Переходимо до любові - Загребельный Павел Архипович (книги хорошего качества txt) 📗
Шейх. Ти хочеш оганьбити мене, порізавши мій одяг?
Контрабандист. Ну, тоді... тоді... може, зрубати пальму?
Шейх. І ти хочеш, щоб я тягав за собою пальму по пустині, як баран тягає жирний курдюк, поганцю!
Контрабандист (розгублено). Ну, може... може, тоді скинь цю галабею і...
Шейх. Ага, ти хочеш пустити мене по пустині голим, собако! (Замахується на Контрабандиста, той відскакує).
Контрабандист. Але ж я так хочу тобі чимось допомогти, о повелителю! Чим заслужити твою милість?
Шейх. Ти хочеш заслужити мою милість?
Контрабандист. Скажи, що маю зробити для цього?
Шейх. Після того, як запаскудив мою бороду!
Контрабандист. Змилуйся! (Повзає коло ніг у Шейха).
Шейх. І не вбив Мільйонера.
Контрабандист. Я хотів його вбити.
Шейх. А потім нахабно спробував зрівнятися зі мною, хоч
жоден із живих не сміє про це навіть подумати.
Контрабандист. Це найтяжча моя провина.
Шейх. І забрав моїх жон.
Контрабандист. Вони віддали їх мені, але я не взяв жодної з твоїх жон. Бо й що мав би з ними робити? Я звик блукати по пустині, і в мандрах моїх мені потрібні коні або верблюди. А жінка — не верблюд: на ній не поїдеш верхи і не повезеш поклажі. Нащо вона мені?
Шейх. Ти вкрав мій одеколон, собака.
Контрабандист. О-де-ко... А що це, повелителю?
Шейх. Посудина, в якій зібрано всі пахощі землі. Ти вкрав її!
Контрабандист (сідає, намагається думати). О повелителю, я починаю здогадуватися, про що ти мовив. Коли дозволиш...
Шейх. Миттю!
Контрабандист вибігає, тягне флакон з пульверизатором.
Контрабандист. Оце?
Шейх. Клянусь аллахом!
Контрабандист. Куди його?
Шейх. Побризкай мені бороду.
Контрабандист (безпорадно). Але як?
Шейх. Знайди спосіб, коли хочеш добитися моїх милостей!
Контрабандист (вовтузиться з пульверизатором, стріляє собі межи очі). Ой!..
Шейх (кричить). Не вибризкуй на свою смердючу пику! Бризкай сюди!
Контрабандист повертає пульверизатор на бороду Шейхові.
Контрабандист. Так?
Шейх. Так, отак, отак! Досить! Постав це отут.
Контрабандист. Слухаю, о повелителю!
Шейх. А тепер забирайся геть!
Контрабандист. Ти проганяєш мене, о повелителю?
Шейх. Набрид.
Контрабандист. Не проганяй мене, бо мені страшно.
Шейх (вдоволено). Ти боягузливий, як шакал. Геть з-перед моїх очей!
Контрабандист (пошепки). Мільйонер спровадив до твоєї пустині полковників.
Шейх. Я не боюся нікого.
Контрабандист. І ці полковники притягли з собою щось велике й блискуче...
Шейх. Вдень над пустинею сяє сонце, а вночі виблискує місяць, і ніщо не пересилить їх, бо безконечна милість аллаха!
Контрабандист. Мільйонер погрожує, що коли ми…
Шейх. Ти знов ставиш себе врівень зі мною, собако!
Контрабандист. Прости, повелителю!.. Він сказав, що полковники цією блискучою штукою знищать усе живуще й неживуще й саму пустиню, коли...
Шейх. Все в волі аллаха...
Контрабандист. Але ж Мільйонер — невірний! Він не зважає на волю твого аллаха!
Шейх. Га? Що? Не зважає?
Контрабандист. Так. Не зважає.
Шейх. Тоді що ж робити? Де мої слуги?
Контрабандист. А хіба не ти послав їх боротися проти Мільйонера?
Шейх. Чи я послав їх? Може... Так, так... Я сказав їм... Я послав їх...
Контрабандист. Але, якщо вони переможуть Мільйонера, то...
Шейх. То що?
Контрабандист. То чи повернуться вони до тебе?
Шейх. Чи повернуться? А так, чи повернуться вони? Мене прибито до цієї пальми... Я прикутий обов'язком... Я не можу зрушити з місця... На мені тягар... О-о-о! (Затуляє обличчя руками).
Контрабандист. Але, якби переміг Мільйонера ти, тоді...
Шейх (жваво). Тоді?
Контрабандист. Тоді твої слуги і непокірний Дервіш знов стали б покірливими рабами твоїми, о повелителю!
Шейх. І вони стануть покірливими! Як оті сліпі!
Контрабандист. Але й сліпі подалися до Дервіша!
Далеко-далеко в пустині проходять в поспіхові постаті озброєних бедуїнів.
Шейх. Що я маю робити? Що я маю робити? Ворог — завжди ворог. Нікому не можна вірити. Навіть тим, хто вдає покірливих.
Контрабандист. Коли ти знов повернеш на мене свої милості...
Шейх. Я поверну тобі свої милості.
Контрабандист. Тоді я прокрадуся до полковників.
Шейх. Так.
Контрабандист. І спробую принести тобі від них найблискучішу річ.
Шейх. Ага. Ти спробуєш. (Кричить). Чому це ти спробуєш, боягузе? Ти повинен мені її принести! Інакше... Інакше я звелю...
Контрабандист. Я принесу. Я вкраду в них те, що найдужче блищить!
Шейх. Тоді я прощу тебе, зраднику.
Контрабандист. Я заслужу твоє прощення.
Шейх. А тепер побризкай мені ще раз бороду й забирайся! І не барися, бо клянусь бородою пророка!..
Контрабандист бризкає Шейха одеколоном, той солодко мружиться, лягає на спину, засинає під пальмою. Контрабандист зникає.
Археолог (з'являється, помічає Шейха). Єдина складна річ у пустині — людське тіло. Погляньте, скільки тут надмірностей, заокруглень, виямків, непропорційності. Око щораз натикається на недоладності. Треба б спростити людину, щоб вона вписалася в лагідний крайобраз пустині. Але як? Навіть вмерши, людина дискредитує одноманітність пустині своїми кістками. (Штовхає ногою Шейха).
Шейх (вмить прокидаючись, хапає Археолога за ногу). А, попався, невірний! Я покажу тобі мої кістки!
Археолог (злякано). Пусти!
Шейх (тримаючи ногу). Не пущу! Ти поперебивав усі мої кістки!
Археолог. Твої кістки сховані в товщині жиру, мов у відгодованого барана.
Шейх. Ти порівнюєш мене з бараном, нечестивцю!
Археолог (смикається). Пусти.
Шейх. Я покажу тобі кістки! Відгадай загадку — тоді пущу. Хто має кістки зверху, а м'ясо всередині?
Археолог. Не знаю, Пусти!
Шейх. Ага, не знаєш? Го-го-го! Це слимак. І ти повзатимеш переді мною по-слимачому, благаючи мене. (Сідає, не випускаючи ноги Археолога). А, я вже бачив тебе... Ти був тут того дня... Ти втік тоді, але тепер...
Археолог. Пусти, мені боляче... Я — жінка.
Шейх (вражено). Ти —жінка?! Ці невірні зведуть мене з розуму! То вони підсилають мені чоловіка в жіночій подобі, то з'являється жінка, яка має вигляд чоловіка. Що ти робиш у моїй пустині?
Археолог. Відпусти мою ногу, тоді скажу...
Шейх. Не личить чоловікові триматися за жіночу ногу. (Відпускає Археолога). Але якщо ти не скажеш правди...
Археолог (відходячи на кілька кроків). Я стежу за часом, який усе нищить.
Шейх. Час, який нищить?
Археолог. Так... Тебе він знищить також...
Шейх. Мене? Знищить? Але перш, ніж ти наді мною пообідаєш, я поснідаю над тобою! Слуги! Де мої слуги? Слуги! (Розпачливо бігає довкола пальми).
Археолог іде від нього. Шейх не помічає цього. Далі бігає довкола пальми. Сцена теж відкручується, несучи Шейха з його пальмою кудись у безвість, а на передньому плані — знов полковники із своєю бомбою.
1- й полковник. Загвинчуй.
