Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
ність. За декілька днів до смерті спалив рукопис 2-го тому «Мерт-
вих душ». Творчість Гоголя мала великий вплив на українську
літературу, насамперед на творчість Г. Квітки-Основ'яненка,
Є. Гребінки і Т. Шевченка. В Україні установлені пам'ятники Го-
голю в Миргороді, Ніжині, Полтаві, в селах Великі Сорочинці, Го-
голеве, Диканька, Шишаки.
96Мокрицький
Аполлон
Миколайович
(1810-1870)
—
укра-
їнський і російський живописець. У 1830 році закінчив Ніжинську
гімназію вищих наук, був вільним слухачем Петербурзької ака-
демії художеств, з 1849 року — її академік. Учень О. Венеціано-
ва і К. Брюллова. З 1840 року працював в Україні, пізніше — в
йтали. З 1851 року — професор Московського училища живопи-
су, скульптури та архітектури. Брав участь у викупі Т. Шевчен-
ка з кріпацтва.
97Ширяєв Василь Григорович (1795-р.с. невід.) — російсь-
кий художник. Походив із кріпаків. Був одним із відомих на той
час майстрів декоративного живопису в Петербурзі. Виконував
внутрішні розписи в приватних і громадських спорудах. Поміщик
П. Енгельгардт у 1832 році законтрактував свого кріпака Т. Шев-
595
ченка на чотири роки до Ширяєва для навчання, щоб мати свого
дворового маляра. У 1836 році Шевченко разом з іншими учнями
Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського
та Михайлівського театрів у Петербурзі.
98Гребінка Євген Павлович (1812-1848) — український і ро-
сійський письменник. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук
(1831). З 1834 року жив у Петербурзі, викладав російську мову
та літературу у військово-навчальних закладах. У 1836 році по-
знайомився з Т. Шевченком, сприяв його викупу з кріпосної не-
волі, допоміг видати «Кобзар» (1840). Друкуватися почав у 1831
році. У 1834 році в Петербурзі вийшла його збірка байок «Мало-
российские
приказки», в яких показано соціальну несправедли-
вість, поміщицьке свавілля, бюрократизм чиновників. Писав лі-
ричні вірші українською і російською мовами. Деякі вірші стали
популярними піснями. У прозі російською мовою зображував
українське життя
(«Рассказы
пирятинца»,
1837; «Нежинский
полковник Золотаренко», 1842; «Чайковский», 1843).
99Григорович Василь
Іванович
(1786-1865)
—
російський
історик мистецтва, українець. У 1803 році закінчив Київську ака-
демію. З 1824 року брав активну участь у роботі Товариства зао-
хочення художників,
у 1829-1854 роках був його секретарем.
У 1829-1859 роках — конференц-секретар
Петербурзької ака-
демії художеств. З 1839 року — дійсний член Російської акаде-
мії, з 1841 року — почесний член Петербурзької академії наук.
Сприяв розвитку художньої освіти в Україні, допомагав молодим
українським художникам, які вчилися в Петербурзі. Брав актив-
ну участь у звільненні від кріпацтва Т. Шевченка, який присвя-
тив йому поему «Гайдамаки».
100Венеціанов Олексій
Гаврилович (1780-1847)
—
російсь-
кий живописець і графік, академік Петербурзької академії худо-
жеств (з 1811). Син грека і українки. Живопису вчився у В. Бо-
ровиковського. Один з
основоположників російського
жанрового
живопису. У 1824 році заснував у селі Сафонково Тверської гу-
бернії приватну школу художників. Брав активну участь у виз-
воленні Т. Шевченка з кріпацтва. Серед учнів Венеціанова укра-
їнські художники Євграф Крендовський і Аполлон Мокрицький.
Твори: «На ниві. Весна», «На жнивах. Літо» (80-ті роки), «Женці»
596
(1825) та інші, портрети. У 1826 році виконав розписи для церкви
Харківського університету.
101Вієльгорський Михайло Юрійович (1788-1856) — російсь-
кий композитор, граф. Сприяв організації лотереї, на кошти якої
було викуплено з кріпацтва Т. Шевченка. Автор опери «Цигани»
(1838), вокальної й інструментальної музики.
102Мазепа Іван Степанович (близько 1639-1709) — видатний
політичний діяч України, гетьман. Народився в селі Мазепин-
ці поблизу Білої Церкви в родині українського шляхтича. Освіту
здобув у Києво-Могилянській колегії та у Варшавській єзуїтській
школі. Свої знання удосконалював в університетських центрах
Західної Європи. Знав польську, російську, латинську, італійську,
німецьку і татарську мови. Був пристрасним бібліофілом, мав ба-
гату бібліотеку. Служив при дворі польського короля Яна II Кази-
мира, був генеральним писарем у гетьмана Правобережної Укра-
їни Петра Дорошенка, служив у гетьмана Лівобережної України
Івана Самойловича. З 1687 року — гетьман України. Його правлін-
ня тривало 21 рік. 9 листопада 1708 року Мазепа уклав договір зі
шведським королем Карлом XII. Договір передбачав політичний
статус України як незалежної держави під протекторатом Шве-
ції. Але поразка 8 липня 1709 року шведсько-українського війська
під Полтавою не дозволила українцям збудувати свою державу.
Карл XII та Мазепа зі своїм оточенням відступили до Туреччини.
2 жовтня 1709 року Мазепа помер у селі Варниці поблизу міста
Бендери (Молдова). Його поховали у кафедральній церкві Свято-
го Юрія у місті Галаці (Румунія). 23 жовтня 1999 року прах геть-
мана перепоховали у Батурині (Україна). Особа Мазепи надиха-
ла до творчості поетів: Джорджа Байрона, Віктора Гюґо, Кіндрата
Рилєєва, Олександра Пушкіна, Богдана Залеського, Бертольда
Брехта. Композитори Франц Ліст і Петро Чайковський присвяти-
ли йому музичні твори, а художники Орас Верне, Теодор Жеріко,
Ежен Делякруа написали картини, присвячені гетьману.
103Пантеон — храм у стародавньому Римі, присвячений усім
богам. Нині пантеоном називають місце поховання видатних лю-
дей країни — державних діячів, письменників, вчених, філософів
тощо. Пантеоном у Парижі слугує церква Сент-Женевьєв, збудо-
вана у 1755-1789 роках архітектором Ж.Ж. Суфло.
597
104Маркович Опанас Васильович (1822-1867)
— українсь-
кий фольклорист, етнограф і громадський діяч. Походив із відо-
мого козацького роду. У 1846 році закінчив історико-філологічний
факультет Київського університету. За участь у Кирило-Мефо-
діївському товаристві у червні 1847 року був висланий до міста
Орла під нагляд поліції. У 1851 році з дружиною М.О. Вілінською
(Марко Вовчок) повернувся в Україну. Зібрав велику кількість
фольклорних і етнографічних матеріалів, які розглядав як важ-
ливий засіб пізнання історії, інтересів і прагнень українського на-
роду. Значну частину зібраних матеріалів опублікував у збірни-
ках А.Метлинського, П.Куліша, В.Антоновича, М.Драгоманова та
інших. Головна праця — «Українські прислів'я, приказки і таке
інше» (1864).
105Кирило-Мефодіївське товариство
— таємна політична
національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень
1847, Київ). Засновники: В. Білозерський, М. Гулак, М. Костома-
ров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т. Шевченко і
П. Куліш. Зв'язки з товариством підтримували ще близько 100
чоловік. Товариство ставило головною метою досягнення держав-
ної незалежності України у федеративному союзі таких само не-
залежних слов'янських держав. Члени товариства виступали за
повалення самодержавства та ліквідацію кріпацтва в Російській
імперії. Заарештовані царською владою усі 12 членів товариства
були покарані засланням у різні місця імперії. Т.Г. Шевченко був
засланий солдатом до Орської фортеці з царською резолюцією
