Українські традиції - Ковалевський О. В. (читать книги полностью без сокращений txt) 📗
Два великі празники займають особливо почесне місце в нашому церковному році: це празник Христового Різдва і празник Христового Воскресіння, або Пасхи. Бо Христове Різдво – то початок, а Пасха – завершення відкуплення людського роду. І саме з цими двома празниками тісно пов'язуються певні свята, неділі та освячені часи.
У церковному році є свята, що припадають на різні числа року. Це пояснюється тим, що вони залежать від празника Пасхи, який не має сталої дати. Такі свята, що не мають сталої дати, називаємо рухомими.
Є свята, які щороку відзначаються в один і той самий день. Такі свята називаємо нерухомими. Як празник Пасхи є осередком свят рухомих, так і празник Христового Різдва є осередком свят нерухомих, хоча не всі нерухомі свята є залежні від цього празника. Ряд свят, що залежать від Христового Різдва, творять різдвяний круг.
Празник Христового Воскресіння, що належить до найбільших празників у році, характерний надзвичайним і довгим приготуванням, а також тривалим святкуванням його попразденства, що є наче продовженням празника Пасхи. Великодний цикл починається неділею Митаря і Фарисея за 10 тижнів перед Пасхою, а завершується через 8 тижнів після Пасхи неділею Всіх Святих. Він ділиться на час передпасхальний і час пасхальний.
Час передпасхальний – це чотири неділі перед постом: неділя Митаря і Фарисея, Блудного Сина, М'ясопусна й Сиропусна; Великий Піст, або Чотиридесятниця – від неділі Сиропусної до неділі Квітної, та вкінці Страсний Тиждень, що його звичайно зачисляють до Великого Посту.
Час пасхальний триває 8 тижнів. Вони йдуть у такому порядку: Неділя Хомина, Мироносиць, Розслабленого, Самарянки, Сліпородженого, неділя свв. Отців, неділя П'ятдесятниці, або зіслання Св. Духа, і неділя Всіх Святих.
Після празника Пасхи слідують дванадцять празників Господніх і Богородичних, які називаються двунадесятими. Одні з них рухомі, інші – нерухомі.
Нерухомих празників дев'ять: Різдво Пресвятої Богородиці – 8 вересня, Воздвижения Чесного і Животворящего Хреста Господнього – 14 вересня, Введення в храм Пресвятої Богородиці – 21 листопада, Різдво Христове – 25 грудня, Хрещення Господнє, або Богоявления – 6 січня, Стрітення Господнє – 2 лютого, Благовіщення Пресвятої Богородиці – 25 березня, Преображення Господнє – 6 серпня, Успіння Божої Матері – 15 серпня (ст. ст.).
Рухомих празників три: Вхід Господа до Єрусалиму, Вознесіння Господнє, Зішестя Святого Духа на апостолів, або Тройця.
Свята Пасха, або воскресіння Господа нашого Ісуса Христа
Господь наш Ісус Христос, як повідали пророки і Сам Спаситель, воскрес третього дня по смерті Своїй. Незважаючи на те, що іудеї зробили все для того, щоб не збулося слово Спасителя. Першого дня в тижні, з суботи на неділю, рано-вранці стався великий землетрус, і Ангел Божий зійшов із неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, і сів на ньому. Вигляд його був неначе та блискавиця, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затремтіла сторожа та й заклякла, як мертва.
По звершенню цього великого чуда, коли було ще темно, жінки-мироносиці прийшли до гробу, принісши наготовані пахощі, щоб намастити тіло Ісуса. І побачили вони, що камінь від гробниці відвалений був.
Та, ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І коли стояли збентежені, до печери два мужі в одежах блискучих з'явились. А коли жінки налякались і посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня» (Лук. XXIV, 3—7).
Після воскресіння Він вранці першого дня явився Марії Магдалині, з якої був вигнав сім демонів, та іншим жінкам. Ісус сказав: «Радійте!» Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовив тоді їм Ісус: «Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, – нехай вони йдуть у Галілею, – там побачать Мене!».
Пішовши, вони повідомили його учнів, які сумували і плакали. Спочатку Ісус з'явився двом учням, що йшли в село Емаус. Вони йшли по дорозі й вели розмову між собою про все те, що сталося. І коли вони розмовляли і сперечалися, підійшов Сам Ісус і пішов разом з ними. І вони Йому про все розповіли, тобто про воскресіння Христове. І наблизились вони до села, куди йшли. Під час вечері сів Він з ними до столу, взяв хліб, поблагословив і, ламаючи, їм подав. Тут вони Його пізнали, але Він став для них невидимий.
Вони повернулись до Єрусалиму, знайшли одинадцять учнів і розповіли їм, що сталось в дорозі і як пізнали його при ламанні хліба. І коли вони говорили про це, Сам Ісус став між ними і промовив до них: «Мир вам!» А вони налякались, гадаючи, що бачать дух. А Він мовив до них: «Чого ви стривожились? І по що ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, – це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь – бо не має дух тіла й костей, а Я, бачили, маю» (Лук. XXIV, 36—39).
Він побув з ними, і вони переконалися у Його воскресінні. І послав Він на них обітницю Свого Отця; сказав, щоб вони позостались в місті, аж поки зодягнуться силою з висоти.
Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо і одержимо вічне життя.
Воскресіння Христове – одне із найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисто з часів апостольських і, за рішенням першого Вселенського Собору, святкується в першу неділю після весняного рівнодення і першого березневого повного місяця.
Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і навіть для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому – джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди. Свято Христового Воскресіння багате своїми різноманітними й величними богослужіннями і церковно-народними звичаями.
Дуже поширений серед нашого народу звичай – благословення на Великдень їжі. Після тривалого посту Свята Церква дозволяє всіляку їжу, щоб люди одержували духовну радість і радість від земних дарів. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після святої Літургії на церковному дворі.
У давнину був звичай: люди приходили до високої особи з якимось дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!» і після того почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками чи писанками.
Як із мертвої шкаралупи яйця з'являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через кров Ісуса Христа.
Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо й про них Церква співає: «Один одного обіймемо і простімо всім заради Воскресіння».
Отже, згадаймо на Пасху, що людина повинна любити всіх і все: живу і мертву природу – людей, тварин, рослин, гори, річки й моря; не ображати людей, не кривдити тварин, не нищити трави, дерев, бо все це – дар Божий для людини. Тропар свята: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Різдво Господа нашого Ісуса Христа
(25 грудня ст. ст. – 7 січня нов. ст.)
За 5508 років до Різдва Христового Сам Бог за переступ Його заповіді вигнав наших предків з раю, але по Своєму великому милосердю пообіцяв їм Спасителя (Бут. IІІ, IV) і цю обіцянку неодноразово повторював (Буг. XXII, 18, 2 Цар VII, 12—13), щоб приготувати людей, щоб Його прийняли. Всі пророчества відносно появи на світ Сина Божого збулися. Навіть пророки Іудейські казали, що Він має народитися у Віфліємі.
