Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
За те військо розкошувало. “І кінні і піші понаїдалися до ситости і по давніших трудах відпочили”, як пише оден кореспондент,-і то важно було, що серйозна стратеґічна задача була розвязана майже без страти. Коронне військо добуло можливість сполучення з військом литовським і спільних з ним операцій против козаччини. Кампанія вступила в нову стадію-і заразом почалися переговори, перервані півроку тому різнею в Краснім 21). За яку годину після крівавої розправи в Трилісах наспів до Потоцкого лист від Хмельницького, котрим він відкривав дорогу для переговорів.
Примітки
1) Освєнцім с. 360, Staroz. c. 329 331-2.
2) Про похід головні друковані джерела такі: реляції для королевича Кароля-Фердинанда з додатком особливо цінного обозового дневника від 4 серпня почавши-в Staroz. pol. І. Реляції королеві від Анд. Мясковского-Памятники. Кіев. ком. II (лист з 26 серп. той сам, що в Staroz. c. 343). Дневник Освєнціма. В рукоп. Осол. 225 і 2286 і в Теках Нарушевича т. 145 кільканадцять реляцій невиданих в цілости, або в части; вище подані вибірки з них чуток про Хмельницького на с. 306-8, і звісток про народні повстання на с. 320. В деталі самого походу нам тут входити річ зайва.
3) Памятники с. 591.
4) Освєнцім с. 364.
5) Staroz. c. 333-6.
6) Тамже с. 280.
7) Staroz. II c. 278-9, 280-1 (під 9 і 11 серпня).
8) Тамже с. 282, 285 і 342, подія з 13 серпня.
9) Staroz. c. 278, під 6 серпня, пор. 276, під 5 серпня, і с. 337.
10) Мясковский з 4 серпня. Пам. с. 594, Staroz. c. 337.
11) Staroz. c. 277 і 285.
12) Млоцкий описує, як з приводу донесення Радивила, що він боїться лишати у себе в тилу нездобутий Чернигів, король скликав раду 24 серпня, і в результаті нарад вислав Радивилові наказ, щоб він не наступав наперед, не забезпечивши тилу-“не бажаючи щоб він мав в тилу неприятеля”-авоґр. 221 л. 294.
13) “Кн. його м. вказував, що той плян війни, який взяли панове коронні і взивали до нього кн. й. м.,-недобрий. Бо хоч трохи відійти від Дніпра, тоді неприятель поновить всі свої фортелі-як то і сталось! Бо поки Дніпро був в руках, поти неприятель мусів розривати свої сили, пильнуючи литовського війська, щоб воно не пішло за Дніпро, в його осередок: мусів тримати обсадженими всі побережні укріплення, і татарські підмоги, що надходили, мусів держати в непевности-де вони будуть потрібніші, з котрої сторони Дніпра”-Continuacio dyariusza s kozakami, в ркп. Краків. Академиї № 1017 с. 67.
14) Сі міркування доволі ясно виступають з листу 23 серпня-Storoz. І с. 349, що подає перегляд ситуації від приходу польського війська під Паволоч і до виходу під Триліси, 13-23 серпня.
15) StaroStoroz. c. 286 і 343.
16) Про сей “універсал” довідуємося з листу Хмельницького, нижче с. 343-4.
17) “З оздобною церквою”-завважає инший лист, с. 345.
18) Реляція Андрія Мясковского в кількох варіянтах: Staroz. І с. 287-8 і 344-5, Памятники I с. 595, Осол. 2286 л. 184, Теки Нарушевича 145 с. 267. Недрукована реляція Потоцкого королеві з 30 серпня: “Підступивши під Триліси 23 с. м., кілька разів я до них посилав, аби піддались, і навіть чекав півдня і цілу ніч на опамятаннє упертого неприятеля, але не мігши дочекатись, бо таке у нього стало завзяттє: дати себе вирубати, а не піддаватись, післав я й. м. п. ппсаря польного вибрати місце, де припустити штурм. Вибравши в ночи з середи на четвер (на 24) на самім світанку вчинив штурм, в котрім так Господь пощастив, що з двома полками і кількома козацькими хоругвами, з люзьною челядю, він здобув місто і замок і вирубав бунтівників, а місто потім челядь запалила”.-Теки Нарушевича, копія з несвиж. архиву, т. 145 с. 277. Коховского І с. 289.
19) У Твардовского се Богун з своїм полком і міщанами тікає з Фастова до лісів від луни Трілісів (с. 51). Але Богуна тут ніяк не могло бути.
20) Невиданий лист до біскупа київського з Хвастова, 28 серпня-в Теках Нарушевича с. 263. Барвиста реляція починається з того: “З наказу в. м. я старавсь як найскорше бути в Хвастові, але стараннє моє пройшло з великою трудністю, бо тільки за день або за два, поки обоз не став під Хвастовим, прибув я до Хвастова з залогою від й. м. пана краківського. А то тому що в місті були козаки реєстрові й хотіли боронитись. Потім, коли обоз підійшов з Паволочи до Триліс-миля від Хвастова-і здобувши штурмом всіх в пень вирубано і все місто (Триліси) спалено, і трохи німецької піхоти згинуло,-відправивши Триліси, став весь обоз під самим Хвастовом 25 серпня. Три дні відпочиває, і ще тут він, з великою шкодою вашої мил. Бо насамперед-спалено всі хутори навколо міста, декотрі з збіжем уже звезеним з поля. Не досить того-в місті також спалено з 50 домів. І того не досить-бо й ще більше шкоди мало статися, і бо-зна що далі буде: чи не спалять і останку. Всі комори, доми, склепи пограбовано, і що було в них річей і рухомости-ґвалтом забрано. Трудно було оборонити: пан гетьман польний побачивши запалене місто, ледво присутністю своєю погамував своєволю, прискакавши до міста: заховав від спалення костели і решту міста. Остаток збіжа в полю, возять його до обозу, нема коли збирати... Курки, гуски і худоби і на лікарство не знайти у всіх маєтностях Хвастівських”. Подібно про Бабичі, теж маєтність катедри: “Обоз литовський мав становище ціле літо; хлопів і міщан нема”. Про Київ відомости навів я вище. Звістка про вирізаннє всеї хвастівської “шляхти і Ляхів” може й перебільшена, бо тут же додано, мабуть про тутешнього урядника: “Яґодзіньский з жінкою живі обоє, пограбовані з усього, ледви з душею прийшли з Хвастова до обозу під Триліси”.
21) Листуваннє одначе мабуть таки йшло. В ркп. Осол. 2286, л. 178 під днями 25 і 27 липня”: “З двох листів ребелізанта Хмельницького, післаних до пана Яніцкого, слуги й. м. старости калуського-їх сумма така: “Має відомість, що король й. м. іде з військом на Україну, а причиною того панове українці. Вони приводять короля й. м. до того, щоб він ішов на Україну. А того Боже борони-бо ми волимо свому панові ґолдувати, ніж поганинові. А на се заноситься”.
ВІДНОВЛЕННЄ ПЕРЕГОВОРІВ, ЛИСТ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 22 СЕРПНЯ 1651, ЗАВЗЯТТЄ МІЖ ЛЮДОМ, ПРИХИЛЬНІ ЖЕСТИ ПРАВОСЛАВНИМ, ПЕРША КОЗАЦЬКА ДЕПУТАЦІЯ У ПОТОЦКОГО.
У Поляків сучасників був той здогад, що се вість про смерть Вишневецького викликала у Хмельницького й старшини гадку про можливість замирення з Річпосполитою. Покійник Ярема здавна мав репутацію (досить оправдану) найбільш завзятого і непримиреного ворога козаччини, і при тій майже домінуючій ролі, яку він відогравав у сім поході на Україну, за його життя не було що думати про замиреннє. Смерть же його справді робила якесь порозуміннє можливішим. Рудавский, що з особливою увагою й докладністю, але дуже “літературно” описав білоцерківські переговори, розпочаті згаданим листом Хмельницького, так стилізує сі поголоски про вражіння, викликані серед козаків смертю Яреми:
“Почувши про смерть Вишневецького, швидкою поголоскою рознесену по цілому королівству, Хмельницький зараз так розписує до козаків: “Сповнив Бог наші бажання! Показала себе міцна правиця Господня! Знати, що по нашій стороні ласка божа! Сей князь Вишневецький, що ще недавно хотів над цілою Руссю панувати, тепер держить тільки чотири ліктя місця. Так ту безбожну голову, що її наша зброя не взяла, забрав Господь-мститель за нашу кров. Тепер або твердої згоди сподіватись-або крівавої війни з Поляками”! І справді з причини смерти князя між козаками скрізь була радість, а у польському війську-крім двораків-велика туга. Не бракувало й того, що говорячи про згадану отруту обвинувачували двір і самого короля, як то буває коли вмирає хтось великий” 1).
