Історія України-Руси. Том 2 - Грушевський Михайло Сергійович (онлайн книга без TXT) 📗
7) Моровля — villam super fluvim Mrowa in districtu Sandomiriensi... nomen ville Mrova imponendo, Kodeks. Malop. III с. 697, Домброва — в грамотї 1358 р., як вище.
8) І с. 533, про се див. прим. 9.
9) В актах XV в. вичисляють ся такі села Сяніцького повіта на захід від Вислока: Бзянка, Вислок, Вороблик, Лежани, Любатівка, Посада Верхня і Нижня, Роги, Торговиска — див. Akta grodz, і ziem. т. XVI, показчик sub voce: Sanok districtus.
10) Грамота Болеслава кн. краківського в 1277 р., Kodeks Malopolski I ч. 93, тут фіґурує Фриштак, Добрехів, Гольцова, Зеленчина воля, Городиско, Завадка, Глиник, Висока й ин. в колїнї Вислока, Ясло, Лайще, Лубно, Копитова, Бібрка й ин. в порічю Яселки. Ясел фіґурує і в старшій грамотї тогож Болеслава з 1262 p. (ib. ч. 60), звістній в тих же потвердженнях з XVI-XVII в. (З потверджень тих найстарше 1360 р., але ми не маємо й його в ориґіналї. Тим часом декотрі з названих тут сїл виступають в 1348-1354 як королївські, нпр. Kodeks Malopolski III ч. 687 і 707 — Копитова, Лубно, Лайще).
11) В реєстрах папського податку з 1326 p. (Theiner Monum. Poloniae І с. 255) фіґурують між польськими парафіями Чудец (Czudecz) і Добрихів (Debrechow), коло Стришева. Добрихів виступає як маєтність копшивницького монастиря в документї 1338 p. (Kod. Malopolski III ч. 653). В цитованій вище грамотї 1356 р. Чудець мабуть також не зачисляєть ся до руських земель. Для XVI в. див реєстри в Zr?dla dziejowe XVIII. І і мапу. Завважу, що виказам з 1326 р. і взагалї церковним границям особливе значіннє надавав недавно проф. Потканьский (Granice biskupstwa krakowskiego. Rocznik krakowski IV), уважаючи східню границю краківської діецезії заразом границею полїтичною і церковною (c. 226). Та при змінности полїтичних границь трудно говорити так катеґорично. Старою егноґрафічною племінною границею Руси й Польщі уважає він пущу, що тягнула ся ”Вислоком, від устя Сяну” (Przywilej z 1086 roku — Kw. hist. 1903 с. 24). Докази обіцяв він дати пізнїйше, але досї сеї обіцянки не сповнив. З того що досї знаємо, така племінна границя здаєть ся не дуже правдоподібною.
12) Привилей в 1282 p. (Riedel's Codex dipl. Brandenburgensis серія I т. XX с. 190 ч. 19) звістний в потвердженню з 1305 р. (тамже ч. 25), передрукованім з Бекмана Bischof thum Lebus, 1706, с. 7; ориґінал близше незнаний; сумнїви що до змісту документу 1282 р. у Войцєховского Szkice historyczne c. 43, сумнїви що до дати потвердження у Абрагама op. c. с. 199. На потвердженнє того, що біскуп любуський мав до Коросна якісь права, Войцєховский вказує (с. 46), що він поберав там медову дань „з Поляків'' в XIV-XV в., хоч саме Коросто було тодї королївським містом (Liber bеnеfiсіоrum І с. 650). Може з таких поборів in partibus і виросли сї претензії католицьких бїскупів і монастирів до тих пограничних міст?
13) Про сю звістку й русько-польсько-угорське пограниче див. в прим. 12.
14) Codex Arpadianus т. IX (Monumenta diplomataria XVII) с. 166: король Володислав потверджує ґрафу Отону з Біберштайну надання свого батька кор. Стефана на vniuersas possessiones seu uillas iuxta terminos, metas seu indagines regni nostri et regni Polonie ас Ruzye existentes... quarum nomina in priuilegio predicti patris nostri dixit taliter contineri, videlicet villa Razlauth (вар. Razlauch, Раславиця на полуднє від Бардіїва), item villa Sancte Trinitatis (мб. Трочани над р. Секровом, тамже), ville Omnium Sanctorum (по мад. Mindszent, по слов. Біяцовце, дальше на захід, уже за Спишською границею), villa Kobula (теп. Кобилє, по угорськи L?falu, на полуднє від Бардіїва), villa Bardfa (Бардіїв), Моkurlang (слов. Мокролуг, мад. Sarpatak на Топлї, вище Бардіїва), Guebold (Gubolt, теп. Gabolt?), Margan (Murgan, Маргоня над Топлею, низше Бардіїва), Stemella (Szemella, теп. Смильно на верхівях Ондави) et Rodamyn (Rodoma, теп. Радома на схід від Маргонї). Реґеста сього документа з варіантами (я винотував їх у скобках) в Codex diplomaticus Fejer'a V. 2 с. 406.
15) Codex Andegavensis IV с. 263. Король Людовик позволяє бану Mykch поставити замість деревляного камяний замок in quodam monte in medio quarumdam possessionum eorum Wyfalu, Lythene, Karakow, Strathyna et Keykmezew vocatarum ac ad eosdem pertinencium in comitatu de Sarus in vicinitate et commetaneitate confiniorum Polonie et Ruthenie regnorum adiacentium et existencium eidamque monti circumadiacencium (даних йому кор. Каролем), почасти за заслуги, tum eciam pro maiori et cerciori tuicione ac defensione confiniorum regni nostri circa confinia dictorum regnorum Polonie et Ruthenie constitutorum.. З згаданих в сїм документї сїл можна вказати Kukemezo (слов. Кукова) коло Топлї, низше Курими, Строчин (Szorocsin) на Ондаві, Litinye (Луцина) недалеко Торицї; з численних Ujfalu є Pes-ujfalu в сусїдстві, на Торицї.
16) Іпат. с. 566, Мушина виступає граничною осадою в грамотї 1209 року — Fejer III. l. c. 79 (castrum Ujvar in finibus Polonorum — usque ad fluvium Poprad versus Muchina, пор. VIII 4 с. 231 і 234). Для означення угорсько-польської границї ще Fejer IV 3 204 (села між Попрадом і Топлею, на самій теперішнїй границї — ргоре Poloniam) і Codex Arpadianus VIII 242.
17) Виходило б се з того, що до маєтностей Копшивицького монастиря, що тягли ся над Вислокою і Яселкою, належали також і землї над Топлею коло Бардуїва — див. Fejer IV, 1 с. 468 і VI. 2 с. 376, отже й вони могли входити в склад тої спірної території.
18) Супроти такої конфіґурації руської границї в Карпатах приходить ся думати, що й на Підгірю вона сягала далї на захід, займаючи, бодай часами, й вислецьке колїно. Я означаю сю границю на мапі в двох лїнїях, як максимальну і мінїмальну, хоч ми й не можемо вповнї докладно судити про розміри її змін.
19) Іпат. с. 2, 14, 97, 499, 507, Слово о полку Ігоревім X.
20) Іпат. с. 509. На иньшім місцї (с. 572) та ж лїтопись так поясняє, що то зветь ся ворітьми: „се же бЂашеть (на русько-польській границї) мЂсто твердо, зане немощно бысть обойти єго никуда же тЂмже нарЂчахуть ся „Ворота” тЂснотою своєю”.
21) Codex Patrius Hungar. VIII. 239.
22) Іпат. с. 521.
23) С. Arpad. VIII. 68: villam sancti Nicolai (Sz. Miklos) supra Munkach ex ista parte indaginis existentem et villam Zoloa (Szolyva) ex altera parte indadinis ac terram Werezka (Верхнї і Долїшнї Верецьки на горішнїй Латорицї).
24) Rogerii Carmen miserabile гл. 14 і 20 (porta Ruscie).
25) Fejer III 2 c. 132 — опись границь маєтности Szeplak (і тепер Szeplak, на границї ком. Maros-Torda i Klausenburg). З огляду на інтерес сеї вказівки я перевів близшу аналїзу сеї описи: границя починаєть ся від берега Мароша, in loco Moggorew (Magyaro?) і Марошом іде ad castrum Vecheu (Vecs), відти звертає на полудневий захід, іде поуз село Luer (Lover), перетинає дорогу — magnam viam, quae ducit de Sceplak usque in Regun (Szasz-Regen), потім скручує на північ й іде на побереже Soyon (Sajo?), далї сею річкою до її верхівя, потім горами Gsuzberz, Bodagd (їх я на мапі не знайшов) ad alpes Clementis (теп. Kelemenizvor i Kelemen-Czebruk) et inde ad Russiam. Отже руська границя лежала десь недалеко від тих alpes Clementis, на північ або на схід, на верхівях Бистрицї. Ся вказівка на територію теперішньої полудневої Буковини яко на Русь особливо інтересна. Хоч документ сей видано ще в 1829 р., він досї, скільки знаю, не був використаний.
26) Розд. X.
27) Гл. VIII.
28) Лїтературу поодиноких галицьких міст див. в прим. 9.
29) Таке камяне знарядє з Перемишля було в колєкції пок. еп. Ступницького — Zbior wiadomosci do antrop. krajowej XIV c. 24.
30) Длуґош І с. 532 (звістка зачерпнена, певно, з руського джерела).
31) Длуґош IV 148-9, див. також записку з одного рукописного евангелія перемишльської капітули у Петрушевича Историческое извЂстіе о церкви св. Пантелеймона с. 24-5.
