної люб'язності.
— Тоді навіщо він сюди приїжджає?
— Поняття не маю, — знизав плечима Уоррен. — Можливо, він просто вирішив відвідати цю частину імперії.
Обдарувавши благословенням Творця чергову городянку, сестра Верна обійшла свіжу купу кінського гною і рушила далі.
— Що ж, сподіваюся, він поквапиться і цей проклятий гуркіт нарешті припиниться. Барабани б'ють ось уже четвертий день. Мабуть, він уже близько.
Уоррен озирнувся по сторонах і сказав:
— Палацова гвардія складається з солдатів Імперського Ордена. У порядку люб'язності імператор надав їх аббатисі, оскільки він нікому, крім своїх людей, не дозволяє носити зброю. І ось я тут перекинувся кількома словами з одним із гвардійців. Він каже, що барабанний бій всього лише сповіщає про намір імператора прибути, а зовсім не про те, що він вже їде. Гвардієць сказав, що перед прибуттям імператора в Брестон барабани били майже шість місяців.
— Шість місяців?! Ти хочеш сказати, що нам доведеться терпіти цей гуркіт півроку?!
Уоррен акуратно підібрав балахон і переступив через калюжу.
— Не обов'язково. Він може з'явитися через кілька місяців або вже завтра.
Імператор не опускається до рівня простлюдинів, щоб повідомляти точну дату.
Сестра Верна скривилася:
— Що ж, якщо він затримається, сестри подбають про те, щоб ці барабани замовкли!
— Я був би не проти. Але імператор не відноситься до тих, з ким дозволено не рахуватися. Як мені відомо, його армія за чисельністю перевершує все, що коли-небудь існувало на цьому світі. — Уоррен багатозначно подивився на Верну. — Включаючи й ті, які брали участь у великій війні, відокремила Новий світ від Старого. Верна примружилася.
— Навіщо йому стільки війська, якщо він уже завоював всі стародавні королівства?
По-моєму, це звичайні солдатські байки. Вояки люблять базікати.
— Гвардійці кажуть, що бачили це на власні очі, — знизав плечима Уоррен. — За їх словами, коли Орден збирається весь, війська покривають землю до самого горизонту. Що, по-твоєму, розпочнеться в Палаці, коли він прибуде?
— Ба! Нас не хвилює політика.
— Тебе завжди було нелегко залякати! — Посміхнувся Уоррен.
— Ми робимо те, що завгодно Творцеві, а не якомусь там імператору.
Палац буде ще довго стояти після його смерті.
Деякий час вони йшли мовчки. Потім Уоррен, відкашлявшись, вимовив:
— Знаєш, тоді, коли ми з тобою тільки-тільки сюди приїхали і ти була ще послушницею… Ну, я був у тебе закоханий.
Сестра Верна здивовано дивилася на нього.
— Ну ось, тепер ти вирішив наді мною посміятися!
— Ні-ні, це правда! — Уоррен знову почервонів. — Твоє каштанове волосся здавалися мені найкрасивішими в світі. Ти була розумніша за інших і так впевнено керувала своїм Хань! Я думав, що тобі немає в цьому рівних, і хотів попросити, щоб ти навчала мене.
— Чому ж ти не попросив? Уоррен знизав плечима.
— Ти була такою неприступною, такою цілеспрямованою. А я ніколи таким не був. — Він машинально відкинув волосся з лоба. — Крім того, ти любила Джедіді.
Я був ніщо в порівнянні з ним. І завжди думав, що ти лише посмієшся з мене.
Верна зловила себе на тому, що нервово смикає волосся, і опустила руку.
— Бути може, і посміялася б.
Але подумки вона сильно в тому сумнівалася.
— В юності ми часто робимо дурниці. Молода жінка з дитиною опустилася перед нею на коліна. Верна зупинилася, щоб обдарувати їх благословенням Творця, а потім повернулася до Уоррена:
— Ти міг би покинути Палац років на двадцять, вивчити книги, які так тебе цікавлять, і наздогнати мене за віком. Ми знову стали б ровесниками.
Тоді ти міг би попросити потримати мене за руку… як мені хотілося цього багато років тому.
Раптово хтось окликнув їх. Озирнувшись, Верна побачила в натовпі гвардійця.
Він відчайдушно махав їм рукою.
— Кевін Андельмер, якщо не помиляюся? — Запитала вона. Уоррен кивнув.
— Не уявляю, чого він так метушиться? Мечоносець Андельмер побіг до них, налетів по дорозі на якогось хлопчину, ледь не впав, але все ж зумів встояти на ногах і завмер перед сестрою Верною.
— Сестра Верна! Як добре! Нарешті я вас знайшов! Вас чекають у Палаці.
Негайно.
— Хто чекає? В чому справа? Солдат намагався віддихатися і говорити одночасно.
— Сестри. Сестра Леома схопила мене за вухо і веліла знайти вас і привести.
Сказала, що якщо не поспішу, то прокляну той день, коли з'явився на світ.
Напевно, якісь неприємності.
— Які?
