Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
Супроти тих перебільшених розмірів, які набрав сей камінецький епізод у тодішніх поголосках я вважаю потрібним на нім спинитись докладніше; се кине нам деяке світло і на обстанову кампанії.
Примітки
1) Міхалов. с. 604; про публікованнє повістки в Кракові 20 січня Ґоліньский с. 412; відти очевидно ся дата, що стоїть в збірці Міхаловского.
2) Се записує Ґоліньский, в варшавських новинах з 20 березня, с. 449.
3) Теки Нарушевича 145 л. 83.
4) В варшавських двірських новинах 13 квітня: Nieprzyiaciel tego iedynie zada... azeby sie woysko to (Каліновского) nie moglo zlaczyc z i. krolewska moscia, jako sie tam z Litwy y daley grodzac, niebespieczenstwo laczy sie woysko z woyskiem pod Wlodzimierzem, gdzie i. k. mosc ante 28 apryla chce przybyc. Теки Нарушевича 145 с. 123.
5) Sermo ill-mi nuncii apostolici ad ser. Ioannen Casimirum regem d. 10 april. in ecclesia collegiata s. Ioannis Varsaviae habitum (sic) Oc. 2286 л. 142.
В збірці Піноччі лист до нього королівського секретаря Ґіжицкого 16 квітня: “Минулого понеділка в костелі св. Яна нунцій іменем св. отця благословив короля і передав йому меч і шолом, а королеві золоту пальму з золотим хрестиком, з мощами ріжних святих; посвятив також корогву”. Коховскнй очевидно через недогляд розповів сю церемонію, описуючи перебуваннє короля в Люблині (І с. 240).
6) Міхалов. с. 632.
7) В теках Нарушевича 145 с. 117 і 121 два варіянти двірських новин, з 13 і 15 квітня здебільшого буквально подібні: “В четвер по Великодні, д. 13 квітня рушив, к. м. з королевою до Люблина; як довго там зістанеться, ніхто не знає. Хотів би як найскорше до обозу, що має стати під Володимиром, але поки не побачить наоколо себе сили, не рушиться, бо за-скорий порив дав себе знати попереднього разу. Вже підписав останні віці, будуть розіслані з Люблина, так розумів дехто, що в Люблині буде й. кор. мил. чекати скорого збору, не так як попереднього разу: вискочив, а посполите рушеннє поспіло “по гарапі”. Вар.: “Треба б третіх віців, всі так думають, і чути так, що вже наказав був видати, призначивши місце під Константиновим, а час визначивши на свята, потім для якихось причин казав затримати виданнє тих віців до Люблина”.
8) Monumenta Hungariae XXIII с. 57.
9) Осол. 2286 л. 144.
10) Конфесати козаків в Теках Нарушевича 145 с. 177.
11) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 38 і 58.
12) Transsylvania I с. 175 (квітень), Monumenta Hungariae XXIII с. 57 (травень).
13) Про Погребище — назначене Хмельницьким наперед в розмові з Радзивиловим висланцем (вище с. 214) — тільки побіжна згадка. Про Гончариху Освєнцім с. 280 (“Янчарих” — що видавець пояснив як Гончариху, “гору під Каневом недалеко Дніпра”) і відомости московських вістунів: 18 квітня (с. с.) Ів. Масалітінов сказав у Путивлі: “Чув він у Київі від буймистра і богатьох Киян, що Б. Хмельницький послав свого полковника Михайла Крису против Поляків, і з ним Черкасів і Татарів 12 тис., і у Поляків був з Черкасами бій під Баром, і Поляки побили Черкасів і Татарів тисяч 6, і полк. Крису ранили. І гетьман Хмельницький пішов з-під Животова до Нового Константинова, а Поляки: М. Потоцкий і Каліновский і кн. Єремія Вишневецький стоять у зборі в Старім Константанові і в Бару (Бар тут очевидно мішається з Збровим), а між ними 20 верст. А литов. гетьман Радивил прийшов до гор. Могилева, й має йти на Черкас сею стороною Дніпра до Чернигова” (рел. з Путивля 5 травня, Білгор. віст. ст. 1651 р. с. 423).
Путивлець Ос. Шамикин оповідав 8 травня, що від Киян і бурмистрів, “которые к. государю радЂют, и письмо к ним от Б. Хм. о всем приходит” і від козаків приїзжих з обозу він чув: “Гетман Б. Хм. з кримськими царевичами і мурзами стоять в однім обозі в с. Гончарисі, від Константинова в 20 верстах, а загоном ходять в Польщу Татари і Черкаси, і скрізь Поляків побивають; А в дорозі до Київа під Прилукою стрілось йому двоє Татар і 4 товмачі, і вони казали, що післані вони були від гетьмана до кримського царя, і їдуть з відомістю, що кримський цар іде Черкасам у поміч” — Тамже с. 348.
14) Осол. 2286 л. 144 об. Тамже далі новини приблизно з того ж часу: “Хмель тепер у Чечельнику, чекає Орди. Всі хлопські війська збираються до нього, а він уже з усім військом цілком піддався Турчинові. Послав своїх послів, просячи помочи против нас, і дано наказ, щоб хан і оба господарі йому помогли. Хан за його проханнєм вислав тільки нуреддін-солтана, і буде чекати від нього відомости, чи йому пощастить, коли ні - то не рушиться. Господарі помагати козакам не думають, тільки дивлять ся на нас (na nasze terminy); бажали б щоб ми наступили на неприятеля з усею силою — тоді певно Орда відступить (від козаків).
“Господар волоський (хотів був) затримати того чауша, що їхав з шаблею й булавою до Хмеля, але побоявся Турків — аби Хмель не поскаржився на нього Порті. Дав спокій, але написав баші силістрійському, радячи залишити (козаків). Вказав, що король наступає з великого силою, з усім військом. Коли йому Бог пощастить, як ви виправдаєтесь з того перед ним, коли наступить на вас з військом в такім великім замішанню?
“Візира мають ледаякого, не тільки що не рицарський чоловік, але й по турецьки не вміє”. Тамже л. 145 об.
15) “Вчора прийшла новина, що під Новим Константиновим — як Хмельницький прислав туда 4 тис. козаків і 2 тис. Татар, забрати пашу конному війську, п. обозний коронний (Каліновский молодший) з 2 тис. чоловіка вдарив відважно в ночи на неприятеля, і знищив їх до решти” — Лист з двору 13 (мб. 15) квітня — Теки Нарушевича 145 с. 118. Пор. вище с. 234.
16) Греки — післанці Хмельницького без ближчого означення часу оповідають, що полк. Криса, на чолі козацького роз'їзду з 5000 чоловіка ходив під Дубно і побив Поляків, і після того дубенська залога вийшла до королівського обозу під Сокаль, і Дубно тепер стоїть нічиє (Акты ЮЗР III с. 455).
Путивльський вістун Марко Антонів, повернувши з розвідки 9 н. с. червня, розповідав, що їздивши до Білої Церкви і Паволочи, він стрів в дорозі ранених козаків: сотника биківського Онопрія Величка з товаришами. Вони казали, що билися під Дубном: наступали козаки з Татарами, а в Дубні були Поляки з Німцями (Потоцкий з Каліновским ніби то, але се очевидна помилка), їх відгромили і по сім Потоцкий обсадивши Дубно залогою відійшов в напрямі Чортова-городка (очевидно — Чорткова); за ним гонили Татари, але він заложившися в кріпкому місці тих Татар побив: убито одного мурзу, а другого взято в полон. А козаки після того приступали під Камінець, але теж нещасливо. Польські справи 1651 р. ст. 1 б. л. 14-7.
17) Monumenta Hungariae XXIII с. 38. Архив Ю. З. Р. III. VI с. 21.
18) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 19.
КАЛІНОВСКИЙ УСТУПАЄТЬСЯ З КАМІНЦЯ, КОЗАКИ ПІД КАМІНЦЕМ, ОБЛОГА КАМІНЦЯ ПОДІЛЬСЬКОГО В ТРАВНІ 1651 р., ПОГОНЯ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА ЗА КАЛІНОВСКИМ
В двадцятих числах н. с. квітня Каліновский з своїм військом, розложеним в околицях Камінця, почув себе настільки небезпечно перед лицем козацького війська, яке де далі врізувалося все глибше між його квартирами і збірним пунктом визначеним для нового війська — Володимиром, що далі вважав неможливим лишатися в Камінці з своїм переполовиненим, знищеним, здеморалізованим корпусом. У нього зіставалось, як він рахував, несповна пять тисяч вояків, після того як пахолики збунтувавшися і наброївши при відступі з-під Винниці, повтікали в великому числі з війська. Правда, під Константиновом мало зібратися посполите рушеннє — се було недалеко, воно було б звязком між Камінцем і Володимиром, але коли? За півтора місяця! Чи можна було протриматися до того часу? Тим більше що ходили уперті чутки, що козаки власне мають ударити на Камінець, щоб забезпечити собі звязок з Туреччиною й її васалями (говорилося, що Хмельницький обіцяв Туркам Камінець, власне для такого звязку) 1).
