Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
женський, К.Крижицький.
604
129Мартинович
Порфирій
Денисович (1856-1933)
—
укра-
їнський живописець, графік, фольклорист і етнограф. У 1873-1880
роках навчався в Петербурзькій академії художеств у П.Чистяко-
ва. Його відомі твори: ілюстрації до поеми ІКотляревського «Енеї-
да» (1873-1874), картини «Казенка», «У волосного пристава» (обид-
ві у 1879), «Баби печуть хліб» (1877-1880), низка портретів селян
із села Верміївки на Золотонощині, поміщиків, управителів, дяків
(1875-1880). Праці з фольклору та етнографії. З ініціативи Марти-
новича у Краснограді було засновано краєзнавчий музей.
130Сластіон Панас Георгійович (1855-1933)
— український
живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф.
У 1874-1882 роках навчався в Петербурзькій академії художеств
у ІКрамського і П.Чистякова. Багато мандрував по Україні, робив
замальовки пейзажів, нариси сільських типів у характерному
для певної місцевості вбранні, замальовки пам'яток української
старовини, предметів селянського побуту, деталей архітектур-
них споруд, зразків народного різьблення по дереву. Був одним
із засновників українського архітектурного стилю. У
1900-1928
роках викладав у Миргородській художньо-промисловій школі.
У 1920 році організував у Миргороді краєзнавчий музей. Його
відомі твори: картини «Цегельний завод» (кінець 80-х років),
«Проводи на Січ» (1898), «На жнивах» (1899), «Волинь» і «Мир-
город» (1901), «Весна (1904) та інші; ілюстрації до поеми Т.Шев-
ченка «Гайдамаки» (1883-1885), літографії до альбому «Старови-
на українська і запорізька» (середина 90-х років, загинули у 1900
році під час повені в Петербурзі); галерея портретів українських
кобзарів (1875-1928). Автор статей з українського народного ми-
стецтва і кустарних промислів, «Спогадів про художника П.Мар-
тиновича» (1931).
131Ладиженський Геннадій Олександрович (1853-1916)
—
український і російський живописець. У 1870-1879 роках навчав-
ся в Петербурзькій академії художеств у М.Клодта, з 1910 року
її академік. У 1882-1914 роках викладав малювання в реальному і
художньому училищах Одеси. Його відомі твори: «У Петербурзі»
(70-і роки), «Орач» і «Отара в степу» (1885), «Україна» (80-і роки),
«Бандурист» (1891), «Вивантаження граніту в Одеському порту»
(1898), «Хаджібей» (1899) та інші.
605
132Барбізонська школа живопису — група французьких ху-
дожників-пейзажистів 30-60-х років XIX століття, які працюва-
ли в селі Барбізоні, що поблизу Парижа. Відмовившись від акаде-
мізму в мистецтві, від вигаданих і умовно написаних композицій,
вони прямо на пленері, з натури писали правдиві картини, спов-
нені сонячного світла й повітря. Художники-барбізонці прагнули
до правдивого відображення природи і утвердження естетичної
цінності національного французького пейзажу. Їх картини віді-
грали значну роль у розвитку французького реалістичного пей-
зажу, а також пейзажного живопису інших країн. Найбільш ві-
домі представники барбізонської школи: Руссо, Добіньї, Міллє,
Діаз, Тройон. Барбізонська школа мала значний вплив на твор-
чість видатних українських художників-пейзажистів В. Ор-
ловського, С. Васильківського, М. Ткаченка, І. Похитонова та бага-
тьох інших.
133Руссо
Теодор (1812-1867)
—
французький живописець і
графік, представник барбізонської школи. Живопису навчався в
Парижі (1827-1829). З 1836 року жив переважно в селі Барбізо-
ні біля Парижа. У своїх пейзажах правдиво відображав приро-
ду Франції. Його відомі твори: «Ринок у Нормандії» (30-і роки),
«Алея каштанів» (1837), «Болото в Ландах» і «Дуби» (обидва у
1852), «Пейзаж у Барбізоні» та інші.
134Добіньї Шарль Франсуа (1817-1878) — французький жи-
вописець, представник барбізонської школи. У 1840 році навчав-
ся у П.Делароша. Спочатку займався ілюстрацією. Пізніше став
пейзажистом і створив реалістичні ліричні образи природи. Його
називають поетом природи. Його відомі твори: «Берег Уази»,
«Гребля в долині Оптево» (обидва у 1855), «Весна» (1857), «Ранок»
(1858) та інші.
135Міллє Жан Франсуа (1814-1875) — французький живопи-
сець і графік, представник барбізонської школи. У 1837-1838 ро-
ках навчався живопису у П.Делароша. Автор картин із життя се-
лян, портретів і краєвидів. Працював у техніці офорта і пастелі.
Його відомі твори: «Збирачка колосків» (1857), «Анжелюс» (1859),
«Молода пастушка» (1872) та інші.
136Мейсоньє Ернест Жан Луї
(1815-1891)
—
французький
живописець, рисувальник, майстер мініатюри, графік і скуль-
606
птор. Живопису вчився в Парижі у Л.Коньє. Майстер невели-
ких жанрових композицій, знаний і як автор батальних картин,
на яких змальовував походи Наполеона I. Віртуозно володів пен-
злем. Його відомі твори: «Фламандський буржуа», «1805 рік»,
«Відступ за Березину», «1814 рік» та інші.
137Похитонов Іван Павлович (1850-1923)
— український
живописець-пейзажист, академік Петербурзької академії
худо-
жеств
(1904). Деякий час навчався в Петровсько-Розумовській
сільськогосподарській академії в Москві, вивчав природознавчі
науки в Новоросійському університеті в Одесі, служив у банку.
Живописом займався самотужки, захоплення ним було таким ве-
ликим, що він цілком віддався улюбленій справі. З 1876 року жив
у Франції та Бельґії, однак зв'язків з рідною Україною не пори-
вав. Ніжну любов до українських степів проніс у своєму серці че-
рез усе життя. Брав участь у культурному житті батьківщини,
підтримував тісний зв'язок з українським художнім об'єднан-
ням — Товариством південно-російських художників. Похитонов
був у дружніх стосунках із багатьма українськими художника-
ми, особливо з С.Васильківським і М.Самокишем, з якими познай-
омився в Парижі. Разом із Васильківським їздив писати краєвиди
на південь Франції і в Іспанию. Прославився своїми невелички-
ми пейзажними творами, які І. Рєпін називав «мініатюрними пер-
лами». Сучасники порівнювали його із знаменитим французьким
мініатюристом Мейсоньє
(1815-1891)
та іспанським живописцем-
віртуозом Фортуні (1838-1874). За свідоцтвом Самокиша, Мейсо-
ньє визнавав, що йому є чому повчитися у Похитонова, мініатюри
якого вражають не тільки віртуозною майстерністю і завершені-
стю, а й поетичністю мотиву, виразністю фактури, умінню мит-
ця підкорити деталі загальному, натхненністю. Природа України,
Франції, Бельґії, Італії знайшла в ньому тонкого інтерпретато-
ра. У 1903-1905 роках Похитонов жив у Білорусі, з 1913 року — в
Україні. У 1919 році емігрував. Його відомі твори: «Після заходу
сонця. Безансон», «Вечір після грози», «Торре дель Ґреко. Неа-
поль», «Біарріц. Перед грозою», «Зимові сутінки в Україні», «Ве-
чір в Україні» та інші. Помер Іван Павлович у Бельґії.
138Ґонта Іван (р.н. невід.-1768) — один з керівників народно-
визвольного гайдамацького повстання на Правобережній Україні
607
проти панування Польщі, яке відбувалося у 1768-1769 роках і ві-
доме під назвою Коліївщина. Повстання розпочалося у травні 1768
року. Ватажком Коліївщини виступив запорізький козак Максим
Залізняк. Ґонта з 1757 року служив сотником у надвірному війсь-
ку польського магната Потоцького в Умані. У червні 1768 року під
час наступу гайдамаків на Умань він разом з надвірними козака-
