Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Примітки
1) Акт посольства в стовбці 1636 Сибирського приказу л. 247-280.
2) Тут, за новою вірнопідданчою термінольоґією розумілися українські городи; як звичайно покорочую ріжні етикетальні вирази.
3) Сибир. прик. стовб. 1636 л. 264-271.
4) Monum Hung. XXIV, c. 486: лист Ракоція з 16 листоп. згадує про приїзд козацьких послів.
5) Смирнов, Крымское ханство с. 562.
6) Дещо з листування у Кубалі III с. 390 прим. 66.
7) В москов. перекладі: “А когда вы не отлучитеся от Москвы”, явна помилка.
8) Московський переклад з польського тексту, присланого від гетьмана цареві з Тургеневим-Акты Ю. З. Р. XIV.c. 115-7. Кубаля (IIIс. 390) помилково називає сей лист виставленим 9 с. с. листопаду, замість жовтня і висланим до царя 8 грудня-він був висланий цареві 10 с. с. листопада. Каже, що маємо польські ориґінали-не каже ближче де. Не зовсім ясно, чи сей ханський лист і так само листи Сефер-ґазі і Карач-бея привіз козацький посол, чи Тохтамиш; та се не так важно-бо приїхали вони мабуть разом.
9) Сибир. приказу ст. 1636 л. 291-2.
10) Тамже л. 293-4.
11) Так як підданство хана султанові не перешкоджає союзові з козаками, так хан не повинен жадати, щоб задля сього союзу козаки стали неприятелями московського царя.
12) Czesc wojska naszego panstwa. Цікавий, бо рідкий вираз.
13) Не зовсім ясно, присягу з ким не хочуть козаки ламати? мабуть з Москвою?
14) Памятники III ч. 32, “з рукописи Щорсівської бібліотеки”. На жаль без усяких пояснень. Дата 29 октобра не зовсім правдоподібна, ледви чи могла тут бути дата нового стилю, для старого стилю вона запізна, зараз нижче бачимо, що 24 жовтня с. с. гетьман повідомляв царя, що він уже відправив ханського посла.
15) Сибир. приказу стовб. 1636 л. 285-290. З пізніших записок довідуємось, що в тім же часі ходив під'їзд з Київа горі Припеттю, дійшов до Петрикова; петриківські міщане прийняли їx з парадою, присягли цареві, і непускаючися далі, під'їзд з сим маленьким тріумфом повернувся назад, а до царя вислано “з сеунчом” героя сього походу, кн. К. Волконского-Акты Ю. З. Р. XV с. 290-l.
16) Ci листи в інструкції послам наказано віддати до рук В. В. Бутурлина, щоб він їх підніс цареві: правдоподібно, Виговський пильнував, щоб царські справи переходили через руки “приятеля”.
17) На устному допиті 3 (13) грудня перед В. Бутурлиним і Л. Лопухиним сей Ластовецький розповів: гетьман Потоцкий і Лянцкороньский все літо стояли під Зборовим і в Підгайцях, але війська-хоч в компутах зазначається з 20 тисяч, при гетьманах було тисячі 4, і то лицарського, бойового люду було небогато, решта люди плохі, не бойці. “Коли козаки погромили Ґурского” під Острогом, “то гетьманське військо стало тікати з-під Зборова, тільки сторожа богато затримала. A за чотири тижні до Пилипівки (коло 25 жовтня н. с.) гетьмани пішли на Камінець під Тернопіль, і розіслали універсали по городах, де військо було на лежах, аби сходилося до них під Тернопіль, і як військо збереться, гетьмани хочуть ударити на козацькі городи: на Ставище і Умань. До хана після погрому Ґурского гетьмани з-під Зборова післали на семи возах грошей, сукна й иншого краму через Волоську землю на Хотин: просять прислати за ті гроші війська тисяч з 20. З волоським, мунтянським і угорським князем уставлено так, що зійшовшися під Хотином вони разом з Татарами підуть просто відти на Ставище і Умань-двома військами, щоб відразу вдарити на козаків великим військом. Котрі козаки будуть до них передаватись, тим показувати ласку, щоб привабити і приєднати всі до себе, а тоді з'єднатися разом і йти на Московські городи.-Сибир. прик. ст. 1636 л. 300-4.
18) “Наказ послом нашимъ до е. ц. в. Первие: пришедши съ листомъ говорити то: Божіею милостию, в. г-рю (цар. титул) Богдан Хмельницкиі гетманъ со всЂмъ войскомъ вашего ц. в. запорожскимъ до лица земли, яко вЂрные подданные, челомъ бьют и листъ отдают. А когда будет е. ц. величество спрашивать о здоровье пана гетмана і всего войска,-отвещати: бож. мил. и твоимъ в. г. (цар. титул) счастьемъ,-всЂхъ от'Ђхали есмя здорово.
“А если будут спрашивати любо предъ царемъ его милостью или в приказе о какие вЂдомости, говорити: Листы бЂевъ, аговъ татарскихъ, которые прислали до пана гетмана-а листы тЂ чрез нас пресылают, что изволь ваша царская милость ис тЂхъ листов татарских обо всем выразумЂть-неприязнь великую татарскую, что до нас ханъ в всЂ бЂі и аги пишуть: когда от твоего ц. в. не отлучимся, имЂютъ всЂми силами снявся с Венграми, Мутьянами и иными на нас наступать. А Татаровя, приготовя себЂ запасов на 2 месяца на Пещаной Брод через Буг перешли.
“А что послалъ его милость, панъ гетманъ посланцовъ своихъ до господаря мутьянского еще 1-го дня сентября, тогда до сего времени нЂт и про них не слыхать. Также и до венгерского послали есмя, и до сего времени про нихъ не слышеть. Тогда есмя вскоре уже ныне послали листъ до господаря волоского, чтоб намъ дал знать о тЂхъ послах наших, естли задержаны, понежо какъ вЂдомость имЂетъ (!), что и господарь волоскиі из Ясъ совсЂмъ вывозился і в Сочаве запертися имЂет.
“О чолнах докладывати его ц. в.-ва: укажетъ ли на море чолны готовить, понеже писано і в листу о томъ до е. ц. в. и Турки подлинно на войну готовятца; листы татарские посылаю, которые отдайте до рук Василью Васильевичю и просити, чтоб ц. в-ву поднесъ.
“По взятью въ языцех Глинского, передался до нас добровольно Радулъ Ластовецкиі, который прежде на Украине живал, он же и казака старинного Велебневского тамъ въ неволе будучего от Ляховъ вывел, который совешенно пространнее словесно, что тЂ неприятели мыслят, о всемъ исповЂсть. Той же Ластовецкиі сказывал, что Ляхи на пришлые заговейна однолично снявся с Татары на Украину ударити имЂютъ, понеже какъ слышел, что Ляхи ни о чемъ не пекутца, только чтоб Украину извоевать. А Ляхи то сказывают, что когда придемъ в Украину, и естли казаки передаватися станут, тогда имЂютъ с тЂми и иныхъ воевати.
“Бити челом имЂют послы наши его царскому величеству усердно, чтоб нам войска своего с 15 или зъ 20.000 на помочь прислать.
“И о том его царскому величеству послы наши известити имЂют, чтоб полону ратные люди его царского величества в городах нашихъ Черкаскихъ и пограничныхъ не имали, не такъ какъ поганые. Сохрани убо боже, когда Ляхи наступати будут и прельщати имут, чтоб увидя такие тяготы чернь не заблюлася. Понеже для того емся под высокую и крЂпкую руку е. ц. в. поддалися, чтоб чернь безстрашно пребывала”-л. 295-9.
19) “противу тЂx его государевых неприятелей Турокъ и Татар крымских и ногайских готовили б мы струги на Крым-горазно больше тритцати стругов”, так переповідають зміст гетьманського листу Донці відписуючи гетьманові.
20) Грамота від Донського війська до Хмельницького мабуть 5 грудня -Малор. справи б. архиву загран. справ, 1654 № 36, ненумеровані. Донці, відправляючи Сухиню й товаришів, відписують гетьманові і своїм звичаєм при тім докладно повторяють зміст гетьманського листа. Посольство Сухині прийшло на Дін 18 (28) листопада.
ЗАКІНЧЕННЄ ОПЕРАЦІЙНОГО РОКУ НА БІЛОРУСІ-ЦАРСЬКА ГРАМОТА З СОМЧЕНКОМ 14 (24) ЖОВТ., ПОЯСНЕННЯ ЧОМУ ТРУБЕЦКОЙ НЕ ПІШОВ НА ЛУЦЬК. ЗОЛОТАРЕНКО В ЦАРСЬКІЙ СТАВЦІ, ЙОГО ПОБАЖАННЯ, НАДАННЄ ЙОМУ БАТУРИНА І ПОТВЕРДЖЕННЄ ПРАВ М. НІЖИНА, ПРОМОВА М. ФИЛИМОНОВИЧА ДО ЦАРЯ В СПРАВІ ВИЗВОЛЕННЯ МАЛОЇ РУСИ ВІД ПОЛЯКІВ, ЦАРСЬКИЙ ОБІЖНИК ДО КОЗАКІВ, ДОДАТКОВІ ПРОХАННЯ-М. ИН. СОЛИ, ІЛЮСТРАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ЧЕРЕЗ УСКЛАДНЕННЯ ПОЛІТИЧНІ.
З царської ставки йшла в тім часі царська грамота гетьманові післана з Сомченком 14 (24) жовтня. Цар сповіщав його, що постановив на зиму припинити кампанію, вінчану підданнєм Смоленська в перших днях жовтня н. с.: він обсаджує Смоленськ й инші здобуті міста залогами на зиму, а все инше військо зводить назад, щоб поновити війну в Литві на весну, і так само гетьманові наказує з військом козацьким і з відділом А. Бутурлина “из Польши отойти ж-чтоб в осеннее время ратных людей не изнурить”, а бути готовим з усім військом Запорозьким на весну. Тоді ж на весну і Шереметьев з своїм військом прийде в поміч гетьманові, щоб разом з ним промишляти над неприятелем. Трубецкой же-се аж тепер цар спромігся пояснити 1)-не пішов в заповіджений похід під Луцьк тому що затримався під Мстиславлем, здобуваючи його, а потім рушив на нього Радивил, і Трубецкой мав з ним битву під Шепелевичами, а погромивши його тут, здобував Шклов. З-під Шклова пішов був просто на Луцьк, але в дорозі довідалися, що Ляхи зібралися в Горах, і відти нападають на московське військо, отже замісць Луцьку повернув він назад під Гори і т. д., взагалі замісць іти на захід пішов на схід, і чомусь про все се не було своєчасно дано знати гетьманові, щоб він не напоровся на коронне військо. По сих плутаних поясненнях цар повторяв свій наказ: “з усім військом з Польщі відійти, а війську проголосити царський указ: всім на весну бути готовими” 2).
