Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
— Ну… Не те щоб… Але…
Келен вперлася руки в боки.
— Ти пішов по «Шляху Смерті» тільки тому, що злякався кам'яної собаки? І тому ти не пішов в інші двері?
— Келен, я не знав, що це за тварина під гравієм. Я ніколи нічого подібного не бачив. — Він почухав лікоть. — Гаразд, добре, я її злякався! Я намагався бути обережним. І не міг прочитати слова над дверима, так що не знав, що в неї входити небезпечно.
Келен звела очі до небес.
— Річард, ти міг…
— Я не загинув в замку, я знайшов Сильфіду і дістався до тебе. А тепер пішли.
Нам потрібно швидше в місто.
Вона обняла його за талію.
— Ти маєш рацію. Напевно, я просто перехвилювалася… — Келен вказала на двері. — Через те, що там відбулося. Королева мрісвізов мене налякала. Я просто щаслива, що ти з усім впорався.
Рука об руку вони заквапилися до високого арочному прорізу в зовнішній стіні.
Ледве вони опинилися під гратами, з-за рогу вилетів червоний хвіст і зачепив їх обох. Не встиг Річард отямитися, як над головою забили крила. На нього обрушилися кігті, і гострий біль пронизав ліве плече. Другий удар хвоста відкинув Келен за ворота.
Поки королева підтягувала його за плече до розкритої зубастої пащі, Річард вихопив меч. Лють охопила його миттєво. Він рубонув по крилу. Королева відскочила, висмикнувши кігті з його плеча. У люті магії не відчуваючи болю, Річард схопився на ноги.
Клацаючи зубами, чудовисько кинулося на нього — суцільні крила, зуби, кігті та хвіст. Вона безперервно атакувала, відтісняючи його. Річард приловчився і відрубав тварі кінчик хвоста.
Королева мрісвізів відступила і виявилася прямо під гратами. Річард стрибнув до підйомного механізму і повис на ньому всією своєю вагою. Заскриплять, решітка впала прямо на ревучу червону тварь і прибила її крило до землі.
Річард облився холодною потім, побачивши, що Келен лежить по той бік грат. Королева теж її помітила і неймовірним зусиллям висмикнула пришпилені крило, роздерши його на шматки.
— Келен! Біжи!
Приголомшена падінням Келен спробувала відповзти, але тварюка опинилася спритнішою і схопила її за ногу.
Повернувшись, королева випустила в обличчя Річарду смердюче хмарка. Річард без труднощів зрозумів його значення: помста.
З шаленим зусиллям він повернув піднімаюче грати колесо. Решітка піднімалася по дюйму за оборот. Королева віддалялася по дорозі, тягнучи за собою Келен.
Річард кинув колесо і, ведений люттю і магією, рубонув по решітці мечем. Посипалися іскри і осколки розпеченого металу. Заревівши від люті, він ще двічі вдарив мечем по залізним поперечин і вирубав пристойний шматок.
Вибивши його ногою, він пірнув в отвір і помчав за королевою.
Келен чіплялася за землю, відчайдушно намагаючись вирватися. Дійшовши до мосту, королева піднялася на парапет і, повернувшись до Річарда, загарчала.
Наче не розуміючи, що вже не може літати, королева поворушила порваними крилами, готова стрибнути вниз разом зі своєю здобиччю. Річард заволав і кинувся до неї.
Хвіст хльоснув по мосту. Річард відсік від нього ще шматок, довжиною футів у шість. Корольова, тримаючи Келен вниз головою, як ганчір'яну ляльку, різко повернулася. Річард, абсолютно втративши розум, в сліпій люті обрушив меч на тварюку. В обличчя йому бризнула кров з розсіченого крила, полетіли осколки кісток. Королева вдарила його залишком хвоста і заплескала єдиним порваним крилом.
Келен, верескнувши, потягнулася до Річарда, але червона лапа відтягла її назад в той момент, коли Річард спробував схопити її за руку. Він відсік друге крило.
Ударив фонтан крові, і розлючена тварина кинулася на ворога, забувши про своє бажання розірвати Келен на частини.
Річард відрубав ще шматок хвоста. Королева стікала кров'ю. Рухи її сповільнилися, і Річард не забув цим скористатися.
Стрибнувши вперед, він схопив Келен за зап'ястя і одночасно майже по саме руків'я увігнав меч в середину червоних грудей. Це була помилка.
Смертельно поранена королева міцно тримала Келен, і коли вона похитнулася, починаючи валитися в прірву, Келен заверещала. Річард щосили стиснув її зап'ясті і втримав її, коли королева впала.
У наступну мить він одним могутнім ударом відсік тримаючу Келен лапу.
Королева по спіралі полетіла вздовж ідучих вниз на сотні футів гранітних стін і зникла в глибині прірви.
Келен висіла на руці Річарда над цією ж прірвою. Кров з пораненого плеча заливала йому пальці. Річард відчував, що зап'ястя Келен починає вислизати.
Величезним зусиллям він підтягнув Келен на пару футів вгору.
— Вхопився за стіну іншою рукою! Я не можу більше тебе тримати. Ти вислизаєш.
Келен схопилася рукою за верх парапету. Кинувши меч, Річард підхопив її під пахву. Скриплячи зубами, він втягнув Келен на парапет, і вона зістрибнула на дорогу.
— Зніми її! — Відразу закричала вона. — Зніми! Річард розтиснув пазурі і кинув червоний обрубок в провалля. Келен кинулась йому в обійми, важко дихаючи. Вона була не в силах сказати ні слова.
Незважаючи на біль, Річард відчув величезне полегшення.
— Чому ти не вдалася до магії? До синьої блискавки?
— Це не спрацювало в замку, а тут вона з мене мізки вибила. А чому ти не скористався своєю магією? Якимись страшними чорними блискавками, як тоді в Палаці Пророків? — Річард деякий час поміркував.
— Не знаю. Я поняття не маю, як діє мій дар. Це якимось чином пов'язано з інстинктом. Я не можу викликати його за бажанням. — Прикривши очі, він погладив її по волоссю. — Як шкода, що немає Зедда. Він допоміг би мені керувати даром… навчив би ним користуватися. Мені так його не вистачає!
— Я знаю, — прошепотіла вона.
Крізь їх важке дихання до Річарда долинули віддалені крики і дзвін сталі. Раптово він зрозумів, що в повітрі пахне димом.
Він допоміг Келен встати, і вони помчали вниз по дорозі до повороту, звідки відкривався вид на місто.
Побачивши, що коїться внизу, Келен ахнула.
Річард впав на коліна.
— О добрі духи! — Прошепотів він. — Що я наробив!
53
Це Магістр Рал! — Рознісся крик по всьому величезному д'харіанскому війську.
— Струнко! Це Магістр Рал!
Тисячі голосів перекрили шум битви. Одночасно з вигуками в повітря злетіли мечі і списи.
— Магістр Рал! Магістр Рал! Магістр Рал! Річард з похмурим виглядом йшов крізь ряди воїнів. Поранені піднімалися і приєднувалися до тих, хто йшов за ним.
Крізь завісу кислого диму Річард бачив всюди відчайдушну боротьбу д'харіанців в темних шкіряних обладунках проти воїнів у червоних плащах. В місто, витісняючи д'харіанців, з усіх боків вливалися потоки Захисників пастви. Вони наступали звідусіль, йшли по кожній вулиці, кожному провулку, невтомно і безупинно.
— Схоже, їх набагато більше, ніж сотня тисяч, — пробурмотіла Келен собі під ніс.
Річард відправив стотисячне військо на пошуки Келен. Зараз воно знаходилося в декількох тижнях шляху від Ейдіндріла. Захисники пастви не забарилися скористатися його прорахунком. І все ж д'харіанців було цілком достатньо, щоб відбити наступ. Щось тут явно було не так.
Зі зростаючим натовпом, ступаючим за ним по п'ятах, Річард дійшов до місця, де кипів найзапекліший бій. Захисники пастви наступали з усіх сторін.
Королівський Ряд палав. І в самому центрі битви височів у всій своїй білій пишноті Палац сповідниць.
До Річарда з усіх боків бігли офіцери, але їх радість від появи Магістра Рала була дещо затьмарена тим, що відбувалося навколо.
Річард сам здивувався, почувши свій абсолютно спокійний голос:
— Що відбувається? Це ж д'харіанські воїни. Чому вони відступають?
Противник не перевершує їх за чисельністю.
Сивий командир вимовив лише одне слово:
— Мрісвізи.
Річард стиснув кулаки. Люди беззахисні перед мрісвізами. Один мрісвіз здатний за лічені хвилини вбити кілька десятків людей. Річард бачив довгу вервечку входять до Сильфіда мрісвізів. І їх були сотні.
