Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
— Мене звуть Рубен Рибнік.
— Гаразд, Рубен. Ось твій вибір. Ми можемо розпороти тобі живіт і змусити дивитися, як стерв'ятники будуть пожирати твої кишки і битися за свою здобич.
Річард був упевнений, що така доля йому не загрожує. Досить зробити всього один рух, і лучники тут же його прікінчать. Але вмирати він не хотів. Мертвий, він не допоможе Келен.
— Ця можливість мені не дуже подобається. У вас іншої не знайдеться?
Хитра посмішка розповзлася по обличчю офіцера, роблячи його дійсно схожим на рептилію.
— Взагалі-то, є. Бачиш, кожен армійський підрозділ має свою команду Джа-Ла. Ми зібрали нашу команду з кращих людей, яких тільки могли відшукати. Творець благословив їх винятковим талантом. Те, як ти пробивався до своєї мети, виглядало досить переконливо. На шляху до виходу ти не дозволив нікому зупинити тебе, незважаючи на силу, яка тобі протистояла. Ти — природжений гравець.
— Гра — заняття небезпечне.
Коммандер знизав плечима.
— Це Гра Життя. Зараз у нас якраз не вистачає одного гравця, тому що він загинув в останній грі. Він намагався заблокувати гравця супротивника, і броц вдарив його по ребрах. Зламані ребра прокололи легкі — це була брудна і болісна смерть.
— Не надто спокуслива робота.
Очі офіцера загрозливо блиснули.
— Зрозуміло, ти завжди можеш поспостерігати, як стерв'ятники будуть пожирати твої нутрощі…
— А у мене може з'явитися шанс грати за команду імператора?
— Команду імператора? — Перепитав офіцер. Він втупився на Річарда, зацікавлений таким питанням. — Ти і правда, незвичайний тип.
Нарешті він кивнув.
— Багато гравців мріють потрапити в імператорську команду Джа-Ла. Якщо ти доведеш свою цінність, допоможеш нам перемогти на турнірах, проявиш свої навички гравця — тоді, мабуть, це можливо. У тебе є дуже хороший шанс потрапити в команду імператора. Якщо проживеш досить довго.
— Значить, я буду грати у вашій команді.
Коммандер посміхнувся.
— Ти мрієш стати героєм, вірно? Знаменитим гравцем Джа-Ла? Прославленим гравцем?
— Можливо.
Коммандер нахилився ближче.
— Думаю, тебе зацікавлять жінки, яких ти зможеш заробити, перемагаючи. Захоплення в очах гарних жінок, їх посмішки, їх увагу…
Річард подумав про зелені очі Келен, про її посмішку.
— Так, така думка мене приходила.
— Приходила, значить? — Офіцер весело пирхнув. — Гаразд, Рубен. Ти повинен засвоїти одне: ти — не гравець, який добровільно прийшов вступити в команду. Ти — полонений, і притому дуже небезпечний. Гравці такого роду містяться у нас в особливих умовах. Ти будеш сидіти в клітці на колесах. Тебе будуть випускати на час гри або тренування. В інший час ти — лише тварина. Дика тварина в клітці. Тобі доведеться наполегливо працювати, щоб навчитися грати в команді, навчитися використовувати їх сили і слабкості. Тепер ти — частина команди, а не окрема людина.
Вибору у Річарда не було.
— Я зрозумів.
Коммандер глибоко зітхнув і засунув великі пальці за пояс з піхвами.
— Добре. Якщо ти будеш добре грати, викладатися до кінця в кожній грі, а особливо, якщо нам вдасться перемогти команду імператора, я дозволю тобі вибрати жінку. З тих, яким просто не терпиться забратися в ліжко гравця Джа-Ла.
— З переможцями, — поправив Річард.
Коммандер кивнув.
— З переможцями. — Він скинув палець. — Один невірний крок і ти будеш убитий.
— Домовилися, — промовив Річард. — У вас є новий гравець.
Коммандер махнув рукою, підкликаючи ближче інших гравців. Вони підійшли і вишикувалися перед офіцером.
— Підженіть фургон. Той, з кліткою — для нашого нового гравця. Думаю, ви вже бачили, наскільки він небезпечний. Поводьтеся з ним відповідно. Я хочу використовувати його талант проти наших суперників.
Коммандер подивився на Річарда оцінюючим поглядом.
— Було б зовсім непогано перемагати при кожному зручному випадку.
Кивнувши, командер взявся віддавати накази.
— Розставте часових у місті і навколо замку — нам не потрібні неприємності від жителів Тамаранга. Потім зберіть робітників, щоб обладнати склади продовольства. Потрібно знайти зручне і досить велике місце для цього. Тільки не в місті. За містом, біля річки.
— Літо скоро скінчиться. Не встигнете озирнутися, як прийде зима, і тоді повз нас буде проходити безліч обозів. Війська, що стоять в Новому Світі, до зими повинні бути забезпечені всім необхідним.
Тамаранг забезпечить нас усім, що необхідно для будівництва. По річці прибуватиме деревина, тому потрібно прокласти туди нові дороги. І нам знадобиться безліч казарм, щоб розмістити всі війська, розквартировані тут.
— Всі плани вже готові, — кивнув один з молодших офіцерів.
Як Річард і припускав, Орден збирався використовувати Тамаранг, як перевалочний пункт з безліччю складів. Набагато легше було мати справу з тими, хто погоджувався примкнути до Ордена, замість того, щоб, зруйнувавши все, будуватися заново.
— Сам я поїду звідси разом з військами і обозом, — оголосив командер. — Імператор збирає всіх, кого можливо, для нападу на Д'хару. А вождь Д'харіанськой Імперії спокійно стояв і слухав, як готується заключний бій, напад на останній оплот свободи Нового Світу, для того щоб вирізати всіх, хто залишився. І тільки він знав, що ніякого заключного бою не буде.
Рейчел прокинулася через те, що почула кроки Віолетти по спальні. Через невелику щілину в її залізному скрині Рейчел могла бачити високе вікно поперек стіни. Незважаючи на те, що важкі королівські сині штори були запнуті, вона змогла розгледіти в проникаючому світлі, що був тільки світанок.
Королева Віолетта зазвичай не вставала так рано. Рейчел прислухалася, намагаючись зрозуміти, що робить Віолетта. Королева смачно позіхнула, потім зашаруділа, мабуть дістаючи одяг.
Ноги Рейчел затекли від того, що вона пробула в скрині всю ніч. Їй хотілося вилізти і розтягнутися. Але про це бажання вона не наважувалася просити. Принаймні, їй не наділи затискач на язик попередньої вночі; часами Віолетта не відчувала подібного занепокоєння.
Раптово пролунало БАМ-БАМ-БАМ, від якого Рейчел підскочила і від якого її серце шалено забилося. Це був стукіт підборів взуття Віолетти по кришці скрині.
— Прокидайся, — сказала Віолетта. — Сьогодні великий день. Вночі посильний просунув записку під двері. Сікс повернулася — за кілька годин до світанку.
Одяг королеви зашелестів, коли вона почала одягатися. Це було якось незвично, оскільки зазвичай королева викликала прислугу, яка діставала їй одяг і одягала її. На цей раз вона одягалась сама, тому і шелестіла. Рейчел рідко чула, як Віолетта шарудить одягом. Було очевидно, що вона була в гарному настрої через повернення Сікс.
Серце Рейчел впало від розуміння того, що все це означало.
Вузька смужка світла в щілині кришки спальної скрині затемнилася і разом з тим з'явилися очі Віолетти.
— Вона призвела Річарда з собою. Заклинання, які я намалювала, спрацювали. Сьогоднішній день буде найгіршим днем його життя. І я буду свідком його криків. Сьогодні він почне розплачуватися за свої злочини проти мене.
Очі Віолетти зникли. Шелест одягу продовжився, коли королева перетнула кімнату і закінчила одягатися, надягати панчохи і зашнуровувати черевики. Через кілька митей вона повернулася і заглянула знову.
— Я збираюся дозволити тобі спостерігати, як солдати будуть шмагати його, — вона підняла голову, — що ти повинна сказати?
У кутку своєї скрині Рейчел сковтнула.
— Спасибі, королева Віолетта.
Віолетта захихотіла і випросталась.
— У нього не буде ні дюйма на спині без знаків батогів до того часу, коли сьогодні зійде сонце, — вона пройшла коротку відстань до столу в кутку і повернулася. Рейчел почула поворот ключа в замку. Відкриваючись, замок видав металевий брязкіт об стінку залізної кришки. Віолетта витягнула замок з засува. — І це — тільки початок того, що я збираюся зробити з ним. Я збираюся…
