Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
— Ваше Превосходительство, — вимовила Юлія, роблячи крок вперед, очевидно бажаючи відвернути його увагу від похмурих і жорстоких думок. — Думаю, у нас є дещо здатне підняти Вам настрій, що не змусить Вас засумніватися в наших успіхах.
Джеган насторожився. Потім підняв келих і зробив пристойний ковток. Повернувши келих на місце він схопив окіст з блюда, що стояв по праву руку.
Відітнувши шматок м'яса, він жестом вказав на Сестер:
— Про що розмова?
— Загін, який доставив Дженсен, привіз із собою багато книг. І одна з них — думаю, Вам самому варто поглянути.
Джеган, здається, знову починав злитися. Він рукою запросив двох жінок підійти ближче.
Обидві жінки відразу кинулися вперед, як по команді. В руках Сестри Ерміни була книга, знайдена в потайній кімнаті під усипальницею. Дженсен точно пам'ятала, що бачила, як її дістали.
— «Книга Зниклих Тіней».
Джеган подивився на обох жінок, потім опустив руки з одного боку крісла. Слуга негайно виступив вперед і взявся ретельно витирати руки Імператора. Джеган кивнув головою в бік столу і інші слуги підтяглися до столу і почали виносити з нього страви та графини. Після того, як вони очистили стіл від посуду, молоденька дівчина в більш, ніж відвертому одязі, поквапилася протерти стіл і забратися геть.
Поки слуга витирав руки Джегана, Сестра Ерміна поклала перед Імператором книгу. Він махнув слузі рукою і повернувся до книги. Присунувшись, Джеган перевернув обкладинку книги і почав вивчати текст на її сторінках.
— Так, — почав він, злегка відсторонившись від книги. — І що Ви думаєте про це? Це вірна копія або як?
— Ваше Превосходительство, це не копія.
Джеган невдоволено глянув з-під лоба:
— Що значить «не копія»?
— Це оригінал, Ваше Превосходительство!
Джеган ляснув віями в подиві, будучи не впевненим у тому, що правильно все розчув. Він відкинувся у кріслі і повернув свій погляд до Сестри:
— Оригінал?
Сестра Юлія підійшла ближче до столу і нахилившись перегорнула книгу на першу сторінку:
— Погляньте на це, Ваше Превосходительство, — вона вказала в кут сторінки. — Це авторська мітка. Ця печатка спеціально створена за допомогою магії для того, щоб позначити оригінал.
— Ну і що? Може вона підроблена!
Сестра Юлія замотала головою:
— Ні, Ваше Превосходительство. Це не так. Пророк ставить таку ж печатку перед тим, як почати записувати свої пророцтва — для того, щоб можна було визначити, що це оригінал, що це його власна праця, написана його власною рукою, а не підробка або копія.
— У Вашій бібліотеці безліч книг, які містять пророцтва, але за рідкісним винятком, це копії, зняті з оригіналів. Та що й казати, на більшості тих книг взагалі немає ніяких міток. Просто іноді люди, які знімають копії, роблять свої власні мітки з тим, щоб можна було визначити, кому належить ця копія і щоб переконатися в тому, що їх праця буде розпізнана саме як копія, а не оригінал. Але печатка на цій книзі не може бути міткою, що ставлять на копії. Це унікальна мітка. Така мітка ніколи не ставиться на копії. Це — оригінал. Ця авторська мітка залишена у формі заклинання. З її допомогою визначається оригінал. І я можу з упевненістю сказати, що ця книга — оригінал «Книги Зниклих Тіней», — вона закрила книгу і провела рукою по корінцю. — Бачите? «Тіней», а не «Тіні». До того ж, на ній стоїть авторська мітка. Ця книга була захована за Великим Бар'єром і магічними щитами. Це — оригінал!
— А як щодо решти книг?
— На жодній з них немає такої мітки. На них навіть немає печаток тих, хто знімав копії. Та взагалі, на них немає ніяких міток. Решта книг — лише копії. А ця — оригінал.
На хвилину Джеган задумався, поклавши руку на стіл, постукуючи по ньому великим пальцем.
— Я все одно не розумію, чому ця книга не може бути помилковою копією. Якщо люди робили підробки і хотіли, щоб вони були схожі на оригінал, то вони могли поставити на них і липову мітку. Так би мовити, для ідіотів.
— Технічно, це можливо, але занадто багато доказів свідчить про зворотне. Крім того, що я вже розповіла, існує безліч різних способів, що дозволяють перевірити справжність мітки автора. Саме для цього він і залишив її у формі заклинання: щоб її істинність можна було перевірити. Ми проробили кілька тестів мітки і переконалися в її достовірності. Також зазначу, що є більш складні розпізнавальні мережі, які дозволяють протестувати авторську мітку.
Сестра Ерміна вказала рукою на книгу:
— А ще, Ваше Превосходительство зверніть увагу на перші рядки цієї книги. Вони говорять про можливість визначення істинності за допомогою Сповідниці.
Сестра Юлія нетерпляче прокашлялася: навіщо говорити те, про що і так всі знають? Вона обдарувала Ерміну пронизливим поглядом перед тим, як почати:
— Ваше Превосходительство, ми маємо на увазі, що в книзі йдеться про Сповідницю, яка може визначити копію, але не оригінал. Тому ми не можемо довіряти їй у визначенні першотвору, тому що сповідниці не призначені для цієї мети. Якщо хочете, ми можемо продовжувати перевіряти книгу, але я впевнена, це лише черговий раз підтвердить те, про що нам вже і так відомо.
Джеган барабанив пальцями по столу.
— Де її знайшли?
— У Бандакарі, Ваше Превосходительство.
— Тобто, за магічними бар'єрами, які розділяли нас тисячі років.
— Абсолютно вірно, — захоплено вимовила Сестра Юлія. — Вже одне це є безперечним свідченням справжнього походження цієї книги!
— Чому?
— Якби оригінал можна було визначити за допомогою магії, де б Ви його сховали?
— Звичайно, за Великим бар'єром, там, де немає магії… — резюмував Джеган.
— Ваше Превосходительство, я не сумніваюся, це — оригінал «Книги Зниклих Тіней».
Імператор поглянув на неї темними, як ніч очима:
— Ти готова поплатитися життям за свої слова?!
— Так, Ваше Превосходительство, — не вагаючись, відповіла Сестра Юлія.
Дивний звук розбудив Дженсен. Спросоння він здався їй схожим на віддалені гуркоти грому. Спочатку вона подумала, що це, мабуть, черговий кошмар, який приснився Імператору. Але, насправді, звук виходив зовні. Чоловічі голоси наказували всім відступитися і забиратися геть з дороги. Тепер шум посилився, його звуки чулися вже зовсім поруч.
Біля входу в намет Дженсен помітила солдатів, відкидаючих полог. Вона боялася навіть поворухнутися. Джеган наказав їй залишатися на місці. Знаючи, що йому розлютитися все одно що змигнути оком, Дженсен не могла ослухатися його наказу.
Енсон запитально глянув на неї. Дженсен знизала плечима. Оуен взяв Мерілі за руку. Вони явно були налякані, і Дженсен повністю розділяла їхні почуття.
Імператор піднявся з крісла, продовжуючи натягувати штанину. Він виглядав втомленим, ніби з похмілля. Дженсен знала, що причиною тому нічні кошмари, які переслідують Імператора і не дають йому вночі спокою.
Він вже було розкрив рота, щоб щось сказати, як раптом занавіска дверного отвору відкинулася в сторону. Намет відразу наповнив шум з вулиці.
Всередину увійшла тендітна жінка. Серед усієї цієї метушні вона рухалася, як холодна слизька змія. Від одного її виду Дженсен захотіла сховатися подалі.
Погляд дивної незнайомки привернули четверо чоловік, прикутих до підлоги. Потім вона повернула погляд на Імператора. Чорна сукня підходила до її мертвенно-блідої шкіри.
— О, Сікс! — Вигукнув Джеган. — Дозволь запитати, що це ти тут робиш посеред ночі?
— Я тут по твоєму виклику, — майже з презирством в голосі вимовила жінка.
Імператор подивився на неї:
— Ну і?…
— А… справа в тому, що я згодна зробити для тебе дещо.
Вона витяла щось з-під руки. Дженсен не могла розібрати, що ж це було, тому що ця річ була настільки чорна, що її практично не можна було розгледіти в обкутаному димом приміщенні та ще й на тлі чорного одягу незнайомки.
Побачивши те, що дістала Сікс, Імператор просяяв.
