Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
Спочатку, йому було важкувато вловити суть. Він не міг зрозуміти, якого виду перевагу може в реальності принести передбачливість в відношенні до чогось невідомого.
Ніккі ж наполягала, що чарівники, які створили магію Одена на противагу заклинанню Вогняного Ланцюга, були переконані, що передбачення, маючи емоційну основу, псують те, що створено за допомогою магії, і шкодять дії любої магії, включаючи навіть саму магію Одена. Річарда ж терзали глибокі сумніви щодо цього.
Вона розповіла йому, що Зедд був тією людиною, якій вдалося пояснити їй те, що передбачливість щодо ще неіснуючого аж ніяк не є голою теорією, а по-справжньому шкодить магії.
Він сказав їй, що сам Річард довів це: адже полюбивши Келен, він отримав імунітет від її магії сповідниці. Будь-яке передбачення того, що могло б статися, забрали б у Річарда можливість подолання виниклої перед ним проблеми з магією сповідниць тоді, коли вона вперше його торкнулася, хоч і ненавмисно, але все ж, могла б підпорядкувати його волю собі.
Хоча сам Річард ніколи не відкривав Ніккі своєї таємниці про те, як йому вдається знаходити рішення проблеми, Зедд все ж повідав їй, що Річард майже ніколи точно не знав про правильність свого вибору. Ведений інстинктами, він не знав, до чого вони його приведуть, тому Ніккі присягнулася Зедду не говорити про це з Річардом.
Зедд також сказав Ніккі, що Річард сам давно знайшов відповідь на головне питання в теорії магії Одена — він чудово розумів, що передбачення можуть спотворити вплив магії. І він довів це, покохавши Келен незважаючи ні на що.
Річард занадто добре був обізнаний в питаннях, які обговорювала з ним Ніккі. На все у нього була відповідь, навіть у випадках, коли сама вона не знала детального пояснення предмета.
А так як він був першим, кому довелося зіткнутися з подібного роду речами, він визнавав всю складність ситуації, що виникла. Він знав, що навіть дещиця сумніву в правильності своїх дій щодо сповідники, могла б провалити його план дій.
Келен же, у свою чергу, май вона упередження щодо його глибокого і сильного почуття до неї, могла б запросто перешкодити впливу на неї магії Одена.
І це зараз була не просто суха теорія, яку розробили чарівники, які створили магію Одена. Це була реальність: передбачливість могла спотворити те, що ще не відбулося. А Річард, став єдиним, хто вловив піщинку самої суті, просіявши її зміст через своє серце.
Впевнений у своїх почуттях, і повністю усвідомлюючи те, що він не може допустити, щоб Келен наперед дізналася про його любов, він був зв'язаний по руках і ногах. Однак ця проблема не мала особливого для нього значення. І він щиро сподівався, що вона незабаром повинна все ж вирішитися. І йому було над чим серйозно поміркувати, перш ніж це відбудеться.
Отже, перечитавши деякі томи з бібліотеки і деякі книги, знайдені Сестрами, що відносилися до далеких часів Великої війни, Ніккі могла тепер скласти цілу теорію про дар Річарда і про способи його використання.
На її думку, те, що Річард виріс, не маючи ні найменшого уявлення про магії, і що нібито, через це у нього виникли труднощі в управлінні своїм даром, не мало особливого значення.
І, тим не менше, було очевидно те, що здібності бойового мага по-справжньому мали кардинальні відмінності від здібностей чаклунки або звичайного чарівника.
Сила Річарда раптово спрацьовувала аж ніяк не сама по собі, пояснювала Ніккі, а призивалася внутрішніми інстинктами самозбереження, подібно дії магії Меча Істини.
У цьому випадку Меч Істини міг виступати в якомусь роді прикладом того, як працює здатність Річарда, як мага. Меч діяв згідно з почуттями свого господаря. Він діяв, коли його господар визнавав перед собою друга, але якщо господар бачив ворога — меч безжально розрубував його.
Меч спрацьовував за принципом вибору: тут і зараз. Якщо його господар був сповнений почуттям впевненості у правильності своїх дій, то, моментально наливаючись магією, меч відповідав йому. І це було критичним моментом в принципі призову, як магії меча, так і дару бойового мага.
Почуття, емоції — були головним центром того, що відчувала людина, пам'яттю того, який досвід він отримав, спостерігаючи за дійсністю життя. І, зібравши все це воєдино, він, керуючись власним світоглядом, інстинктивно вихлюпував їх, через внутрішню емоційну сутність.
Однак це не означало, що ті, хто вершать правосуддя, завжди мали рацію. Так само, як і меч, його дар працював у відповідності з цінностями свого володаря. Все залежало від того, які цінності переважать. Річард, сформувавши в умі добре аргументоване виправдання своїх дій, передавав своєму емоційному сприйняттю високоморальні цінності.
І саме тому було особливо важливо вибрати правильну людину, назвавши його Шукачем істини, і вручити йому таку могутню зброю. Адже ця людина повинна була стати тим, хто отримає право вершити правосуддя, грунтуючись на відомих тільки йому одному причини.
Дар Річарда, в такій же мірі, як і меч, викликався почуттям гніву. Гнів був фактично рефлексом і захищав його життєві цінності, якщо, на його думку, на них зазіхали. Тому унікальний дар Річарда, як короткий гніт, займався від іскри гніву, ніби підпалений загрозою існуючим життєвим цінностям: наприклад, у випадках, коли небезпека загрожувала тим, кого він любив, або ж коли вона нависала над моральними засадами життя взагалі.
Ніккі сказала йому, що можливо він ніколи не зможе навчитися управляти своїми здібностями безпосередньо, як це робили інші чарівники, що володіли даром. Вона припускала, що причиною тому було те, що дар бойового мага істотно відрізнявся від інших, і служив зовсім іншим цілям.
Це була здатність, подібна дару цілителя або пророка. Весь сенс був в тому, що гнів Річарда був запускаючим елементом у здібностях військового чарівника. Зрештою, це не було важливо, війна не починалася лише через насолоду або спрагу до завоювання, а у відповідь на загрозу цінностям.
Однак найголовнішим для Річарда зараз було якомога швидше навчитися використовувати магію Одена, щоб знищити заклинання Вогняного Ланцюга.
Ніккі була приголомшена, побачивши анаграми і символи, якими Річард розмалював себе і своїх людей. Вона зрозуміла, що він об'єднав традиційні елементи в абсолютно нові форми. Але вона також хотіла дізнатися, як йому вдалося об'єднати всі ці елементи, що відносяться виключно до магії Одена.
Річард пояснив, що він прибув сюди, щоб вивчити в подробицях певні складові заклинання, які колись вималював Даркен Рал, щоб відкрити шкатулки Одена. Адже частина тих символів супроводжували його танець зі смертю, а вже вони були знайомі йому досить добре.
Так чи інакше, всі ці збіги мали смисл. Зедд колись сказав Річарду, що сила Одена — це сила самої сутності життя. Танець зі смертю, який підживлювався магією Меча Істини був нічим іншим, як здатністю, яка охороняла життя лорда Рала. Магія Одена була створена з потоків життєвої сили, що сплітаються в захисну канву, захищаючись від буйства енергії Вогняного Ланцюга.
Таким чином, Меч Істини, дар бойового мага, укупі з силою Одена були нерозривно пов'язані між собою.
Розмірковуючи про ці три складові, Річард згадав про Першого Чарівника Бараха, людину, яка тисячі років тому написав для Річарда книгу «Секрети Сили Бойового Мага».
Ця книга повинна була допомогти йому, в пошуках, що стосувалися його дару мага. Але вона досі перебувала в Тамаранзі. Хоча Річарду вдалося її приховати, коли він якийсь час був бранцем Сікс.
Річард знав, що Зедд вирушив туди, щоб спробувати забрати сховану там книгу, яку Річард взяв з собою зі священного сховища. Річард думав, що його дід досяг успіху у своєму плані, так як він знову відчув присутність свого дару.
Тепер, коли до Річарда знову повернулися його здібності, він в одну мить, від першого і до останнього слова, згадав зміст «Книги Зниклих Тіней».
Ніккі була переконана сама, і також переконала Річарда, що та копія книги, яка була завчити їм напам'ять, можливо, була всього лише підробкою, і з її допомогою відкрити правильну шкатулку Одена було неможливо.
